Плоди колись впадуть. І буде тиша…
Не чути звуків, музики і слів.
Ні, це не буде краще, або гірше.
Осінній сум завмре між стовбурі́в.
Не підберу дари ті перезрілі.
Їх доля – в непотрібності згнисти.
Лежать собі самотні, побурілі
В тім світі, де не разом – я і ти.
Де я – ніхто. Нічого ти не винен.
З байдужістю пішло все нанівець…
Який вже сенс – де, і чия провина?
Я йду від тебе, любий. Це – кінець.
12.05.2024
