У лісі Карпатському жили різні дикі тварини: бурі ведмеді, благородні олені, вовки, лисиці, єнотоподібні собаки, рисі, барани-муфлони, зайці, борсуки, лісові коти, козулі. Водилися в ньому такі гризуни як миші, полівки, щурі, білки, ховрахи, хом’яки, бабаки, бобри, ондатри, нутрії, тушканчики й кажани. Звеселяли простір лісу птахи: глухарі, сови, дятли, яструби, кедрівки, шишкарі, гірські плиски і щеврики, тинівки, синиці, галки, зяблики, щиглики, рябчики. Ходили зубри, дикі кабани, повзали всілякі змії, скакали жаби, бігали ящірки, болотні черепахи і навіть тритони. У річках Тисі, Білому й Чорному Черемоші, у Дністрі, Латориці, Пруті та інших, меншеньких, неглибоких, водилася риба: плотва, окунь, щука, лящ, сом, карась, короп, головень, краснопірка. Колись і форель жила. Та її люди виловили з рік, смакувала їм дуже, й почали розводити у приватних ставках.
Президентом Карпатського лісу був бурий ведмідь Буркун. Він був обраний відкритим голосуванням на зборах представників від кожного виду тварин. Вибори Президента лісу відбувалася раз на п’ять років, а звичайні збори проводилися щомісяця. На них обговорювали різні важливі питання щодо життя тварин лісу. Ведмідь Буркун мав трьох заступників – беркута, оленя та рись. Керівники чесно працювали, гідно сповняли свої обов’язки, дбали про ліс та його мешканців. Рядові тварини 6 днів на тиждень працювали, про себе та свої родини дбали і про загальне добро теж. Кращих представників лісу нагороджували грамотами та призами на зборах. Вовк Сол отримав грамоту за те, що провів кілька благодійних концертів для тварин – співав на них і грав на бубні. Лисиця Добруня – за те, що організувала для дітей тварин на лісовій галяві літній табір. У ньому її помічники – риська Спритнуля, дика свинка Хрокуля, сова Мудруля, навчали діток лісової грамоти, годували та розважали їх. Дятел Тук-Тук отримав грамоту за те, що полікував за рік, що минув, найбільше за всіх дерев. Раку Гаку вручили нагороду за сумлінну працю по очищенню лісової ріки Тиси. А мурашці Працювашці – за те, що вона тримала першість серед своїх друзів-мурашок по знищуванню шкідливих комах. Організовувала влада лісу час від часу для своїх підопічних свята. На них тварини культурно відпочивали – співали, танцювали, показували різні свої таланти та вміння – читали вірші, малювали картини, ліпили з глини миски, горнята й дитячі іграшки, проводили спортивні змагання – з бігу, стрибків у довжину та висоту, класичної боротьби, продавали й купували кулінарні вироби. Жити тваринам у Карпатському лісі загалом було непогано. Усім вистачало місця, кормів, усі мали своє житло, усі жили зі своїми сусідами, як правило, у дружбі та злагоді.
Та, як кажуть, добра без зла не буває. Коли Президенту Бурку залишався рік до кінця каденції, на ліс почали навалюватися різні біди. Люди зачастили до нього, вони інтенсивно стали вирубувати дерева. Чому? Бо з Україною розпочав повномасштабну війну східний сусід. Він не тільки вів бої у прифронтових частинах України, а й обстрілював різні її частини. Розбивав електростанції, лінії електропередач. Через це у домівках людей часто не було електрики, а значить і можливості для багатьох зварити їжу на електроплиті, зігріти дім взимку. Люди у приватних домівках почали будувати печі, використовувати дрова. Якусь частину лісу вони вирубали, якусь спалили через необережну поведінку в ньому з вогнем. Ще якусь спалила підбита ворожа ракета, яка впала на ліс. Від пожеж постраждали не тільки дерева, кущі та трави, а й тварини. Деякі з них втратили житла, деякі були обпечені, деякі й загинули.
Зажурився бурий ведмідь – Президент. Зажурилися його помічники – рись, олень та беркут. Зажурилися всі тварини Карпатського лісу. Король Ведмідь провів позапланові збори на галяві поблизу ріки. На них постановили:
1) тим тваринам, домівки яких знаходяться ближче до людей, перебратися подалі від них, у безпечніше місце, бажано, біля водойми чи високо в горах;
2) звернутися за допомогою до очільників лісів, які знаходяться за кордоном;
3) виплатити потерпілим компенсації за втрачене майно.
Над виконанням рішень зборів почали працювати. Однак за якийсь час на ліс упала ще одна збита ракета. А потім бомба з літака. Люди, які жили в області поблизу лісу, як могли, гасили пожежі, тварини втікали від вогню. Все ж багатьом із них не вдалося врятувати своє життя.
В період цих жахів закінчився термін влади Бурого Ведмедя. Він склав свої повноваження після того, як на зборах, де зібралися представники кожного виду тварин, вони обрали іншого з-поміж себе, а саме, лісового Кота Дряпка. Дряпко прославився тим, що допомагав людям-пожежникам гасити пожежу в лісі, витягав дитинчат дрібних тварин з полум’я вогню, надав пораненим першу допомогу. Дряпко мав медичну сумку і знався на лікуванні. А ще він ходив до сільської церкви й умів молитися. Щоранку кіт ставав на задні лапи біля ріки після того, як вимив у ній їх та морду, а передні підносив до неба і просив Всевишнього про поміч. Дряпко казав: «Світу Сотворителю! Світу Покровителю! Захисти Україну і ліс мій Карпатський від знищення. Благаю тебе щиросердно». Місяць Президент Дряпко отак молився з теплом у серці, зі сльозами на очах, а тоді почув голос із неба: «Я допоможу! Але ти, коте, маєш віднести до церкви записку, яку я тобі зараз скину до лап, і зробити, починаючи із завтрашнього дня, сім діл милосердя». «Це справді віджене від нас біду?» «Так». Дряпко заплющив на мить очі, а коли їх розплющив, побачив біля лап клаптик паперу. На ньому було написано таке:
Люди! Ростіть у серці добро!
Ідіть у світ із добром!
Даруйте одне одному добро!
БОГ – ВСЕДЕРЖИТЕЛЬ
«Віднесу цю записку зараз таки до церкви, - вирішив кіт, - і покладу її на престол, хай священник прочитає своїм парафіянам послання від Господа, яке він передав їм у час важких випробувань для України. Хай розійдеться світом». Потім сів пеньок, почав думи гойдати в голові: «Що ж я особисто можу доброго зробити для Карпатського лісу, для його мешканців?» Пів дня напружував свої мозок і серце, і вони дали йому відповідь. Втішився. Побіг до офісу, поділився з думками, які в нього визріли, зі своїми заступниками. Сподобались вони їм.
Наступного дня Президент Дряпко скликав представників різних видів тварин лісу на позапланові збори й запропонував їм проголосувати за його пропозиції, яких було сім: 1) молися щодня зранку та ввечері за збереження лісу та України;
2) очистити ліс від сміття;
3) допомогти тим, у кого було пошкоджене житло, відновити його, а тим, у кого воно було повністю знищене, побудувати нове;
4) висадити дерева навесні замість тих, які згоріли;
5) організувати пункти допомоги з їжею для тих, хто втратив корми, використавши для цього допомогу, яка надійшла і продовжує надходити від очільників та доброчинців лісів, які розміщені за кордоном;
6) відправити деяких дітей-тварин, які втратили батьків, чи тварин-калік, які втратили дітей, до зоопарку;
7) спільними зусиллями побудувати лікарню для хворих, поранених і калік.
За всі сім пропозицій Президента лісу кота Дряпка присутні на зборах проголосували одноголосно. Тварини оживилися, вранці та ввечері молилися, вдень працювали. Записку, яку Дряпко відніс до церкви, священник прочитав людям. Спочатку він засумнівався в тому, що вона і справді від Сотворителя, та коли ввечері над нею сяйво спалахнуло, клякнув на коліна і мовив: «Пробач, Господи, за мою слабку віру! Щодня читатиму людям те, що Ти написав. І до Києва передам написане, до Престольного храму». Так він і зробив. Коли люди і тварини стали більш дружелюбними, милосердними, відповідальними, війна закінчилася.
Кота Дряпка після закінчення терміну його служби на посту Президента лісу обрали на другий.
ID:
1016169
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші для дітей
дата надходження: 25.06.2024 13:23:13
© дата внесення змiн: 25.06.2024 13:33:22
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
