Моя душа – Твоє зернятко,
Дбайливо саджене на Землю,
Проміння, Сонячне дитятко,
У глибині віків створенне.
Я закладу початок Роду,
Я новим проросту корінням,
Любов’ю осяйну природу,
Посію зоряне насіння,
Наповню висохлую річку,
Очищу серця джерело,
Переживу холодну нічку –
Щоб знову Сонечко зійшло.
Вітри здіймають пил і попіл
І рештки непрожитих мрій –
Я все переміню Любов’ю,
Я все зцілю в душі своїй,
Пробачу, що давно минуло,
І відпущу за плином часу,
Очищу світлою водою
Душі своєї ясну чашу.
І задзвенить вона, як било,
І світлий звук полине в простір.
Я подивлюсь на себе: Мила,
Щаслива і дзвінка, як дощик!
Я – річка, небо і світанок,
Я чую світу сподівання,
Я мрію Божими словами
І наповняю їх коханням!
04.02.09
Я закладу початок Роду
