Жизнь. Бетон. Дорога. Реалии.
Здесь нет места для твоей фантазии.
Кинул свой взор на дефектное стадо,
И понял, нечего мне от них не надо.
Надену капюшон и пойду опустив голову,
Здесь нечего делать убитому и сонному.
Не замечаю света в их глазах,
Только одна озлобленность и страх.
Вернусь к своему изначальному истоку,
І подивлюсь на ситуацію з іншого боку.
Я такий же як і вони, атом великої системи,
Маю такі самі бажання наживи і потреби.
Присівши на паркан, перебрав палітру життя,
Не маю мрію, не маю щастя, немає майбуття.
Так і пройшов один із послідовних днів,
Навушники у вуха, хоть щось не нагнітає мій гнів…
