Для мене та́кож писали ві́рші
І щось похоже тако́ж писали
За мною та́кож лили сльози
Та що там сльози? -
Вони ридали.
Мене підносили аж на небо...
Та що там небо? -
На п'єдистали.
І життя сенсом мене робили.
Рожеві соплі, уже дістало.
Нектар, амброзія, п'янкий трунок
Солодкий смак золотої волі.
Життя підносить мені дарунок:
Чудовий вечір - презент від долі.
Мені не треба вірші і соплі,
Обійми, крики і п'єдистали.
Так важко часом для когось жити,
Коли навколо усе дістало.
