Арії – із опери,
витязі – із казки...
Лицарі без докору
совісті? Будь-ласка.
Все минає нехотя.
Україна-мати
все чекає лебедя
з виродка-качати.
Може і кацапія
кане десь у Лету
і не буде царствія
карлика-атлета?
Може чого доброго
й іншого не буде
і орла дводзьобого
змінять на верблюда?
Може із двогорбого
буде косолапий?
Може у барліг його
легше заганяти?
Може упокояться
каїни-погани
і за щось помоляться,
наче християни?
Ой, немає звичного
алілу́я Сину.
Б’є ножем опричнина
братії у спину.
Мальчиші-нувориші
дочекались ночі.
Буржуїни-плохиші
витріщили очі.
І біди накоять ще
баї і бабаї.
Буде ще побоїще
з Дону до Дунаю.
Не поможе ратище
довго воювати.
Стукнуться лобами ще
світові гаранти.
Ми ще не за ґратами.
Є куди побігти.
Будуть ще проклятими
найманці-бандити.
Буде і опінія,
гряне перемога.
Упаде Бастилія
канібала злого.
Буде ще ротація
Путі на триколор,
Лєрки облігації
на упавший долар.
Герпеса на мафію,
гобліна – на няшу,
Ізії – на Рашію,
Азії – на Рашу.
Фронт – на опозицію,
порох – на пилюку,
хлам – на амуніцію,
на кілок падлюку...
Схаменеться братія
із чужої хати?
Буде охлократія
знову панувати?
ви так думаєте, Ігорю, це мов присуд... он в днр-лнр це й відбувається...я такого не хочу.
я знаю, що у вас іронічні вірші, а тут піймалась...
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо іронія гірка, то в ній ще більше правди, ніж у жарті. Але на грані можливого і неможливе - вірогідне.
Доживаємо останні роки тисячоліття правління диявола, починаючи з 1147-го року, коли вперше у літописі згадується Московія.
жаль!
