Мир прийде весною,стіною за нами Господня рука.
Плече його вірне із нами,кулак що як блискавка бє.
І зброя Його досконала,що нам оберіг надає.
Ми вийшли із стайні народів,Союзу Радянського суть.
До нього не було в нас згоди,нам розбрат отой не забуть.
Руїна ішла за руїной,мінялись обличчя катів.
Аж поки не стали ми вільні,ми вийшли із псярні рабів.
Ми сліпо служили дибілам,блудили по волі чужій.
Церкви ми по ній руйнували,і брата свого ми вбивая,
раділи із лиха його.
Послухали діда кургуза,його божевільний завіт.
Злий геній Володька Ульянов його нам тоді навязав.
По ньому взялись будувати,клеймений смертями союз.
Туди не ішли заганяли,останнє із шкури здирав.
Нам Сталін засипав кістками,всю землю,
усю аж за край.
Хрущов кукурузу все сіяв,та тільки погано вона проросла.
Ганяв він також українців,зросла тільки горинь трава.
Аж поки той Брежнев Ілііч в застой все це діло привів.
В застої Союз і ізмлів.
Два трупа взялись керувати, але до пуття не змогли.
Забили їх в гроб хвецькувато, щоб більшої нам не зробили біди.
І мічений вийшов у дамки,прожектор будови включив.
Та світла не було в тій лампі,народ без горілки здурів.
Повіяли вітри вже нові,хотіли по новому жить.
Та старі гріхи нам не дали,свою незалежність здійснить.
Взялись керувать знову старі,які вже давно тут були.
Маленькі нікчемні людішки,гетьмани мілкої стезі.
Погано вони керували,мільйони людей на той світ
відійшли.
Від голоду,хворих болячок,зневіри,благої надії не мав.
Дітей дуже мало плодили,нелюбе для них це все брінне життя.
Та владі всерівно корились,призвичились вже до брудного буття.
Але ж таки були потуги,пориви по новому жить.
Коли на майдані здійснили,революцію-помаранчеву мить.
Та знову пішла вся суєта,і старе взяло знову верх.
Бо Ющенки щирі та любі,що роблять лиш тільки добро.
Для друзів,кумів всіх прелюбих,народ же йому все одно.
Забувши про намір народу, в свободі своїй тільки буть.
Із ворогом битим нещадно,із нелюдом мир заключив.
Бандити прийшли вже до влади,почали своє кермувать.
Негідні та підлі понятія,у світ оцей добрий являть.
Народ же не став на коліна,нелюбі йому бандюки.
За своє,за матір,за сина,рішуче повстання здійснив.
Заплакала бідная мати,і батько старий заридав
У новій геройській могилі,синочка свого закопав.
Де сотня небесних героїв,там тисяча гідних синів.
Пішли в інший світ за водою,в майбутнє нове, добру віру зберіг.
У інше майбутнє,вже нове,за це кожен з них і поліг.
І кажуть що марно полегли,ніколи то підла брехня.
Зміїна отрута лукава,брехливий блудняк язика.
А правда є, та що із нами,Господня велика рука.
Із ним ми навіки пребудем,і правда його на віка.
Йде літо Господнє предивне,його нам уже не збагнуть.
Сліпі вже прозріють від дива,та спрагненні воду знайдуть.
І змучені в силі доспіють,бо добрий Всевишній,з ним будь.
Небесного дивне сіяння,країну воно обняло.
Дарує духовне зростання,і підле старе відбуло.
Пізнайте що Бог в Україні,Він Є,Він живе,він творить.
Предивний яскравий порадник,і в нього за нашу країну болить.
Болить Його сердце за ницих,за голих,голодних рабів.
Що довгі століття блудили,і вийшли на фінішну мить.
Пильнуй наш народ,обирай вже,із ким нам в житті краще жить?
Із Господом?Чи у сморідній стайні?
З худобою,в конюшні знов жить?
Кажу я не тільки про злого,Радянський чи Євро союз.
Кажу я про нашу негідну,продажну хохлятськую суть.
Народу й душі є цей вибір,цей вибір нам треба зробить.
Народе мій, з ким ти вже будеш?із Богом?
Чи іншим народам служить?
Якщо ж ти вже знову захочеш,нікчемні підметки лизать.
Тоді уперед,тоді тобі я не стану,в прощанні рукою махать.
Тоді уперед йди до пекла,............................................
І сплаканий образ Христа,протягує руки нам ніжно.
Не йди.Не іди.Моє любе дитя.
Загублена цінна монета,що довго її так шукав.
Коштовні гарнющії перла,що з лап свинтухів Він забрав.
Отак наш народ український з нікчемства святинею став.
Бо з нами Господь як гора!висока твердиня Сіон.
Хай звідти Він нас не спускає.
Лице своє,дивне,могутнє,навіки від нас не зверта.
Пророчу,кажу,возглашаю,що літо Господнє вже є.
Воно вже є тут,разом з нами,і геть вже від нас не піде.
Чекаю я гарного літа,а в нім теплоти перемін.
Бо буде моя Україна,плацдармом для Господніх змін.
Йде літо весною від Бога,бо з нами є сильна рука.
Плече Його вірне із нами,кулак що як блискавка бє.
І зброя Його досконала,що нам оберіг надає.
То й ворог ні з чим піде слізно,бо добра Предивного суть.
Україну Він сильно так любить,Україну Йому не забуть.
А.в 27лютого2015
МІЙ КАНАЛ ПРОРОЦТВ НА ЮТЮБІ-АНДРІЙ КАМІНЬ.
ID:
563727
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 02.03.2015 17:52:08
© дата внесення змiн: 21.04.2016 18:45:45
автор: Каминь
Вкажіть причину вашої скарги
|
