Україна вічна
Пащекують – Немає Держави..,
Перебрехі кремлівські, масні.
То кому ж ми волаємо „Слава!“?
І чиї ж ми співаєм пісні?
Звідки ж взялися древні билини
Й українські народні казки?
А хіба ж це не свою країну
Боронили від вас козаки?
Чи бува не князівська дружина
Вас на ноги звела, дикуни?
В інший бік у вас гнуться коліна,
Від поклонів царю, горбуни…
На кого ж ви ходили війною?
Це ж від вас на шаблях наших щерб…
Споконвіку вас звали ордою.
А на знамені чий у вас герб?
На кінець, чий же батько Шевченко,
Єрмак, Гоголь, Миклухо-Маклай..?
Їх явила на світ наша Ненька,
Колискові співав рідний край…
Чиста правда, ви кличетесь „руські“ –
Лиш як підданці Неньки-Русі –
Але русичі.., оце вже дзуськи,
Ви чужі у слов’янській душі.
А сьогодні, кого на Донбасі
Убиваєте ви, москалі?
Хіба Вас там стрічають не наші,
Святі воїни Неньки-землі?
Хто сказав України немає?
Проковтніть горлани язики!
Ви глухі? Це її гімн лунає…
Й на знамені тризуб навіки!
21 вересня 2015 року
