Всі стежки вели мене додому,
Де в чеканні завмирала хата.
Вогник у вікні сяяв знайомо
І близька до болю постать тата.
Мама посміхалась:"Їсти будеш?"
Молоком і хлібом пригощала.
Я швиденько їла - і до клубу,
Де мене вже друзі зачекались.
Приспів:
А зорі губили щем-радість,
Туманами мрій оповиті.
Тоді ще так вірилось в правду -
І щастя цвіло в кожній миті.
Фільми тут були для нас найкращі.
Танці після фільму - справжнє свято.
Як серденька тріпотіли наші,
Хоч хотілось зовсім небагато:
Лиш би разом йти усім додому
І усі пісні переспівати.
Місяць сміхом засипав дорогу
Нам, щасливим хлопцям і дівчатам.
Знов стою я вдома на подвір'ї:
Вже давно немає мами й тата.
Іван-чай розрісся на тім місці,
Де стояла моя рідна хата.
Лиш веде стежина у минуле,
Буду у думках там спочивати.
Зорі ті ж і місяць... Не забулось.
Десь кінець є ще... А тут початок...
Світле минуле - світле майбутнє! 
Знайомі картини... То, мабуть, у всіх так було... 
