Ой летіли гуси, шелестіли крильми –
Поперед ведучий, свій маршрут він тримав.
Рідний край осінній покидали гуси...
Вранці вже був іній, то й сніжок затрусить.
"Не журіться люди, ми вернімось, лишень,
Як в тепліє всюди і весна розпише,
Землю уквітчає. Ласка зійде з неба.
Ось і зустрічайте, буде вам і лебідь.
А в трудах радійте: сонцю, нам і хма́ркам.
Підростають діти, то ж життя не марне.
Не воюйте лишень, будьте милостиві,
У любові жийте – будете щасливі...
Там, де вічне літо, в лісі людям файно –
Хижі в них під листом, дощ, чи сонце, гарно;
Усмішки на лицях, ходять напівголі,
Зброя, телевізор не ламають долі.
Може й вам забути заглядати в ящик,
Землю полюбити. Ближніх бити за що?
Закопати зброю, злих до резервацій –
Мир хай більш не рушать, не стикають націй.
Летимо над світом, боїмось за Землю.
Пташенят за літо чи виводить? Зело*
Страшимось тепер вас, зло впустили в серце –
Людське майже стерлось, доброту за дверці..."
Ось зібрались гуси: "Врятувать як Людство?"
11.06.2016р.
Зело – дуже.
Летимо над світом,боїмось за Землю... 
