Сіра хмара наступає,
білу хмару підганяє:
“Давай, уперед біжи,
тут зі мною дощ летить.”
Уже дощик випадає,
за ним ніченька ступає,
каже усім: “Спи-засни,
гарні із дощиком сни.”
Сни ті стануть випадати,
стане нічка колихати
сонні хмари у небі,
гарних діток у селі.
Почалася десь гроза,
як світилася свіча,
блимнув вогник і зникав,
наче хтось там вимикав.
Заблимав удалині,
гуркотіли як вози,
їхала в село гроза,
блимала вісь у воза.
Гуркотів у неї віз,
а візочок що там віз?
Возив хмару чималу,
пребагато в ній дощу.
Темна нічка надворі,
засвітились вдалині:
там гроза, а ще ліхтар,
заблищали наче жар.
Темна нічко, наступай,
рясний дощу, випадай,
блискавкою не стріляй,
громе далекий, змовкай.
Буде спати все село
і сади, світить ясно
стане місяць угорі,
як закінчаться дощі.
22.08.2017.
Світлина автора.
