Народ піднявсь війною на народ
з безумством ворожди, зі згуби шалом,
з вогнем гармат, – і гулом небувалим
гула земля, піднявши хвилі вод,
де блискавки скидала Астарот.
І мов снопи, що їх недавно зжали,
тіла навкруг шеренгами лежали
й крутивсь шабель кривавий хоровод.
У вихорі жорстокості й зневаги,
в жахливішій від люті тигра бурі,
упав не труп, а цвіт жаги й наснаги,
зоря життя погасла від зажури,
став прахом пурпур гідності й поваги,
руїнами – ясний палац культури!..
Pavol Országh-Hviezdoslav
Krvavé sonety: Sonet 4
A národ oboril sa na národ
s úmyslom vraždy, s besom skaziteľa.
Kreš spráskal pušiek, zahrmeli delá:
zem stene, piští vzduch, rvú vlny vôd,
kde bleskom kmitla hrozná Astarot.
A jak v žne postať zbožia líha zrelá
pod kosou, radom váľajú sa telá;
v cveng šabieľ špľachce čerstvej krvi brod…
Tak vo víchrici totej ukrutenstva,
nímž ani tiger dravšie nezúri,
zapadá nie zvlek:výkvet človečenstva,
života radosť smrtnej do chmúry,
v prach purpur všeľudského dôstojenstva,
v sutiny jasný palác kultúry!…