Десь під небом райдужним
Є серед степів
Спогадами витканий
Край прожитих днів.
Там в маю акація
Квітне золота,
А над нею ластівка
Стрімко проліта.
У траві некошеній
Тінь мого коня,
І кульбабки бігають,
Хтось їх доганя.
Не впіймати ластівку,
Кінь у даль помчав,
Тільки пам'ять-матінка
Стала на причал.
Я ж усе балакаю:
В сонячній красі -
Хочеться кульбабкою
Бігать по росі.
Де ти, небо мріяне
Зоряних вогнів?
Де земля неміряна
Проминулих снів?