З пониклим поглядом сиджу в своїй кімнаті
Й уважно стежу за думками й відчуттям.
Усі свої страхи приймаю і невдачі,
Провини, сором, помилки і сум’яття.
Думки пливуть… нічого не аналізую
І висновків ніяких не роблю з того …
Так дивно в безперервних спогадах мандрую,
Невпевненості повних, страху і тривог.
Усі емоції змовкають поступово,
На зміну їм приходять спокій і знання,
І відповіді, й прийняття себе, й любові …
Свою я цінність розуміти почала.
Відчула цінність обраного мною шляху,
Значущість ритму, поглядів своїх, провин,
І зрозуміла, що́ таке – «себе прийняти»,
Зробити я́к життя яскравим і легким.
Я користуюсь методом самопізнання,
Щоб бездоганною життя долати шлях,
Утіху маю від тих роздумів, вагання,
Сповняюсь силою і радістю життя.
01.07.2016
