Стояла я і слухала весну...
/Леся Ураїнка/
Стояла я і слухала весну...
Вона на скрипці соло мені грала
Про легеня зі чарівного сну,
Якого у весні я покохала.
У душу – леготом дзвінкі акорди,
Мелодія – у серце переливом,
Заквітчані мені всміхались борди,
Зелених хвиль лилася ціла злива.
Стояла я залюблена в весну...
Вона мене в ланіти цілувала,
Розліт акордів й пісню голосну
Весна мені сьогодні дарувала.
Стояла я і слухала весну...
Закохана, щаслива я ловила мить,
Оту, що звуть її здавна' – красну',
Коли душа твоя співає й не болить.
Коли сміється серденько від щастя,
А над тобою – мирне-мирне небо,
Коли життя дає своє причастя,
Й тобі нічого в світі цім не треба.
Стояла я і слухала весну...
