Пошрамовану душу зцілити так важко,
Поєднати до купи ще важче шляхи,
По яких ми з тобою ступали відважно,
Перешкоди долавши в зірках реп’яхів.
Пектораль відшукали, та вкотре запізно,
Порожнеча вкусила, неначе вампір.
Переповнені болем, ми плачемо, звісно,
Поодинці блукаємо світом з тих пір.
Паралельні, хвилини подібні на вигляд,
Перехоплений спогад про вчора – чужий.
Паліндроми думок в безнадії все скиглять,
Подарований Всесвіт завмер, відслужив.
Подивися востаннє на зорі, що гаснуть,
Панорама принадна вже впала в ціні.
Повнота чорних дір починає гру власну,
Пожираючи зверхньо пропасницю снів.
18:48, 25.12.2020 рік.
Зображення: https://uafilm.pro/3645-paraleln-svti.html
Майстерно! 
