Я як кинутий пес, кидаюсь на пташок
та шукаю свій дім під холодним дощем
Моє серце пробите небаченим струмом
І душа моя десь замикає піке
Я як компас без півночі дзигой по колу
свій корабель веду на осліп життю
До коралових рифів я лечу наче доля
якщо битись мені, то через красу
Я як небо без сонця, як ночі без зірок
без надії та мрії без сумніву гнів
Та живу наче тіло моє вже згоріло
Тільки ще не знайшли для души новий дім
