Роки безслідно наче вітер пролітають
І все відходить назавжди у небуття.
От тільки спогади вони лишають
І знов у них проноситься життя.
Яке прожив я добре чи погано,
Веселе було чи сумне до краю.
От тільки пам’ять так нічого й не забула
Та й чи забуде цього я не знаю.
Роки минають когось забуваєш,
А хтось відходить в вічність небуття.
До когось ти кохання відчуваєш,
Й не змінює цього життя.
Кохання вічне - кажуть не буває.
А я це перевірю на собі.
І от коли дійду до його краю,
Скажу було воно чи ні тобі…
