Людина нібито не літає,
а крила має. А крила має!
Вони даровані кожному з неба.
А може літати нам просто не треба?
Щоб тіло злітало - не в тому вся суть,
можливо ті крила лиш душу несуть
далеко у небо у щастя хвилини,
можливо для цього вони у людини?
У кожного є, та не кожному треба,
не кожен з нас хоче злетіти до неба...
А дехто насмілився і - полетів,
світ іншим побачив, світ новий відкрив.
З собою нас кликав, до нього пристати,
та що тут подієш? - не вмієм літати...
Не вмієм... не хочемо вірити в диво,
а мрія над нами кружляє зрадливо...
Лиш ті, що забули про сум і ниття,
злетіли й побачили інше життя.
Їм пам*ятник люди до неба звели,
і всі пам*ятають: Великі жили.
Та треба лиш вірить, що зможем злетіти,
по іншому думать, по іншому жити...
Бо нині у снах тільки вільні буваєм,
і птахом прекрасним себе відчуваєм.
Хоч крила прекрасні, незламнії маєм,
але не літаєм. Нажаль не літаєм......
