Мій сміх. Колись він із милого щирого сміху перетворився в злий саркастичний сміх. Ну зазвичай так і називають саркастичний сміх. І цього сарказму так багато і всюди, що навіть все навколо починає перетворювати в сарказм, або ще краще в чорний сміх.
Я навіть почала вживати для нього відповідні інтонації в голосі. З пискливого і в чомусь дитячого голосу він різко переходить в якусь хриплість.
Можливо цей сарказм і починає з’їдати у нас те хороше, що є, а можливо воно оберігає від тих, хто може завдати болю - виступає наче щит і меч.
Сарказм моя стихія?
Відкривати людям очі?
Але далі можливі і образи.
Коли ти один. Я одна. Навіть тоді я сміюся так саркастично з себе.
Аха-ха-хах.
І куди ж я кочуся з цими спеція перцю?
в пекло?
туди ж мені дорога.
Хоча я непевна, що вони розгадають те, над ким і чим вони будуть сміятися жадібно ковтаючи із сміху чорноти.
