Русич! Ратай! Де Дух твій могутній?!
Чом Доля твоя у наймах і злиднях?
Ніч. Шакали панують і трутні,
А Бджоли злиденні та бідні.
Де початок Ганьби, де початок Кінця,
Де ти до Смерті звернув?
Прийняв ти вітчима собі за Отця,
Холод у серце дмухнув.
Де громом Перун розбивав ворогів,
Де блискавка суд вершила,
Ти вкляк перед ликами інших богів
Й тебе полишила Сила.
Покірним ти став. Що покора дала?
Сум, що піснями квилить,
Гідність, як спогад здорового Зла,
І величі пам’ять – могили.
Копають історики, пишуть томи,
У кожного правда нова,
Та дійсною Правдою дишемо ми,
Як пісня з душею співа.
Нам повідає, як то вершилось,
Єднання мелодії й слова,
Дивна мелодії древня сила,
Що завжди до бою готова…
Ер аст Іваніцький
23 вересня 2013р.
