Чоловік прийшов додому десь посеред ночі
Пꞌяний в дим і ще й до того заплакані очі,
Мовчки прямує до кухні і за стіл сідає,
Бере пляшку, дві чарчини й повні наливає...
- Що трапилось? – пита жінка – На кого ти схожий!
Хтось помер, тебе звільнили, чи захворів може?
Чоловік підняв чарчину, випив й не скривився,
І на жінку так журливо й сумно подивився:
- Памꞌятаєш, як ми стрілись, нам шістнадцять бУло?..
- Ну, звичайно, памꞌятаю, іще не забула.
- Памꞌятаєш, як до тебе я прийшов… по книжку,
Ну, а потім твій татусик нас застав у ліжку?..
Він приставив пістолета до моєї скроні,
Що у мене з переляку аж змокли долоні,
І сказав: «Якщо не візьмеш в жони цю дівицю,
Тоді років на пꞌятнадцять сядеш у вꞌязницю»?
- Памꞌятаю… Тільки чому ти взяв і напився?!!
- Бо сьогодні, моя мила, я б уже звільнився!
