Я виріс у хорошому районі.
Тому я не повідаю тобі про бідноту.
Доволі часто бачили асфальт мої долоні.
Доволі часто бачив я - як вечір тух.
Доволі рідко у дворі я влазив в бійки.
Тоді дотримався того,чого я мамі обіцяв.
Хоча тобі повідаю, всього за дві копійки.
Як виглядає мордобій від першого лиця.
Ага, мої гримаси мало море ссадин.
Із них робити можна було плантації, розсади.
За дебошир мені можна було віддати всі посади.
Іще тоді сусід казав "Життя тобі засадить".
"Куди засадить ?" У вісім років я не втямив.
Доволі довгий час, ламав над цим макитру.
Таки життя заставило мене прийти до тями.
Хоча як і раніше, я хилюсь від вітру.
