Перехрестила у дорогу сина - на добро.
Послала своє серце з ним - щоб берегло...
Стояла довго-довго на порозі у сльозах,
Не знала, чи побачить сина ще хоч з раз.
Життя минає швидко день за днем.
Чекає мати сина... Серця щем.
Кровиночку провела - у життя...
Сама й лишилася.
Його ж нема.
Думками гріла сина в далині.
Молилась щиро Богу в тишині.
Молитва сина вірно берегла.
Заснула тихо в самоті.
Одна.
03.04.2015
Така вже вічна доля матерів - посилати синів на пошук незвіданного, а самим чекати та переживати за них... Але то такі закони розвитку людства. Без пошуку буде повний застій - болото.
Отака вічна дорога синів і переживання та страдання матерів.
Фея Світла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Неможливо описати ці страждання... це - німий стогін душі
Спасибі Вам за відвідини 
