Коли тебе зрадили,
це все рівно, що руки поламали –
простити можна,
але обняти вже не виходить…
Л.М. Толстой
Зрада – вона знівеченим рукам тотожна,
із розуму вона людину зводить.
Простити зрадника хоч складно, але можна,
а ось обняти – зовсім не виходить…
Людину зрадити, що їй зламати руки,
бо підлість завжди щирість переможе.
Простити зрадника можливо й попри муки,
та в душу вже пускать його не гоже…
Від зрад не застрахований ніхто із нас.
Болюче втратити коханого чи друга.
Але у того, хто раніше зрадив вас
все ж більше шансів це зробити вдруге.
Давати зраднику повторний шанс –
це рівнозначно дати другу кулю,
тому, хто першим пострілом вже ранив вас,
а зараз подумки хова в кишені… дулю.
Від зрад не може вберегтись ніхто
та пам‘ятайте добрі люди – прийде час
і зрадник, навіть в новому пальто,
обов‘язково знову підло зрадить вас…
01.02.2016
Теж нещодавно була вражена цією фразою Толстого. Чомусь в школі ми не вчили цих слів. Від зрад не застрахований ніхто, але ж від помилок теж. Не прощаючи інших, не варто надіятись на прощення власних помилок.
Якось так людство і живе - ковтаючи образи одних, відкидаючи нещирість інших, але прощають все-таки один одному... і не пускають прощенних у серце
Олександр Мачула відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00