Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800584
Молитвою осяяний світ,
а літній день закінчує політ,
блищить яскраве сонце золоте,
на горизонт опуститься і жде.
А може то не сонце золоте?
Небесні коні Геліос веде,
тримає він за поводи коней
і вдалину на відпочинок забере.
Може це риба золота,
що в океан життя пливла?
Хвостом блищала золотим
і запливала за обрій.
А може був то човен золотий,
повільно понад горизонтом плив,
у ньому вінценосний Ра пливе,
який до вечора у ньому жде.
А може це Ярило-сонце,
своїм промінням осяває світ
і заховається на нічку у віконце,
щоб завтра знов почати літ.
Опустилось сонце над хрестами,
а горизонт бринів за куполами,
зайде за обрій сонце золоте,
глибока літня нічка жде.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804085
24.07.2018.
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“Осяяний молитвою світ…”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2082629638659509&set=a.1379069205682226.107374