Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні…
Микола Вінграновський
Вже б, здавалось, пішло, відлягло,
Посрібнилися айстри інеєм…
Передумалось, перецвіло,
Відгриміло, злило твоїм іменем.
Вже б, здавалось, відплакала все,
Відтужила всі думи зболені.
Мої води самотність несе -
Ти ж торкнувся моєї повені…
Ну навіщо мені ця печаль?
Я ж її відпустила віршами.
Ах ріка моя – суму кришталь,
Гіркота у душі моїй глибшає…
Полюби і свою гіркоту...
Й кришталеву ріку суму власного...
І осінню свою самоту...
Й хоч і зболені думи-прекрасні все ж... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808312
Спасибі!Щасти і невичерпного творчого натхнення!
"Листопадить нехай і дощить,
Й шарудить під ногами і сіриться=
Перемелеться і відболить..."
Вірю ...завтра усе пе-ре-мі-нить-ся.
Дякую за прекрасні рядочки, Валентино