У ній щось є…
Напевне, то душа,
Трохи збентежена від правди і реалій.
Вона кудись,
Як завжди, поспіша,
Іде у переходи і у далі.
У ній щось є…
В її ясних очах Поети б написали слово “щирість”.
В ній паросток надії не зачах,
Не дивлячись на будні трохи сірі.
У ній щось є…
Незрима таїна.
Що в пам’ять урізається гранітом.
Як присмак від солодкого вина,
Коли набридла гіркість цього світу.
І це її відразу видає.
З-поміж облич і поглядів квапливих.
Спинивши погляд, розумієш: в ній щось є…
Таке по-справжньому просте і особливе..