Не зрозуміти біль душі
за кольором одежі,
Не вилити жалю
рікою тихих сліз...
Цвіло життя і вибігло
за вечорові межі,
Лишивши по собі
на згадку кілька слів.
Було життя.
В надію-сподівання
барвінки сповивали висоту...
Зосталося
сльози німе зізнання
у вічність відпустивши доброту.
Не зупинити біль душі
свічею на світанку,
Не вилити жалю
росою вечорів...
Цвіло життя і вибігло
за межі свого ганку,
Залишило для нас
на згадку кілька снів.
спасибі 
заходьте 
