Ви знали?, ті кого не стало поруч, живуть навіки у серцях із нами,
досить просто поглянути вгору, і привітатись із небесами…
Ти був для мене найкращим у світі, в якому я завжди знаходила втіху,
ти дарував мені сонячні квіти, і цілував у чоло ніжно й тихо…
Ми часто гуляли лісами з тобою, і ти мав багаж неймовірних історій,
Так міцно тримав своєю рукою, навчив побувати у казці просторій…
Любив називати пестливо і просто, даруючи теплу чарівну усмішку,
а я веселушка низького ще росту, тонула щасливо у морі затишку…
Ти працю любив, і змалечку привчав що труд це скарбниця яка все дає,
так часто в роботі ти нічку стрічав, а прокидався як сонце встає…
з тобою хотілося гори звертати, і поруч, і завжди, твоїми слідами,
як жаль що назад неможливо гортати, а миті прекрасні залишились снами…
Я не забуду ці добрії очі, і серце велике, твій сильний портрет,
до тебе мій любий пригорнутися хочу, сумую безмежно і це не секрет…
Пригорнулась так міцно б до теплого тіла, на вушко сказала б як сильно люблю,
та пташка життя вже твоя відлетіла, і пісня заграла всі ноти жалю…
Мій рідний дідусю ти завжди зі мною, в думках і у серці тебе бережу,
Квітучою в пам'яті став ти весною, а осінь журливу я геть віджену…
Горджуся тобою мій голубе сивий, і дітям і внукам своїм розкажу,
який мій дідусь був для нас особливий, і стежки у лісі твої покажу…
ID:
851419
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 14.10.2019 14:58:30
© дата внесення змiн: 14.10.2019 14:58:30
автор: Наталя Семенюк
Вкажіть причину вашої скарги
|