Бабій Степан :: Біографія
Творчість |
Біографія
|
Критика
Письменник, публіцист, голова Рівненської обласної організації Національної Спілки письменників України.
Степан Олександрович Бабій народився 28 березня 1940 р. в с. Голибісах біля старовинного містечка Шумськ Тернопільської області.
Рости й навчатися довелося в репресованій родині (по батьківській і по материнській лініях), відчути всю несправедливість комуно-більшовицького режиму під час вибору дороги в життя й особливо – виходу на літературну стежку. Основні віхи: середня школа, медичне училище, служба в армії, курс філфаку Львівського університету, який вимушений був залишити з політичних міркувань. Закінчив Тернопільський медичний інститут, після чого почав працювати лікарем на Рівненщині. Чотири роки перебував на творчій роботі. З 1990 р. по 1992 р. працював завідувачем відділу культури Рівненської міської управи та головою комісії з питань перейменування об’єктів, територій, вулиць, тощо. З 1993 р. – на посаді заступника Президента, згодом – заступника голови Ради народних депутатів у Здолбунівському районі. Проживає в Рівному.
Вийшли поетичні збірки: “Журавлиний невід” (1972), “Відкриваю себе” (1980), “Музика крил” (1986), “Пізні яблука” (1987), “Потривожені птахи” (1990), “Хитавиця-купавиця” (1992), “Із вирію літ” (1992), “Ріка у відблиску очей” (1993), книжка прози “Криниці на пагорбах” (1993), “Плата за любов. Прокляття волхвів” (2003), “Україна під сатаною” (1997), “Це інший світ” (1998), “У холодному блиску комет” (2000), “Такий день” (2001), “Вертаючись з небес” (2002), “Нічні спалахи” (2003) та публіцистики “Волинські дзвони” (1994), “Луни повстанського краю” (2002).
|
