Моя муза мов кішка, пустунка мала,
То поруч муркоче, то зникне з стола.
То ніжно торкнеться м’якими лапками,
То грає моїми думками мов папками.
Вона забігає зненацька в мій дім,
То шепче натхнення, із вух аж йде дим.
То хвостиком стрімко ідеї змітає,
То вірші сама на папері лишає.
Я вперто працюю, та тільки умить —
Вона вже у серці, у пальцях бринить.
То котиться літер клубочок строкатий,
То рими лягають в рядки винувато.
Вона обіймає мене крадькома,
То муркне на вухо, то щось наспіва.
А літери пишуться, обертом голова,
Лягають у строки звичайні слова.
Та щойно її я схопити зберусь,
Вона вже далеко, зникає чомусь.
Та знаю, що знову повернеться нишком,
Бо муза ж моя — ніжна, лагідна кішка!
