Прочитаний :  270
|
Творчість |
Біографія |
Критика
НОТР-ДАМ (П'ять сонетів)
1
Обсіли собор цей легенди похмурі,
Та й сам він, Нотр-Дам, як легенда, стоїть,
Це диво мистецтва минулих століть,
Готична симофнія архітектури.
У небо звелась ця краса - горді мури,
На бронзу фігур перейнявши блакить,
Застигши у Сені навік, не на мить,
Які б не шуміли житейські там бурі!
А бурі шуміли, вривалися в храм...
Ховавсь Квазімодо тут... Книга знаменна
Віктора Гюго повіла про це нам...
Хвала тобі, праце людини натхненна!
Художник малює з-за Сени Нотр-Дам...
Та він не відтворить його так, як Сена!
2
Сховалась під склепінням сіра мла.
Не мла - то причаїлись там сторіччя!
Лягла скорбота на святі обличчя...
Гуде орган...
В соборі служба йшла.
О скільки тих, що моляться! Хвала
Ісусові! Храм сповнений величчя.
Стоять віряни в млі середньовіччя,
Навколішки спустившись спроквола.
Гуде орган... І стелиться туман
Від віч, від мідних лиць святих, від чаду...
Молились тут і Гі Молле, й Шуман,
Готуючи війська за океан
Душить Алжір, вбивати єгиптян...
І бог благословляв насильства владу!
3
Мовчать химери дивні вздовж карнизу.
В відсіку храму при сліпих свічках
Звисають капелюхи на шнурках
Від самого склепіння аж донизу.
Єпископів ці капелюхи - сизі
Від пилу, почорнілі у віках...
Володарі їх, кинувши свій прах,
Стоять у черзі в рай, чекають візу...
Нам кажуть: як перегниє шнурок
І капелюх впаде на твердь підлоги, -
Душа того єпископа-небоги
В ту ж мить до раю свій направить крок...
Не падають щось капелюхи многі,
Гріхи тримають тих святош за ноги!
4
Сидять, стоять парафіяни. Гоже
І на коліна впасти ув екстазі...
Сміятись? Я - турист. Ні в якім разі!
Направоруч - Паризька матір божа.
Так ось вона яка! Ні, не вельможа, -
Проста мадам з дитям... Згадав одразу:
Її стрічав я десь в універмазі, -
Струнка, тонка, на парижанку схожа!
Не статуя - живий цей мармур білий!
За святотатство... що ж, читачу, вилай,
Але, їй-бо, типова парижанка!..
Ця статуя - дарунок з Гваделупи...
Захоче янкі - й богоматір купить.
Держави й уряди купують янкі!
5
Оці химери на соборі,
Ви думаєте, - водоскиди?
Й легенду повідають гіди:
Чорти вночі, як згасли зорі,
На храм напали в злобнім хорі,
Щоб зруйнувати! Вчувши біди,
Бог повелів: "Хай кара зійде!" -
Й закам'яніли ці потвори...
Легенди, звісно, є легенди...
А ці на дверях орнаменти, -
Чаклун створив? Трудящі люди!!!
Чому ж на пам'ятниках всюди
Все - королі? Не королям,
Народу пам'ятник - Нотр-Дам!
Париж, 1956
|
|
