Прочитаний :  265
|
Творчість |
Біографія |
Критика
НЕЗАБУТНЄ
Щемливим спогадом вернусь
До батьківської хати.
Там сад до ґанку пригорувсь,
Живі ще батько-мати.
Там груша при вікні стара
І повінь яворова.
Там серед мальв і руж сестра,
Також жива-здорова.
Там на воді і лободі,
Голодне і злиденне,
Усупереч біді й нужді
Дитинство повоєнне
Сміялось, плакало, росло
І вибивалось в люди.
І як би потім не було,
А так уже не буде,
Як у далекі ті роки,
Імлою часу вкриті,
Де ще були живі батьки,
Сестра була на світі.
Тепер нема уже сестри,
Ні батька, ані мами,
І тільки тихі явори
Шепочуться з вітрами.
І я туди вже не вернусь,
Але коли згадаю -
Щемить моя душа чомусь,
Від чого - сам не знаю.
|
|
