Прочитаний :  216
|
Творчість |
Біографія |
Критика
Куди йдемо?
Куди йдемо? Куди веде дорога?
Вогонь і кров. І захід - як багаття.
У відчаї зрікаємося Бога,
На ангелах лежить печать прокляття.
Самих себе дияволи терзають,
Гризня у пеклі не стихає дика.
На Господа вони вже не зважають,
У Всесвіті він більше не владика.
Він вічність не осилив осягнути,
Не може дати лад світобудові.
Христос не вірить справжності покути,
І меншає в душі його любові.
Із холодом в очах зустрівши Сина,
Мов кам'яна, застигла скорбна Мати.
І узялася знову Магдалина
Сльозами й каяттями торгувати.
В харчевнях, де по вінця повно люду
І де по колу чаша кружеляє,
В уста цілує Іоанн Іуду
І тридцять срібних разом пропиває.
І, вражений підступністю такою,
Печальний Бог, не прагнучи відплати,
Зневірився, але махнув рукою
І вирушив народи рятувати.
|
|
