Прочитаний :  226
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ВИСТУП У ПОЛІ
Слухають поезію колгоспниці,
Молоді й немолоді жінки.
Полишивши норми й буряки,
Слухають поезію колгоспниці.
Очі в них довірою горять,
На обличчях - тихе сподівання.
І цвіте плакат про соцзмагання,
Й очі їх довірою горять.
А поет в естраднім піджачку -
Вітер рвучко розвіває поли -
Пробує читати їм про поле,
Запальний, в естраднім піджачку.
Ритми в нього впевнені й чіткі,
Повні сили і завзяття рухи.
А жінки сидять, поклавши руки
На коліна, - втомлені й важкі.
Їм невсидно, їм додому час,
Їх чекають і город, і діти.
І попрати треба, й наварити, -
Їм невсидно, їм додому час.
За плечима кожної - життя.
І поля у надвечірній тиші.
І які ж то недоречні вірші,
Де одна бравада - не життя.
Та сидять, і слухають жінки,
І невміло плещуть у долоні.
На слова химерні й велемовні
Аплодують з чемності жінки.
|
|
