Прочитаний :  584
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Вітер із рідного краю..."
Вітер із рідного краю
Ніжно в обличчя війне.
Батька старого згадаю:
Як він чекає мене!
Нікого більше чекати,
Доля судилась гірка:
Жінку не встиг поховати,
Як одійшла і дочка.
Сам у саду й на городі,
В хаті - також самота.
Лад і порядок в господі,
Але вже сила не та.
Війни, фронти і окопи, -
Спогади пам'ять ятрять.
Пішки пройшов пів-Європи,
Рани колишні болять.
Чим же йому пособити?
Ніколи все, суєта.
Треба хоч би подзвонити
Чи написати листа.
Та хоч листа посилаю,
Але не часто пишу.
Рідко в село приїжджаю,
Все кудись завше спішу.
Наче у колесі білка,
З ранку до ночі кручусь.
Іноді каюся гірко,
Але найбільше боюсь,
Щоб за печальною гранню,
Клопотам втративши лік,
З батьком на зустріч останню
Не запізнитись навік.
|
|
