Прочитаний :  1494
|
Творчість |
Біографія |
Критика
БАБА ГРЕБЕТНИЧКА
- Дідусю, розкажи нам казку невеличку.
"Яку ж би вам сказать", - пита дітей старий.
- А от про відьму ту, про бабу Гребетничку,
Що бачив ти колись, як був ще молодий.
"Ану вас з нею! От, пристали реп'яхами!
Себто, як кажеться, козі смерть нагадав!
Потішу, дітки, вас я іншими казками:
Ось слухайте, сеї ще я вам не казав".
І став казaть їм дід про дивну кобилицю;
Чом сонце тричі в день переміня свій лик;
Як лицар добував зо дна морську царицю;
Без черепка ходив по світу чоловік.
Такі дивізії кому б не сподобались?
Всяк ласий до казок, як кішка до сальця;
А діти все собі на ослінцях хилялись
І не второпали ні одного слівця.
Їм, так як дівчиниі нова шовкова стрічка,
Усе роїлася та баба Гребетничка!
Дідусь казав та й став на діти поглядати:
- Якої матері я це кажу стінам?
Лягайте ж, коли так, лягайте зараз спати.
Нехай лихий, не я, казок накаже вам!
- Дідусенько, - услід хлоп'яти розкричались.
А дід собі роззувсь і світло загасив.
- Лягайте спать, - кричить, - чого розташувались? -
Лягли, а молодик на їх в вікно світив.
- Лягли? Глядіть же ви, у мене не возіться! -
А бідну дітвору і сон-то не бере.
Все Гребетничка, знай, на думці їм вертиться;
І от один братам щось на ухо верзе.
Аж гульк! Ой! ой! ой! ой! Якраз посеред ночі
Старая бабище у хаті під вікном.
Суха, як очерет, заплющені в їй очі;
Киває на дітей і дражнить язиком.
Дідусь мерщій схвативсь та разом скік із печі!
- Ось-ось я, діточки! Чого підняли крик?
Мани нема! - Та ба! На дідівськії речі
Мов дерев'яний став у дітвори язик.
Всю ніч пролежали вони трохи живії;
А вранці дідові і почали казать.
- От бачте, - дід сказав, - хлоп'ята навіснії,
Я ж говорив, об сім товктися вам не спать!
От бач! Накликали чорт батька зна що в хату!
От треба до попів йти хати освятить!
І треба лишнюю копійку віддавати?
Ломакою б за се гарненько вас побить!
У той же день прийшли з свяченою водою
Нечисту силу гнать з села духовники,
Дідусь наш морщиться, киває бородою,
Пропали таки-так аж два четвертаки!!
І з тій пори мана, суха, як влітку шпичка,
Вже не приходила хлоп'яток турбувать;
Заті і дітвора про бабу Гребетничку
Не тільки говорить, боїться і сказать.
|
|
