Переклад вірша Віктора Пожідаєва
Не називай минувшину минулим.
У дні новому є її сліди…
За шал цвітінь садам не дорікнути,
плодам незрілим в їхній гіркоті.
Всьому свій час! У всього є вершина!
В словах і в тих є, мабуть, свій зеніт…
Ніколи ще природа не спішила
опІвніч пОлуднем щоб замінить…
Не поспішай картать свої незгоди,
собі самому й світу не бреши,
і доживеш до ясної погоди,
і смерть свою ти зможеш пережить.
Виктор Пожидаев
ДРУГУ
Не называй минувшее прошедшим
И в новом дне ищи его следы…
Не упрекай сады в безумье вешнем,
А в горечи незрелые плоды.
Всему свой час! Всему своя вершина!
Слова и те имеют свой зенит…
Ведь никогда природа не спешила
Глухую полночь полднем заменить…
Не торопись корить свои невзгоды,
Не лги себе, и миру не солжёшь,
И доживёшь до солнечной погоды,
И даже смерть свою переживёшь
Да я не понял мысль автора (или он недоработал свой стих)
Прошедшее уходит не в будущее! Как оно может оставить следы в настоящем? Если здесь следы= свидетельства, то к чему призыв искать останки, если ВСЁ стихотворение о ГРЯДУЩЕМ. Не понимаю, правда.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На мою думку автор хотів сказати про взаємозвязок і взаємовплив часів. Вірш дещо рваний по смислу, але дуже емоційний і цим приваблює.
Дякую, Ви дуже уважно читаєте поезію.
"Не называй минувшеЕ прошедшим,
Ты в новом дне ищи его следы…"
Я бы так подправил оригинал.
Нет,так (лучше, по смыслу":
"И в новом дне не ЗРИ его следы"
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пропустив одне "Е". Вже вставив.
І пропозиція змінити рядок в оригіналі мені подобається. Може автор побачить і погодиться.
Дякую Вам!
Мені дуже сподобався оригінал, і сам переклад - надзвичайно хороший!!! Сам вірш просякнутий глибокою думкою.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ангеліно, за високі оцінки!
Беручись за переклади, намагаюсь бути якнайближче до оригіналу в словах і виразах, і головну думку не втратити, а якщо вийде навіть краще виразити.