| Сторінки (14/1379): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Поезії збагнути суть
Жадаю,
Ту суть, що в ній слова несуть
Без краю.
Тому її я повсякчас
Читаю
І, звісно, теж у вільний час
Складаю
Ті вірші, що з моїх думок
Зринають,
І на папірчастий листок
Лягають
Оті мої думки – сини
І дочки.
Лягають легко всі вони
В рядочки,
Що риму також у кінці
Всі мають,
Бо так гарніше думи ці
Лунають.
Але не тільки має буть
В них рима,
А й ще, звичайно, певна суть
Видима,
Яку доводиться в собі
Їм мати,
Аби у певний час тобі
Надати,
Щоб ти, читачу, міг цілком
Відчути
Її душею, а умом
Збагнути,
І ширити всякчас її
Землею,
Щоб щасно жили всі в сім’ї
Із нею.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023
Виймаю зі своїх думок
Я певну кількість слів.
Кладу їх у стрункий рядок,
Ба, декілька рядків,
Їх в вірші пишучи новім,
Що має певну суть,
Ту суть, яку, відомо всім,
Слова у нім несуть.
Також не забуваю я,
Щоб рими у словах
Жили́, мов дружняя сім’я,
Немов птах в небесах.
Вони ж дають йому в той час
Незайману красу,
Красу, яку я повсякчас
В своїй душі несу,
І прагну, щоб усі її
Побачити могли,
Аби у вселюдській сім’ї
Щасливо всі жили́,
Усотуючи вірша зміст,
Мов губка душова,
Підвищуючи цим же ріст
Духовний, бо слова –
Не просто літери, з яких
Скадаються вони.
Адже відомо всім, що в тих
Словах, що, мов човни,
Пливуть по морю-мові в нас,
Ті мешканці живуть,
Які людей всіх повсякчас
Рятують. Їхня суть
У тому ще із давнини,
Із самих початків.
Виразник світу в нас вони,
Думок і почуттів.
Євген Ковальчук, 18. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
*****
Йду дорогою життя
Я вперед, у майбуття,
До якого я прийду́
Лиш тоді, коли дійду́.
Мить життя наступна – вже
То майбутнє. Та невже?
Так, найближче майбуття.
Час же, нашеє життя –
Це сукупність митей тих,
Що проходять поуз них,
Що проходять поуз нас
Нині, згодом – повсякчас;
Митей тих, що, як прийду́ть,
Так і тут же всі ідуть
У минулеє життя
І уже без вороття.
Та за ними надійдуть
Інші. В тому ж їхня суть,
Щоб минати, щоб іти,
Наче річка та, текти,
Та лише вперед, назад,
Хай тому ти й був би рад,
Ні, не можуть, не дано.
Всім відомо це давно.
Так було, є й буде так,
Доки світ цей є, відтак
Разом з ними також і ми,
Ті, що зовемось людьми,
Що на ньому живемо
Й в ногу з часом ідемо.
Євген Ковальчук, 17. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
Я прагну творити,
Що вмію та знаю,
Щоб в світі цім жити,
Як тóго бажаю.
Я прагну творити,
Що користь приносить,
Яку й оцінити
Достоту не досить.
Я прагну творити
Не тільки для себе,
А й також робити
Щось гідне для тебе.
Я прагну творити
Вагоме та сутнє,
Щоб з вами створити
Щасливе майбутнє.
Я прагну творити,
А те, що не можу,
Та маю – учити.
Тоді і те зможу.
Я прагну творити,
Щоб світлії мрії
У дійсність втіли́ти,
Приклавши всі дії.
Я прагну творити
Завжди в цьому світі,
Аби в ньому жити,
Мов квітка у цвіті.
Я прагну творити,
Й коли в смерті пастку
Потраплю, лишити
Душі добру частку.
Євген Ковальчук, 16. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
*****
Все здійсниться, що бажаєш
Так шалено ти,
Як зусиль всіх докладаєш,
Щоб вперед іти,
Всі долаючи завади
На шляху своїм,
Що будуєш ти заради
«Ні» сказати їм,
Стороною оминати
Їх, як змога є,
Як нема, тоді долати,
Щоб знайшли своє
Місце десь вони подалі,
Де тебе нема,
Щоб поглинули їх далі,
Де лише пітьма
З порожнечею, та й годі.
У своїм житті,
Щоби в злагоді та згоді –
Нині, в майбутті
Жити, слід ще працювати
Всім нам повсякчас
І старанно, щоби мати
Успіх в слушний час;
Успіх бажаний, якого
Всі ми так ждемо,
І упевнено до нього
Слідом ідемо.
Адже не впаде, всяк знає,
Він, мов сніг з небес,
Бо в цім світі не буває
В нас таких чудес.
Може це хіба наснитись,
Можна уявить,
Та, щоб успіх міг здійснитись,
Треба нам робить.
Євген Ковальчук, 15. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
Коли я певний вірш пишу,
То, мов повітрям, ним дишу,
Висловлюючи залюбки
В нім певнії свої думки,
Що створюють же почуття,
Щоб їх утілити життя;
Вкладаю в нього певну суть,
Яку його слова несуть,
Ту суть, що прагну донести
До тебе, читачу, щоб ти
Її побачити зумів,
Аби її ти зрозумів;
Бо ж вірш – не лиш сукупність слів
У вигляді строф і рядків,
Не лиш сукупність їхніх рим,
Які, неначе сірий дим,
Розвіюються, зовсім ні.
Він – дещо більш. У глибині
Його прихований той зміст,
Який людський духовний ріст
Підвищує до «самих зір»,
Збагачуючи кругозір,
Уяву, мислить спонука
Про те, на що він натяка,
А також – діяти, щоб ти
Своєї досягнув мети,
Невпевненості та страху
Позбувшись на її шляху.
Якийсь з них кращий, інший – гірш,
Але зміст має кожен вірш.
Євген Ковальчук, 14. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
*****
Що трапиться у майбутті
За літ, скажімо, сто
У нашому людськім житті?
Не зна того ніхто.
Лиш можна думати-гадать,
Припущення складать,
Як в цьому світі поживать
Люд буде, та сказать
Я можу, що все ж початки
Майбутнього того,
Що крізь прожитії роки
Життя мого, твого
Надійде, творимо всі ми
Вже нині повсякчас.
На те й звемося ми людьми
Усі і кожен з нас,
Людьми, в яких є ум, думки,
Душа та почуття,
Щоб втілювати залюбки
Ідеї у життя;
Ідеї ті, які до нас
Приходять в певну мить,
Аби, як прийде слушний час,
Могли ми їх здійснить
На благо людства в світі цім
Чи тих, хто біля нас
Живе, з ким ділимо ми в нім,
Дорогоцінний час;
Той час, який іде, мина,
А з ним – також життя,
Якому вже, усякий зна,
Не буде вороття.
Тому його слід цінувать,
Його усяку мить,
Часу не гаять, працювать,
Щоб гідне щось лишить.
Євген Ковальчук, 13. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
Звідки в нас беруться мрії,
Сподівання та надії?
Із потреб та із бажань,
З наших прагнень, вподобань.
А чи дім вони свій мають?
Де вони в нас проживають?
Їхній дім усе життя –
Наші думи й почуття.
А який їх сенс в них жити?
Щоб могли ми їх здійснити?
Що ж потрібно, щоб здійснити?
Слід для цього нам робити.
Адже прагнення та мрії,
Сподівання та надії,
Всім відомо цілий вік,
Не здійсняться в нас повік
Без роботи. Слід робити,
Щоб в життя їх утіли́ти.
Слід не гаяти-втрачать
Час, а треба працювать
Попри труднощі, незгоди
І завади, й перешкоди…
Через них спиняти хід
Не потрібно нам, а слід
Їх у тую ж мить долати,
А найкраще – обминати,
Як можливість є така,
Щоби доленька гірка
Нас зненацька не застала,
Щоб вона в нас не настала
Ані нині, в цей же рік,
Ні в наступний, ні повік,
Щоб вона нам не являлась,
Навіть щоб не наближалась,
Нас забувши назавжди.
Та, мій друже, ти не жди,
Що само все це собою
Станеться у нас з тобою,
Наче в казці, мов у сні.
Звісно, що ніколи, ні,
Не було й не буде цьóго
Дива-чуда чарівного.
Ні, не може тáк здійснитись.
У життя воно втіли́тись
Може, до того прийде́м
Лиш тоді, як докладем
Певних ми зусиль, всяк знає.
Та чи кожен докладає
Тих зусиль у певну мить,
Щоб задумане здійснить?
Тут питання виникає.
Відповідь же, певен, знає,
Ніде правди тут ховать,
Довго думати-гадать,
Кожен з нас. Хто діє, робить,
Той, звичайно, і заробить
Те, що дійсно заслужив
За усе, що він зробив,
Як не зараз, потім, згодом,
З часу неупинним ходом.
Євген Ковальчук, 12. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Не бійся мріяти, та дій,
Щоб мрії утіли́ти
В життя. Без дій же жодних мрій
Не зможеш ти здійснити.
Не бійся мріяти, та дій.
Завади будеш мати,
То все одно ти не посмій
Ввік руки опускати.
Не бійся мріяти, та дій.
Завади, що стрічати
Ти будеш на шляху подій,
Старайся оминати.
Не бійся мріяти, та дій.
Не знаєш, як, то вчися.
Лиш, друже дорогий ти мій,
З тим довго не барися.
Не бійся мріяти, та дій,
Тепер дій добре, гоже,
Бо потім, згаявши час свій,
Запізно бути може.
Не бійся мріяти, та дій.
Як добре не виходить,
Ще пробуй, більш насіння сій,
І щось таки уродить.
Не бійся мріяти, та дій.
Ти працею полити
Насіння те як слід зумій,
Щоб бажане зростити.
Не бійся мріяти, та дій.
І мрії ті, що сняться,
Можливо, лиш, в порі одній,
Повір, таки здійсняться.
Євген Ковальчук, 10. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Вогонь надії у мені пала,
Що дійде до кінця
Війна жахлива ця,
Яка до нас неждано всіх прийшла.
І запанує мир у нашій стороні.
Ми житимемо в нім
І в щасті чарівнім,
Кінець навік поклавши цій війні,
Прогнавши з України ворогів,
Що вторглися в наш край.
Покладемо їм край.
Не переможуть наших козаків
Вони повік, бо козаки край свій
Боронять всі щосил,
Щоб мирним небосхил
Вкраїни був. Тій нечисті лихій
Вони відважно відсіч всі дають,
Обороняючи грудьми,
Щоб скоро в мирі жили ми
І завжди вже. Вони кров ллють
Свою, одначе не здаються, ні.
У них і в кожного із нас
Про те, що прийде мирний час,
Кінець поклавши цій страшній війні,
Вогонь надії буйно пломенить
І не стиха ані на мить,
Хоч серце все-таки щемить,
Та в тому, що всім нам поталанить
З лабет війни звільнитись, не втрача
Ні краплі віри жоден з нас.
Її вогонь в нас не погас.
Невпинно він горить, немов свіча,
Неначе ясная зоря на небесах
Вночі, немовби сонце вдень.
Ми переможемо. Лишень
Борімось, й ворога у прах
Ми розіб’є́мо так, немов кришталь
Тонкий. Не буде більш й ноги
Його. Всі згинуть вороги
Або втечуть в свій край. Проте, на жаль,
Не кожен виживе із нас в бою
Із ворогом, який напав,
Однак за те, що захищав
Боєць відважно Матінку свою,
Свою родину, український край,
Його свободу й волю теж,
Ми пам’ятатимемо все ж
Його повік і вдячні вкрай
Йому ми будемо усі повік.
Героєм нашим буде він
За те, що підняв з колін
Із іншими країну, де свій вік
Прожив. Горить вогонь надії в нас,
Що й далі хлопці, юнаки,
Як і в минулім козаки,
Оборонятимуть грудьми всякчас
Усю державу – Україна. Ні,
Вона, уставши із колін,
Не упаде і добрих змін,
Що досягне, поклавши цій війні
Кінець, триматись буде цілий вік
І все для того те робить,
Щоб в згоді й злагоді лиш жить,
До них прийшовши врешті вже навік.
Про це вогонь надії кожну мить
У душах, а також в серцях,
У думах та у почуттях
Горить, пала яскраво, пломенить
У мене, в нього, в неї – в кожнім з нас,
Хто України вірний син,
Дочка. З’єднавшись, як один,
Ми наближаємо цей світлий час.
Євген Ковальчук, 15. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
*****
Так, за нами перемога
Світла буде в цій війні.
Певен я, що є в нас змога
Їй тверде сказати «Ні!»,
Покінчивши врешті з нею,
В мирі та у згоді жить
З друзями та із ріднею
І більш гірко не тужить.
Виборемо ми і волю,
І свободу нашу теж,
Щоб щасливу мати долю,
Що не має жодних меж.
Ворогові не здамося
Ми нізащо і повік.
Українцями ж звемося
Ми усі і ними вік
Будемо. Ми Батьківщину
Ворогові не дамо.
Маємо ж її єдину.
Ми за неї стоїмо,
Захищаємо ціною
Навіть власного життя,
З ворогом йдучи до бою,
Щоб здолати. Майбуття
Світле Україна мати
Буде. Певні в цьому ми.
Зможем ворога здолати.
І щасливими людьми
Жити будемо постійно
Ми й нащадки наші всі.
Боремось за це настійно
Ми усі. У всій красі,
Наче квітка, процвітати
Буде Україна вік
І не буде більш страждати
Аніскілечки повік.
Євген Ковальчук, 15. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
Іде в моїй країні
Війна. Скажіть за що,
Ця кара Україні?
За що вона, якщо
Не йшла вона війною
Повік на інший край?
Кривавою ціною
Боронить рідний край
Вона від вороженьків,
Що втроглись. Хай вони
Сміливих казаченьків,
Які ще з давнини
Вкраїну захищають,
Пізнають силу! Хай
Вони більш не займають
Наш рідний, любий край!
Як ні, то тут чекає
На них лиш смерть страшна,
Яка жалю не знає
Так само, як війна.
Боротися ми будем
І перемогу ми
У цій війні здобудем.
Боронимо ж грудьми
Свою ми Батьківщину
І будем боронить
Її всі до загину,
Хоч прагнемо ми жить,
Та не шкода ніскільки
Своє віддать життя
В двобою цьому, тільки б
Щасливе майбуття
Держава наша мала,
Аби на цілий світ
Вона лиш процвітала,
Неначе квітів цвіт.
Євген Ковальчук, 14. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
*****
За далекий небокрай,
Вороги, ідіть.
В спокої наш рідний край
Врешті залишіть.
Мало краю вам свого,
Що у наш претесь?
Та ми не дамо його,
Не дамо ні весь,
Ні частину. Не дамо
Ми його вам, ні.
Ми за нього стоїмо
Й будемо в борні
Захищати до кінця,
Доки не прийде́
Перемога наша ця,
До якої йде
Кожен з нас. Настане час.
Ми таки дійде́м.
Буде перемога в нас
Лиш. Край покладем
Цій війні. Мине вона.
Назавжди мине
Безпощадна ця війна.
Край наш огорне
Мир. У ньому будем жить,
Доки сонце-птах
Буде ясно так світить
В синіх небесах,
Зігрівати нас усіх
Ніжно. Замість сліз,
Плачу, радісний лиш сміх
Буде литись скрізь,
Наче довгая ріка.
Добра доля нас
Оповиє, а гірка
Зникне в той же час.
Євген Ковальчук, 11. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
Іду дорогою життя
В незвідане я майбуття.
Іду я нею кожну мить,
Допоки серця стук звучить.
На щастя чи то на біду,
Лише вперед я нею йду.
Назад, якби я й захотів,
Піти б, звичайно, не зумів,
Лише у спогадах, в думках,
У мріях чи, можливо, в снах.
Раніш чи то пізніш прийти
В майбутнє я так, як і ти,
Не можу також повсякчас,
Лише, коли настане час
Його. Та йду вперед я, йду,
Й до нього, звісно, теж дійду́.
А що на мене в нім чека –
Щаслива доля чи гірка,
Не знаю, невідомо, ні,
Але усе ж у глибині
Душі палким вогнем горить
Надія світла кожну мить,
Що світлу долю стріну я,
Що люба доленька моя
Всміхнеться радісно мені,
Пошле удалі, втішні дні
І ночі, й місяці, й роки…
Пошле мені їх залюбки.
Та ніде правдоньки дівать.
Для цього треба працювать.
Євген Ковальчук, 09. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Коли у тебе є мета,
Яку собі поставив ти,
Аби здійснити, досягти,
Якщо і навіть непроста
Вона, за нею ти іди.
Назад зі шляху не вертайсь.
Її втілити намагайсь
Як слід в своє життя й не жди,
Що зробить це за тебе хтось
Із жалості, зі співчуття,
Аби чекати все життя
Тобі того не довелось.
На себе покладайся лиш.
Хоч може хтось допомогти,
Та крок останній робиш ти.
А сумніви й страхи залиш,
Що зробиш крок той не туди,
Куди хотів, куди бажав,
Куди так довго прямував.
Облиш їх раз і назавжди.
Лиши їх збоку, осторонь.
На них увагу не звертай,
Байдуже їх ти обминай.
У серці запали вогонь
Надії й віри, що дійде́ш
Одного дня ти до мети,
Якої прагнеш досягти.
Якщо, звичайно, докладеш
До того всі зусилля ті,
Що маєш ти десь у собі,
Всміхнеться доленька тобі –
Зустрінеш ти в своїм житті
Свою удачу золоту,
Яка на тебе, мов чека,
Виглядуючи здалека, –
Здійсниш нарешті ти мету.
Євген Ковальчук, 08. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Перешкод не слід боятись,
Йдучи до своєї цілі.
Ні, не варто зупинятись.
Слід долати їх на ділі,
А не лиш в думках і мріях,
Що у голові у тебе,
А в конкретних дійсних діях.
Покладаючись на себе,
На свої знання, уміння,
Слід їх впевнено долати.
Віднайти слід їх коріння
Та із ним їх відірвати,
Щоб до цілі та до мрії
На шляху більш не ставали,
Щоби мрії та надії
Явом в тебе дійсно стали.
Хоч, звичайно, перешкоди
Завжди будуть виникати,
Та аби вони нам шкоди
Не завдали, треба знати,
Як їх обійти, минути,
Щоби їх не зачепити.
Варто також не забути,
Що для цього слід зробити,
Бо відомо нам з тобою,
Що цього повік не буде,
Що це все само собою
Рішення не роздобуде.
Перешкоди теж існують
Недаремно, всі це знають,
Бо вони наш дух гартують
І вперед йти спонукають.
Євген Ковальчук, 07. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
У жоднім разі не здавайся,
Які б проблеми ти не мав.
Їх вирішити намагайся
У вигляді конкретних справ,
Які їх вирішити зможуть,
Якщо не нині, через час,
Але що дійсно допоможуть
Тобі і кожному із нас
Проблеми тії подолати,
Аби всім їм кінець настав.
Лишень не варто зволікати.
Вдаватись слід до дій, до справ.
Адже відомо нам з тобою,
Усім відомо цілий вік
Те, що вони самі собою
Не вирішаться в нас повік.
Зусиль слід певних докладати.
Так, може хтось допомогти,
Та тих проблем не подолати,
Якщо цього не зробиш ти
У результаті, адже друзі
Чи навіть ріднії, близькі,
Коли знаходишся ти в тузі
Й печалі, у часи важкі
Все ж можуть поміч ту надати,
Щоб вибрався з проблем ти тих,
Та й ти повинен раду дати,
Щоб знов не вскочити у них.
Навчися їх ти сам долати,
Дослухавшися до ума,
Бо друзі чи то батько, мати…
Є нині, завтра вже нема.
Євген Ковальчук, 06. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
Гей, час, куди бо так біжиш,
Шалено мчиш, куди спішиш
Ти без спочину ні на мить?
Ніщо й не здатне утомить
Тебе від бігу повсякчас?
І відповідь мені той час
Надав таку: «У майбуття
Іду, біжу я все життя,
Течу, неначе та ріка.
Таж доля склалася така
Моя, я певен, знаєш ти,
Аби минати, щоб іти,
Лише вперед, а не назад,
Чи рад тому ти, чи не рад,
Іти крізь ночі, йти крізь дні,
Крізь місяці, роки… Мені
Не важко. Втоми бо повік
Не мав я. І так буде вік,
Не знаю скільки, безліч літ,
Допоки є цей білий світ.
Мене не тільки зупинить,
Але й пришвидшить, сповільнить
Не можна, неможливо, ні,
Принаймні у сучасні дні
Не може в світі цім ніхто.
Що буде далі, знає хто?
Можливо, хтось колись прийде́
Й машину часу віднайде́
Насправді – вчений молодий,
Новий, а нині я такий».
Євген Ковальчук, 06. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Мені, мабуть, всього життя
Забракне, щоби почуття
Та думи, що живуть в мені,
Вам висловити. Звісно, ні.
До деяких дум, почуттів
Я навіть не знайду́ тих слів,
Аби їх точно описать,
Сказати їх чи написать
Про них щось, хоч би слова два.
Не знайдуться такі слова.
Шукати марно їх, дарма.
У жодній мові їх нема.
Але коли вони вже є,
То теж призначення своє,
Звичайно, мають, роль свою
На світі цьому у бою
Під назвою «Людське життя»
Виконують. Чи до пуття?
То вже питання непросте,
Та відповідь є і на те.
Залежить це лиш від тогó,
Як я сприймаю бо його –
Життя, що надане мені,
У дійсності, а не у сні,
Коли я солодко так сплю;
Від того, що я в нім роблю,
А не живучи в світі мрій
Лиш; від конкретних тих же дій,
Які я здійснюю щодня
Із розумом, не навмання.
Євген Ковальчук, 05. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Печаль пекуча, чуєш ти?
Геть з серденька мого лети!
Його більш не тривож, не край,
Не ріж, немов ніж коровай.
Йому ти не потрібна, ні,
Ні поряд десь, ні в глибині.
Його, гірка печаль, ти лиш
Отруюєш, коли гориш
У нім пекельним тим вогнем,
Що дужчає із кожним днем;
Лиш труїш в нім всі почуття
Без жа́лю та без співчуття,
А разом з ними – думи теж,
Не маючи ніяких меж.
Коли прийд́е тобі кінець?
Ввірвався мій уже терпець.
Ту чуєш? Я ж бо не мовчу.
Печаль, ти чуєш, як кричу?!
Тебе, прокляту, я провчу,
Немов комаху, розтовчу,
Якщо із серця не піде́ш,
Бо тут же смерть собі знайде́ш.
Коли не хочеш смерть знайти,
То з серденька мого лети,
Непрохана важка печаль,
Кудись у неозору даль,
Туди, де ні душі нема,
Де мешкає лише пітьма,
І за собою замети
Сліди, щоб не вернулась ти.
Євген Ковальчук, 05. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
За що люблю життя земне,
Спитаєте якось мене?
Я без вагань вам відповім:
За те, що я на світі цім
Із тої миті, як родивсь,
Як світу білому явивсь,
Як перший стук серцебиття
Зробив, вдих перший, почуття
Мене наповнили в ту мить,
Коли почав на світі жить:
І дихать, й бачить, і чувать,
На дотик речі відчувать,
А також запах, як повзти
Почав, навчився згодом йти
І першії слова казать,
А далі – їх писать, читать,
Довколишній світ пізнавать,
Як слід на ньому поживать,
Як слід мені на ньому жить,
І що для цього я робить
Повинен так, як люд увесь,
А не лиш тут чи то ще десь;
За те, що в голові думки
Горять, неначебто зірки,
Оті думки, що почуття
Народжують, дають життя
Їм з ціллю, щоб не просто жив
Я, а й навчався і творив,
Лишивши на землі цій слід –
Своєї праці гідний плід.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
Сірі повнобокі хмари
Небо заступили.
Грому голосні удари
З усієї сили
Бити почали. Луною
Їхній шум відбився
З блискавкою та грозою.
Дощ із хмар полився.
Кажуть, хмари так ридають.
Дощ – то їх сльозини
Ті, що крапають, стікають,
Наче у людини.
Та ті сльози не намарно
Долу, ниць стікають,
Бо вони в нас землю гарно
Всюди поливають:
Сад і поле, огороди
Ті, які при хаті,
Щоб від матінки-природи
Ми були багаті
Тим врожаєм, що приносять
Нам вони всі згодом,
Як ростуть та плодоносять.
І тоді народом
Чи окремо так, мов квіти,
Ми його збираєм
І радієм, наче діти,
Тóму, що ми маєм.
Тож хоч часом заважає
Дощ усім нам жити,
Та і він корисність має,
Як почне в нас лити.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
Ні, не плачте ви дощем,
Сірі хмари, в серці щем
Не будіть моїм важкий
І пекучий, і гіркий.
Хай він спить у глибині
Серця, на його десь дні!
Хай він спить і не встає,
Хай же серденько моє
На частини, на шматки
Він не рве, сумні думки
В голові не виклика
В час, коли він виника,
А в душі – ті почуття,
Що отруюють життя,
Те життя, що протіка
Поуз мене, мов ріка,
В вигляді отих подій,
Що на земленьці оцій,
На якій ми живемо,
У майбутнє ідемо,
Мають місце повсякчас
Вколо кожного із нас.
Хмари, розступіться вмить!
Хай же сонце заблищить,
Хай же сонце засія!
Вас молю, благаю я.
Хай же сонця промінці
Теплі на моїм лиці,
А також на лицях всіх
Викличуть щасливий сміх!
Євген Ковальчук, 03. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
Низький уклін шлем вам, герої,
За те, що в лютому двобої
За рідний край життя
Ви віддали. Хай вас немає,
Та кожен з нас вас пам’ятає.
За світле ж майбуття
Своєї рідної країни,
За волю неньки-України,
Її свободу так
Боролись ви відважно, сміло.
За неї віддали ви тіло
Святій землі, однак
Ви житимете і надалі
В серцях. Історії скрижалі
Закарбували вас
Теж на собі. Вам честь і слава!
Їх шле вам цілая дервава.
Їх шле вам кожен з нас.
Якби вас не було, злі сили
Давно би нас вже захопили,
В полон узяли б в свій,
Та статись ви цьому не да́ли,
За що й життя своє відда́ли,
Коли пішли у бій
Із ворогами, що напали,
Але ви все ж їм відсіч да́ли,
За що ми вдячні вам.
Ми вас ніколи не забудем
І приклад брати з вас всі будем,
Який дали ви нам.
Євген Ковальчук, 11. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Ні жалю, ні співчуття
Ані краплі в них нема.
Знищують людські життя.
Серце в них сліпе. Німа
В них душа. А може, в них
Зовсім їх нема, коли,
Вдершись до земель чужих,
Цю війну розпочали.
І яка ж бо в них мета?
Всю державу захопить
Нашу? Не здійсниться та
Ціль, тому що не скорить
Їм наш дух. Ми боронить
Будемо її грудьми.
Їхнюю життєву нить
Тут же обірвéмо ми.
Просто так ми не здамось
Їм нізащо у полон.
Українцями ж звемось
Ми. Обов’язок, закон,
Честь – країну, у якій
Народились, захищать,
Не дозволити у ній
Ворогам злим панувать.
Хай вони ідуть в свій край,
Наш – у спокої лиша́ть,
Бо зустрінуть в нім свій край.
Нас повік їм не здолать!
Ми за нього стоїмо.
Боремось за нього ми.
Їм його ми не дамо.
До останнього грудьми
Будемо оборонять
Україну. Вороги
Всі у пеклі хай горять!
Тут не буде їх й ноги!
Євген Ковальчук, 11. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
*****
Дух наш не зігнути.
Дух наш не зламати.
Ми не будем гнути
Спину. Будем мати
Волю та свободу
Ми усі довіку.
В нашого народу,
В кожного з нас звіку
Воля та свобода –
Наче дві святині,
Втіха, насолода,
Та, на жаль, чомсь нині
Ворог зазіхає
Знов на них, відняти
Їх у нас бажає,
Та його спиняти
Будем. Не здамося
Ми йому повіки.
За полів колосся
І за небо, й ріки,
За гаї, діброви,
За ліси й рівнини,
І за велич мови
Рідної щоднини
І щоночі будем
Битись з ворогами,
Доки не здобудем
Перемогу з вами,
Щоб більш у неволі
Ми не гнули спини,
Щоб прийшли до волі
Неньки-Батьківщини,
Щоби Батьківщина
Із руїн повстала
І, мов цвіт-калина,
Буйно процвітала.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
*****
Ой, зібрались козаченьки
На війну іти,
Бо напали воріженьки.
Мусять край спасти
Козаченьки. Не злякались
Ворогів вони,
У хатах не поховались.
Ще із давнини
В жилах кров тече хоробра
В них. Тому і йде
Світом всім про них лиш добра
Слава. Віднайде́
Ворог тут свою кончину
Лиш, бо козаки
За кохану Батьківщину
Так, як і в роки
Давні, б’ються вправно, сміло,
Бо для них свій край
Захищать – святеє діло,
Бо його украй
Люблять всі вони любов’ю
Чистою, немов
Та вода. Своєю кров’ю,
Потом знов і знов
Землю рідну обливають
У важкім бою,
Та назад не відступають.
Матінку свою –
Україну захищати
Будуть до кінця.
Сонце злагоди блищати
Буде. Прийде ця
Мить до нашої оселі.
Будемо всі ми
І щасливі, і веселі,
Вийшовши з пітьми.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Що за диво незбагненне
Посміхається до мене
Із небес так незрадливо,
Щиро, ніжно, чарівливо?..
Дійсність це чи, може, сон це?
Дійсність, знане всім це сонце
Посила мені усмішки
Часом – безліч, часом – трішки
В вигляді проміння того,
Що виблискує із нього,
І голубить, й зігріває
В час, коли мене торкає;
З серця біль весь проганяє,
Тішить, живить, наповняє
Враз енергією сміло
І незмушено все тіло,
Кожную його клітину,
Кожную її щілину,
Мов життя у них вдихає,
І творити надихає;
В серці почуття ясні́ї,
В розумі думки ряснії
Будячи зі сну неначе,
Кажучи мені: «Юначе,
Годі солодко вже спати!
Час тобі уже вставати,
Часу більш не коротати,
Вчитися та працювати,
Щоб на світі, де честь жити
Маєш, гідне щось лишити».
Євген Ковальчук, 02. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Для чого жити? Виникає
Питання це у певну мить
У кожного з нас. Хто бо знає,
Навіщо в цьому світі жить?
І думає він, і гадає,
Перебираючи думки,
Що в розумі своєму має,
Що блиснуть й гаснуть, мов зірки.
І сил своїх всіх докладає
Він, щоб нарешті розгадать
Цю загадку, хоч кожен знає,
Що тут же нічого й гадать.
Родились ми на світі цьому –
І я, і він, й вона, і ти,
Щоб кожен з нас, живучи в ньому,
Досяг свого життя мети,
Яка у тому полягає,
Щоб гідне щось внести в світ цей,
Що певне значення тримає
В собі для нинішніх людей,
А також і для тих, що будуть
В майбутньому, у певний час,
Для тих людей, які прибудуть
В світ, що оточує всіх нас;
Але не лиш для них, всяк знає,
А й для всього, що в світі є,
Що певну роль, звичайно, має
На нім, призначення своє
Виконує, немов уроки.
Ось, друже мій, для чого жить
Потрібно кожному, допоки
У грудях серця стук звучить.
Євген Ковальчук, 01. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Я вірю, що лихе минеться,
Мине, мов й не було,
І більш уже не поверне́ться
До нас ніколи зло,
Яке всю душу розриває,
І труїть почуття,
Коли приходить, прибуває
У нашеє життя.
Я вірю, війни, що тривають
На світі, хай їм грець,
Ураз назавжди позникають,
Зустрінувши кінець,
Який ось-ось вже, серце чує,
Нарешті їм прийде́.
На місці ж їхнім запанує
Той мир, що кожен жде.
Я вірю, що таки навіки
Хвороби всі минуть,
Що проти них дієві ліки
Учені віднайду́ть,
Ті ліки, що їх враз знешкодять,
Зітерши їх на пил,
Що хворим в нас дають і вводять,
Аби набрались сил.
Я вірю, що усі нещастя
Відійдуть в небуття,
Що люди всі пізнають щастя
Єдиного життя.
Та тут лиш вірити замало.
Щоб в щасті всім нам жить,
Аби воно у нас настало,
Потрібно ще й робить.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
*****
Якщо ти любиш мріяти,
Умій також і діяти,
Не лиш думки націлити
На мрії, щоб їх втілити,
А й стежечку будуючи
До них, по ній прямуючи,
Назад не озираючись,
Здійснить їх намагаючись,
Усі знання здобутії
І вміння всі набутії
Впродовж життя прожитого,
Усього пережитого
В собі десь не приховуй їх,
А вміло застосовуй їх
На практиці, в реальності,
Та по раціональності,
Із розумом. І мрії ті,
Доклавши також дії ті,
Усі зусилля власнії,
Здійсниш. Вони, прекраснії,
Йдучи життя дорогою
З твоєю допомогою,
Нікуди бо не дінуться,
А з дійсністю зустрінуться.
Лише не варто мріяти
Й нічого більш не діяти.
Щоб мрії всі здійснилися,
В твоє життя втілилися,
Роби, часу не гаючи,
Зусиль всіх докладаючи.
Євген Ковальчук, 28. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Я прагну жити і творити,
Ідучи уперід,
Щоб після себе залишити
На світі гідний слід,
Лишити слід той, по якому
Ті люди будуть йти,
Які, прямуючи по ньому,
Все ж дійдуть до мети;
Мети, яку вони поставлять,
Чи тої, що вже є,
Й зусилля всі свої направлять,
Що воля їм дає,
Щоб попри труднощі, незгоди,
Що стрінуть в майбутті,
Ловили шанс свій, ті нагоди
У власному житті,
Які, звичайно, допоможуть
До цілі їм дійти,
З якими люди тії зможуть
Її все ж досягти –
Усе задумане здійснити,
Утілити в життя,
Щоб ним не тільки завжди снити,
А хай те майбуття,
Що прийде, хоч ще не настало,
І посприя тому,
Щоб дійсністю воно все ж стало,
Щоб їй, тобі, йому
Свої літа не коротати,
Про те в думках лиш жить,
Але зусиль слід докладати,
Аби його здійснить.
Адже нічого не дається
На світі просто так.
До того доленька сміється,
Хто робить, і відтак
Роботою, хай і важкою,
Що силоньки всі ссе,
Прямує стежкою отою,
Що згодом принесе
Йому, неначебто на таці,
Рясні плоди оті,
Які здобудеш лиш у праці
В своїм людськім житті;
Бо саме праця – тая сила,
Яка врятує нас
Від тої бідоньки, що вкрила
У певнім місці, час
Нас хвилею, із головою
Накрила, навісна,
Та зробимо ми все з тобою,
Аби пішла вона,
Пішла і більш не поверталась,
Замівши всі сліди,
Щоб навіть і не наближалась,
Пішовши назавжди
Кудись у далечінь далеку,
За обрій, небокрай,
Щоб навіть і про небезпеку
Ні ми, ні рідний край,
Ні світ увесь з усім, що в ньому,
Не думали повік.
Хай тая бідонька додому
Іде на цілий вік,
Щоб жодної уже напасті,
Ні лиха, ні біди
На мали більш, а щоб у щасті
Жили́ ми всі завжди.
Та щоб у щасті всі ми жили,
Нема чого гадать,
Слід, розуму набравшись, сили,
Учитись й працювать.
Євген Ковальчук, 27. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Я більш за все на світі б хтів,
Щоб люди всі щасливо жили,
Щоб світлих дум і почуттів
Були преповні, щоб любили,
Любили щиро й лагідно завжди
Усіх й усе, що є на світі,
Аби зловісники біди
В свої їх не піймали сіті;
Щоб люди лиш благі діла
Одне однóму всі робили,
Щоб доля світлою була,
Щоб, як бажають, завжди жили;
Аби усі хвороби вмить
Навіки щезли, позникали,
Щоб у здоров’ї любо жить,
Щоб лиш із ним всі поживали;
Щоб врешті там, де йде війна
В жорстокості украй глибокій,
Навіки скінчилась вона,
Й запанували мир і спокій;
Щоб завжди всі в теплі жили́,
Хто лютий холод відчуває,
Достатньо їли та пили́
Усі, хто голод, спрагу має;
Щоб мрії та бажання всі,
Та лиш хороші, добрі, світлі,
У всій пишноті та красі,
Неначе квіти ті розквітлі,
Буяли, втілившись в життя,
В життя, яке лише єдине,
Щоб мати гідне майбуття,
Яке уже ось-ось прилине.
Євген Ковальчук, 26. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Дивлюся: білий птах
Літає в небесах.
Невпинно він летить.
Але за певну мить
Той птах, який летів,
На гілку древа* сів.
На гілці тій сидить
І в дальню даль глядить,
В ту даль, якої мов
Він чує тихий зов,
Неначе далина,
Незнана сторона,
До себе манить. – Як?
– Що втриматись ніяк
Іще бодай на мить
Не може, бо блакить
Небесна, чарівна –
Дім птаха. Так, вона –
Небесная блакить,
Яка немов висить
В нас над землею вік,
Й коли ще чоловік
Землею не ходив,
Коли він ще не жив
На ній. Набравшись сил,
Своїх тендітних крил
Легкий зробивши змах,
Той самий білий птах
Крильми затріпотів,
Здійнявся й полетів.
*Древо – заст., поет. Дерево
Євген Ковальчук, 25. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
Часу плин нам не спинити,
Хай би як хтось з нас хотів,
Чи пришвидшить, сповільнити,
Повернути – поготів.
Ні, ніхто із нас не знає
Достеменно, на всі сто,
Як він довго протікає,
Наче річка, ні, ніхто,
Ні коли почав минати,
Ні коли дійде́ кінця.
Не дано нам теє знати,
Як не дивно фраза ця
Не звучала б, хоч і спроби
Вчені роблять споконвік,
Роблять їх постійно, щоби
Справжній взнати часу вік.
І придумали для того
Літочислення вони,
Щоб дізнатись, перш усього,
З однієї сторони,
Час, з якого бо походить
Світ і все, що є на нім,
Час, відколи сонце сходить
В нас на небі голубім;
З іншої ж – щоб керувати
Нам як слід своїм життям –
Щоб робити устигати
Все із гордим почуттям.
Нам на часу плин не вплинуть.
Це не змінимо я й ти.
Всі колись цей світ покинуть,
Він же далі буде йти.
Євген Ковальчук, 23. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
*****
Думки у розумі своїм,
Мов зерна, відбираю
І місце відповідне їм
Усім я вибираю,
Думки, що є і що були,
Щоб наче ті лілеї,
З них згодом пишно проросли
Прекраснії ідеї
У душах та серцях людей,
Яким їх направляю,
Мов мати рідних тих дітей,
У шлях той відправляю
У вигляді своїх віршíв,
В які їх укладаю,
Народжені з тих почуттів
І дум, які я маю,
Тому що в розумі моїм
І у душі теж, звісно,
Набридло вже тулитись їм,
Адже в них надто тісно.
Тож прагнуть вирватись вони,
Неначе птах, на волю,
Щоб їхні золотії сни
Ввійшли в людськую долю
Без жодного вже вороття,
Щоб в горі не тужити,
Втілили люди їх в життя
З метою краще жити,
Щоб жити так, як кожен з нас
Того найбільш бажає,
Та доти не надійде час
Той, доки не пізнає
Людина світу й власну суть,
Для чого в світ родилась,
Куди веде життя та путь,
Яка вдаль простелилась.
Євген Ковальчук, 22. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
*****
Крок за кроком йди до цілі,
До своєї йди мети,
Щоб насправді, щоб на ділі
Міг її ти досягти.
Так, на ділі, адже дії,
Звісно, докладати слід,
Щоб твої здійснились мрії.
Лиш не слід спиняти хід
Навіть в час, як перешкоди
Стрінеш раптом на путі,
Перешкоди до свободи
У своїм земнім житті,
До свободи і до волі
Жити так, як прагнеш ти,
На шляху своєї долі
Впевнено вперед іти;
Долі, що ти сам же твориш
В цьому світі повсякчас,
І не лиш, коли говориш.
Ні, повір, не в той лиш час,
А й також, коли ти робиш,
Перш за все, як дієш ти.
Адже діями заробиш
Все ж того, що досягти
Прагнеш так, бо тільки дії
Можуть дійсно помогти,
Щоб здійснилися всі мрії
Й прагнення, що маєш ти.
Я ніскільки не бажаю,
Щоб в житті ти їх не мав.
Щоб ділами, закликаю,
Ти до всіх них прямував,
Бо діла лиш, певні спроби,
Як робитимеш їх ти,
Посприяють дійсно, щоби
Цілей, мрій міг досягти.
Євген Ковальчук, 21. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
*****
Підіймається з колін
Мій народ. Повік
Ворогу не здаться він,
Навіть хай і вік
Він гнобитиме його,
Та усе ж здола
Міць могутняя його
Ворога, дотла
Спалить, мов вогонь палкий,
Він його, нехай
Буде бій з ним нелегкий,
Але рідний край
Свій йому він не віддасть,
Буде до кінця
Захищати, щоб напасть
Прокажена ця
З нього геть пішла, бо тут
І помре вона.
Звільнимося ми від пут.
Скінчиться війна.
Перемога у руках
Буде наших. Ми,
Наче птах у небесах,
Що змахнув крильми,
І свободу, й волю теж
Матимемо знов,
Бо їх любимо без меж.
Проливаєм кров
Ми за них, за рідний край,
Щоб були вони
В нім, прийшов війні цій край,
Щоб і ми, й сини,
Й доньки вільними були
У своїм краю,
Вороги ж всі полягли,
Стрівши смерть свою.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
*****
Ворогу нас не здолать.
Україну ми свою
Будем сміло захищать
У запеклому бою.
Всі за неї встаємо
І йдемо відважно в бій.
Ворогові не дамо
Ми повік край любий свій.
Україна понад все!
Адже в нас вона одна.
Нас вона в собі несе
І всіх нас вона єдна
У єдине-ціле. Ми –
І сини, і доньки теж
Закриваємо грудьми
Рідну неньку, бо без меж
Любимо її. Й життя
Ми за неї віддамо.
Лиш би світле майбуття
Мала, із душі ярмо
Знявши. Прийде час, і ми,
Ворога здолавши, жить
Всі щасливими людьми
Будемо у ній щомить,
Протягом всього життя
І нащадки наші теж
Мати світле майбуття
Будуть в Україні. Все ж
Скінчиться війна ця й ми
Переможемо у ній,
В світло ввійдемо з пітьми,
І себе, і край весь свій
Врятувавши, й будем жить
В згоді й злагоді всякчас
Й Україні лиш служить,
Доки б’ється серце в нас.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
*****
Встаємо всі, як один,
І на ворога йдемо –
Батько, мати, донька, син.
Відсіч ворогу дамо.
Не дозволимо йому
Нас перемогти в бою.
Прийде ворогу тому
Смерть. За земленьку свою
Битимемось до кінця.
Ми її не віддамо
Ворогу, ні камінця,
На якому стоїмо
Міцно на ногах. Нехай
І не мріє ворог той
Захопить наш рідний край.
Наш народ – народ-герой,
Бо за матінку свою –
Батьківщину з правіків
Ще в запеклому бою
Сміло йшов на ворогів.
Нині вороги прийшли
Нашу землю плюндрувать
Знов, але у ній були
Й є герої, що віддать
За Вкраїну – рідний край
Свій готові і життя.
Лиш би ворогові край
Був і світле майбуття
Україна мала вік –
І дочки її, й сини,
Щоби не дали повік
Ворогу її й вони,
А щоб вільною була
Україна і, мов квіт,
Буйно вік увесь цвіла
На увесь цей білий світ.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
*****
О, вітре, віднеси війну,
Мов листя восени,
У непроглядну далину,
Щоб не було війни
У нашім рідному краю,
А також в світі всім.
Благаю я тебе, молю.
Хай буде мир на нім.
Війна ж лиш сповненая зла
Й ненависті до всіх.
О, чом вона до нас прийшла?
О, за який же гріх
Ми терпимо її всі знов
У рідній стороні
І проливаєм сльози й кров
Лиш, борючись в борні?
Та де ж бо справедливість тут?
Яка ж у цьому суть,
Коли одних позбувшись пут,
Інакшії кладуть
На нас? Але ми розірвéм
І їх та цій війні
Кінець нарешті покладем.
Не бути їй більш! Ні!
Ми не здамося ворогам.
Вони не скорять нас,
А доля посміхнеться нам
Усім. Настане час,
Коли до перемоги ми
Солодкої дійдéм,
Обороняючи грудьми
Державу нашу. Йдем
До неї. Хай не кожен з нас
До неї дійде, та
Усе ж її настане час.
Це – нашая мета.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
З тим життям, яке дано,
Наче дивний дар,
Йшов шляхом його, й воно,
Ніби сонце з хмар,
Усміхалося мені,
Квітнуло, мов цвіт,
Десь у серця глибині
На увесь цей світ.
Йшов шляхом життя я, йшов
І удень, і в ніч,
Та я якось віднайшов
На шляху тім річ,
Що, неначе той алмаз,
Сяяла й немов
Кликала мене щораз,
Як я повз ішов.
Вабила мене вона,
Мов солодкий сон,
Мов дівиця чарівна,
В дивний свій полон.
Не піддатись я не міг
Їй, якби й бажав,
Та із безлічі доріг
Я її обрав.
Та немарно, без пуття
Я туди прийшов,
Бо сенс власного життя
В ній я віднайшов.
В ній уздрів глибоку суть
Я у всій красі.
Так, Поезією звуть
«Пані» цю усі.
Євген Ковальчук, 20. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
*****
Якби я крила мав,
Над світом би літав,
Неначе вільний птах
У синіх небесах,
Забувши всі земні
Жалі ті, що в мені
Енергію всю п’ють
І жити не дають,
Як я цього б хотів,
Без дум і почуттів,
Що знищують мене
Зсередини. Мине
Хай їхня довга мить,
Щоб з ними більш не жить.
Нащó вони мені?
Я не для того, ні,
Родивсь на білий світ,
Аби важкий їх гніт,
Що тисне почуття
Й думки, впродовж життя
Носити чи тягти,
Щоб впасти, щоб лягти
Одним яскравим днем
Під тим же тягарем
Навік. Достоту ні!
Життя ж дано мені,
Як всім, аби іти
Вперед лиш, досягти
Всього життя мети –
Щоб в світ добро внести.
Євген Ковальчук, 19. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
День народження буває
В кожного лиш раз на рік,
Та приходить, наступає
В певний час він в нас щорік.
Той, хто звик, той відзначає
Час, коли на світ явивсь,
Але це не означає,
Що в цей день він народивсь.
Він родитись міг, всяк знає,
Вчора чи сто літ тому.
Кількість років, що минає,
Певна означа тому,
Хто його сьогодні має.
Зазвичай у цей же день
Вколо нього в нас лунає
Безліч радісних пісень,
Всі танцюють і співають,
І від щирої душі
Лиш найкращого бажають
Родичі й товариші
Імениннику, дарують
Подарунки, звісно, теж.
Цим же самим демонструють
Те, що всі вони без меж,
Щиро люблять і шанують
Друга вірного свого.
Як вони його цінують,
В день народження його
Лиш нагадують завзято,
Роблять – завжди. Це ж не гріх.
День народження – це свято
Власнеє, а не усіх.
Євген Ковальчук, 18. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
*****
Як лихо зустрічаєш,
Йому ж бо не корись.
Коли його ти маєш,
Щосил із ним борись,
Допоки перемогу
Солодкую свою
Не матимеш, їй-богу,
В запеклому бою.
А в тім, що за тобою
Вона, й не сумнівайсь.
Лиш лихові без бою
Нізащо не здавайсь,
Хоч часом може здатись,
Що сил уже нема,
Й до бою удаватись
Із лихом тим дарма.
Нехай думки такії
Із голови піду́ть,
Місцину хай, лихії,
Деінде віднайду́ть.
Хай думи негативні
Зустрінуться з кінцем,
А ти лиш позитивні
Із кожним божим днем
Все більше упускати
У розум намагайсь.
Зусиль всіх докладати
Також завжди старайсь,
Аби не тільки снити
Та мріяти про них,
А щоби їх здійснити.
Адже думок одних
Не досить, хай якії
Вони б там не були,
Слід докладати дії,
Щоб втілитись могли.
Євген Ковальчук, 17. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Україно, нене рідна,
Не такої долі гідна
Ти, щоб щастя тільки ждати
І весь час лише страждати
Від постійного насилля,
Що усупереч зусилля,
Що ти, нене, докладаєш,
Щоб його збороти, маєш
Інше, що йде поступово,
Щоб заскочити раптово,
В час, коли і не чекаєш
Ти на нього, поживаєш
Так, як завжди. Раптом лихо,
Наближаючися тихо,
Непомітно та поволі
На шляху твоєї долі,
Мов хижак той, нападає
І нещадно розриває,
Рве на шмаття лихо сміло,
Та не тільки землю – тіло,
Ще, також сказати мушу,
Розриває серце, душу –
Внутрішнюю суть, основу –
Звичаї, культуру, мову…
Та я й сумніву не маю,
Україно, точно знаю,
Що його ти подолаєш
Назавжди, бо душу маєш
Ту, яку не підкорити,
Не зламати та не вбити.
Євген Ковальчук, 16. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
*****
Не тямлю я, що ж бо ся діє.
Вже ніби і весна прийшла,
А сяє сонце, та не гріє
Воно, тепла не посила.
Вже й літо десь не за горами,
В дорозі вже, іде до нас,
А тут ще холод із вітрами
Не хоче у весняний час
Іти від нас, нас покидати
Заради нашого ж добра,
Хоч вже йому час залишати,
Лишати нас уже пора.
Адже давно весна настала,
Та піввесни уже пройшло,
Але чомусь вона сховала
Від нас десь сонячне тепло.
Не тільки я, а й також діти,
Безкрає небо голубе,
Земля, дерева, трави, квіти,
Благають, весно, всі тебе,
Аби прокинулась ти, встала,
Згадавши про усіх же нас,
І щоби ти не шкодувала
Усім у цей весняний час
Тепло нам щедро посилати,
Щоб гріли сонця промінці,
І буде усмішка блищати
У кожного з нас на лиці,
І пишно матінка-природа
Буятиме на цілий світ,
І вабитиме всіх нас врода
Її, коли прекрасний цвіт
Вона, мов дівчина волосся,
Розпустить, наче в перший раз.
Аби лиш тільки відбулося
Все це насправді в нас ураз.
Євген Ковальчук, 15. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
*****
Уже середина весни,
Але чомусь сьогодні
Погода, наче восени,
Бо вітру прохолодні
Повіви віють в квітня час
Та й дощик накрапає,
Що в пору переважно в нас
Осіннюю буває.
Мов помінялася пора
Осінняя з весною
Місцями, хоч вже визира
До нас разо́м з тобою
Те літо, що ось-ось прийде́,
Мить тóму на порозі
Було, а нині вже іде
До нас, вже у дорозі.
О, душе, серце, не тужіть
За сонячним промінням,
Його теплом і не ревіть
Сумливим голосінням.
То лиш на певний час весна,
Неначе задрімала,
І не помітила вона,
Як осінь завітала.
Не мучте ви себе й мене.
Як вас мені ж бо шкода!
Але повірте, що мине
Вже скоро прохолода
І вітер той, що обвіва
Й бентежить почування,
Сумнії думи навіва
Від рання до смеркання.
Адже весна за певну мить
Прокинеться і встане,
І сонце ясне заблищить,
І ніжно гріти стане.
Євген Ковальчук, 14. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
*****
Не лякайсь, як на шляху
Труднощі зустрінеш ти,
А позбувшися страху,
Спробуй же їх обійти
На дорозі до мети,
Може, й усього життя,
До мети, що досягти
Мрієш так, щоб майбуття
Мав таким, як ти цього
Хочеш, прагнеш серцем всім,
Та щоб досягти його,
Мало прагнуть в світі цім,
А зусиль докласти слід,
Всіх зусиль, шо в тебе є,
Ідучи лише вперід,
Навіть хай, можливо, б’є
З сил усіх тебе в лице
Доля злісна, навісна,
Та повір, скінчиться це
І розквітне, мов весна,
Доля-доленька твоя
На цілісіньке життя.
Чує це душа моя.
Лиш думки та почуття,
Що всередині живуть,
В розумі й душі весь час,
Ти розкрий, нехай цвітуть,
Наче квіти, повсякчас.
З ними в праці, у труді
Шлях до щастя прокладай,
І його надасть тоді
Доля. Лиш не зволікай,
Думаючи, що впаде
Щастя те, мов сніг з небес.
Ні, ніколи і ніде
Не бува таких чудес.
Євген Ковальчук, 13. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
*****
Часами хочеться сказати
Те, що словами передати
Не можна, певно, неможливо,
Але тримати терпеливо
Його в собі немає сили,
Мене хай як би не просили
Думки, а також почування,
Однак ні сил, ані бажання
Нема, щоб, наче в тій в’язниці,
Немовби злодії ті ниці,
У розумі, в душі сиділи
Й одне на одного гляділи
Вони, не маючи і змоги,
Аби дійти до перемоги –
З них вибратись, мов птах, на волю,
На світ і будувати долю,
Щасливу долю будувати,
Аби її все ж дійсно мати,
А не про неї повсякчасно,
Усюди мріяти лиш красно.
Думки залишаться думками,
Якщо не втілю їх ділами.
Те саме можна без вагання
Також про мрії та бажання
Сказати. Ніде правди діти.
Робити слід, а не сидіти,
Клянучи доленьку нещасну,
Що доленьку вона нам щасну
Немов вогонь сірник, спалила,
Щоб лиш недоля палила.
Євген Ковальчук, 12. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
Присвячую своє життя
Тобі, поезіє моя.
Усі думки і почуття,
Що маю, із тобою я
Являю світові, в якім
Одного разу народивсь.
Коли пізнав тебе у нім,
До тебе тут же я прибивсь.
В тобі відраду віднайшов
В своїх думках і почуттях,
Коли до тебе я прийшов,
Із інших вибравши твій шлях,
Чи, може, він мене обрав,
Аби до тебе привести,
Щоб добре я тебе пізнав
І щоб мене пізнала ти,
Щоб стали ми одним удвох,
Ти мною, а тобою я,
Щоб розлучити нас обох
Могла лиш тільки смерть моя.
Хоч зможе смерть нас розлучить,
Що й зробить, та лише мене,
А вірші ж далі будуть жить
Усе своє життя земне.
Адже, поезіє, тебе
Не знищити таки повік,
Бо ти, як небо голубе,
На цьому світі будеш вік,
Допоки квітне пишний цвіт,
Сіяє сонце нам усім,
Допоки є цей білий світ
І люди, що живуть на нім.
Євген Ковальчук, 11. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
Неупинно ми йдемо
Всі до перемоги.
Ворогу покладемо
Ми кінець, на ноги
Вставши і до рук своїх
Сміло взявши зброю.
Переможемо ми їх,
Ворогів, в двобою.
Це вони прийшли в цей час,
Щоби захопити
Нашу землю і всіх нас
Та собі скорити
Нашу волю, дух навік,
Та цього не буде,
Перемогу бо повік
Ворог не здобуде.
Буде нашою вона.
Доля нам всміхнеться,
А страшная ця війна
Назавжди минеться.
Запанує мир у нас
Й буде панувати
Доти він, допоки час
Буде проминати,
Доки сонце в небесах
Буде блискотати
І Земля, неначе птах,
В космосі витати.
Певен, шо настане мить
Цяя золотая.
І пора скінчиться вмить
Цяя непростая
Назавжди, на цілий вік.
В мирі, як здобудем
Перемогу, ми повік
З вами жити будем.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
*****
У чім провину має Мати
Моя, що змушена страждати
Від ворогів лихих,
Які напали без вагання?
Невже ні краплі співчування
Нема до неї в них?
Чом знищують вони, катують
Її? Невже вони не чують
Її плачу і мук
Її не бачать? Та солдати
Її все ж будуть захищати
Із гордістю, до рук
Своїх узявши тую зброю,
З якою сміло йдуть до бою
За Матінку свою,
За мир і волю, і свободу
Її, всього її народу.
Хай навіть у бою
Поляже не один з них, Мати
Свою все ж будуть захищати
До самого кінця.
І буде Україна-мати,
Неначе квіти, процвітати.
Війна скінчиться ця.
І вже повік її не буде.
Її ж Героїв не забуде
Ніколи жоден з нас.
В душі їх будемо тримати.
І в серці, будем пам’ятати
Усіх їх повсякчас.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Солодкий перемоги смак
Над ворогом відчуєм.
До неї ж ми сміливо так
І впевнено прямуєм.
Так, перемога буде в нас.
На нашім буде боці
Вона, й настане мирний час,
Можливо, в цьому році.
Ось-ось настане він, прийде́.
Він вже не за горами.
До нас він неупинно йде.
Він скоро буде з нами.
Здолаємо ми ворогів,
Із хати проженемо.
Не буде більш в нас тих катів.
Кінець їм покладемо.
Солодкий перемоги смак
Ми будем відчувати
І Україна, наче мак,
Вся буде процвітати.
Затихне шум гармат, а з ним –
Свист куль. Дорослі й діти –
Усі, шляхом цим життьовим
Йдучи, лише радіти
Так будуть, як іще повік.
Важкі часи розтануть.
Всміхатись доля буде вік.
Щасливими всі стануть.
Нас сонце злагоди, добра,
Любові буде гріти.
Ось-ось вже прийде ця пора.
У серці, наче квіти,
Цвістимуть світлі почуття
І будуть зігрівати,
Мов сонце, ніжно все життя,
Яке дала нам мати.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
*****
Не буде ката
Більш, супостата,
Який прийшов в наш край,
Бо тут він ляже,
Бо тут поляже,
Зустріне тут свій край,
Бо захищати
Кохану мати
Ми будемо свою
За мир і волю,
Свободу й долю
Щасливу, у бою
Вкрай нелегкому.
Нехай у ньому
Все ж виживуть не всі
З нас, та країна –
Вся Україна
У всій своїй красі,
Здобувши волю,
Свободу й долю
Щасливу, буде вік
Лиш процвітати,
Більш зазнавати
Не буде лих повік.
Цього бажаю
Я їй і знаю,
Що буде так, як ми
Всі будем сміло
Її та вміло
Оборонять грудьми.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
*****
Настав вже вкотре день новий
В усій своїй красі,
Хоч, може, цей же день такий,
Як попередні всі.
Та ні, нема тих самих днів.
Всі різнії вони,
Ті дні, що в озері років
Пливуть, немов човни,
Немов кораблики, пливуть
Один за одним вдаль,
У те майбутнє, що несуть,
На щастя чи на жаль.
Залежить не від них, ні, ні,
Що принесуть в той час:
Чи щастя, чи печаль мені
Та кожному із вас.
Майбутнє ж творить кожен з нас,
Усі події ті,
Що будуть, як настане час,
У нашому житті,
Яке, немов ріка, біжить,
Тече вперед лишень,
Його кожнісінькая мить,
Година, ніч і день;
За днями – місяці, роки…
Отак й мина життя
Крізь наші різнії думки,
А також почуття,
Які народжує воно
Усюди, повсякчас.
На те ж бо і життя дано
Всім, кожному із нас,
Аби на світі цім жили́,
Але не просто так,
А щоб щось гідне унесли
У нього ми відтак.
Євген Ковальчук, 10. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Ну, що ж таке життя?
Думки та почуття,
Подій коловорот
Навколо тих істот,
Що населяють світ
Вже хтозна скільки літ:
Людей, птахів, тварин,
Навколишніх рослин;
Усього, що пливе
В човні життя – живе,
Коли у певну мить
З’явилося, щоб жить
На світі білім цім,
Тім світі, у якім
Усьому та усім
Все ж виділено в нім,
Секрету тут нема,
Те місце, що займа.
Та все ж, скажу я вам,
Не просто так всім нам
Даровано, дано
Життя, адже воно,
Немов горить у нас
Вогнем палким весь час
Немарно, недарма,
Мов сенсу в нім нема
На світі цім. Йдемо
Ним, тобто живемо
Для певної мети –
Щоб добре в світ внести.
Євген Ковальчук, 09. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Забудь лихе усе.
Не згадуй більш того.
Хай вітер віднесе
Світ за очі його,
Щоб в серце сум і біль
Ті спогади тобі,
Не сипали, мов сіль
На рану, далебі.
Забудь його навік,
Щоб в серці не страждать,
Аби уже повік
Й подібного не мать.
Забудь і замети
У пам’яті сліди,
Аби не привести
Зловісників біди
У серце, в почуття,
У розум, у думки
Нівечити життя
Єдине залюбки
Для них, на втіху їм,
Тобі ж на лихо лиш.
Молю життям своїм,
Облиш ти їх, облиш
Заради того, щоб
Лиш успіху дійти,
Дійти за вдалих спроб
До мрії, до мети.
Невдалі маєш? Ти
Забудь відразу їх.
Ще пробуй, щоб прийти
До цілі й мрій своїх.
Євген Ковальчук, 08. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
Сонце світить, гріє,
Бо прийшла весна.
І душа радіє.
Тішиться вона,
Що навкруг буяє
Матінка-земля,
Адже сонце сяє
Ясно іздаля,
В небі, з височи́ни,
Де пливуть хмарки,
На поля, рівнини
І ліси, й лужки…
Промені пускає
Теплії на них
Сонце, як торкає
Їх же, чарівних,
Ніжно зігріває,
Де би не були,
Живить, напуває,
Щоб росли, цвіли;
Щоби не ховався
Їхній диво-цвіт,
Щоб він розпускався
На усенький світ;
Щоби розцвітали
Гарнії квітки,
А вгорі співали
Весело пташки;
Бо вже завітала
Вéсна чарівна,
Бо весна настала,
Бо прийшла весна.
Євген Ковальчук, 07. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
*****
Думи-думоньки мої,
Викиньте бо ви свої
Всі гіркі жалі земні
Десь далеко в глибині
Безвісті, у небуття
На усе моє життя,
Звідки й виходу нема.
Хай поглине їх пітьма,
Щоб не жити з ними вік.
Хай поглине їх навік.
Не для того я родивсь,
Світу Божому явивсь,
Щоб без жалю й співчуття
І думки, і почуття,
Що знаходяться в мені,
Мучили нещадно. Ні!
Маю думку я одну –
Я вас миттю прожену
З них навіки, назавжди
Й ваші замету сліди,
Щоб ні в душі, ні в серця
Не вторгались без кінця
Ви й до інших теж людей:
Ні дорослих, ні дітей,
Сіючи тривогу й страх
В почуттях та у думках
Без жалю та співчуття
Ціле їхнєє життя.
Я цього нізащо вам
Здіяти повік не дам.
Євген Ковальчук, 06. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
*****
Покинули мене батьки,
Коли родили, мов сміття.
Не знаю я, які думки,
Які тоді в них почуття
Були, та точно не ясні́,
Сповиті батьківським теплом,
Любов’ю. Де там! Звісно ж, ні.
Було для мене це лиш сном,
Для мене маревом було,
Уявним маревом у сні.
Відчути ж батьківське тепло,
На жаль, не довелось мені.
Великий гріх без каяття,
Великий гріх на них лежить,
Що власне, ріднеє дитя
Посміли майже в тую ж мить,
Коли родили, залишить,
Покинути без співчуття.
Мовляв, прийшлося народить
Їм кволе, хвореє дитя,
Яке, можливо, й довго жить
Не буде бо на світі цім.
Тож краще немовля лишить,
Щоб потім не жаліть о* нім.
Але живу я, не помер.
Горить в мені вогонь життя.
В мені палають й дотепер
Гарячі думи й почуття.
В палкім вогні життя горю
Вже майже повних тридцять літ,
Працюю, вчуся та творю,
Щоб щось внести корисне в світ,
Бо знаю, надане життя,
Хай скільки б в світі я не жив,
Мені, щоб свій я до пуття
Слід добрий в ньому залишив.
*О – тут заст. Про
Євген Ковальчук, 05. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Чи має світ цей значення?
Як має, то яке?
На це в всіх власне бачення,
Як і життя людське.
Сприймає і сприйматиме
Його таким, як є,
Людина, в ньому матиме
Те, що він їй дає,
І що вона теж створює
На світі повсякчас,
А також перетворює
Те, що вже є у нас,
На інше щось, новітнєє,
Що користь би несло
Не тільки їй, всесвітнєє
Нести б добро могло,
Хай навіть, може, стомлює
Та праця нелегка,
Та добре усвідомлює
Вона, у ній яка
Велика сутність криється,
Що, як не в час оцей,
В майбутньому відкриється
Вона для всіх людей,
Які її сприйматимуть
По-іншому, інак*,
Адже світогляд матимуть
Вони новий, однак,
Аби таки це сталося,
Не слід складати рук,
Що б там не відбувалося,
Допоки серця стук
Звучить і розливаються
Думки та почуття,
Внести щось намагаються
У світ цей до пуття.
*Інак – заст. Інакше
Євген Ковальчук, 04. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
*****
Як стрічаєш перешкоди
На шляху ти до мети,
Не втрачай же ті нагоди,
Що поможуть обійти
Їх тобі або здолати
До кінця, без вороття,
Щоб не мали змоги стати
На шляху до здобуття
Бажаної перемоги,
Сподівань, мрій і бажань,
Щоб вели усі дороги
Лиш до них, але старань,
Звісно, треба всіх докласти,
Щоб їх втілити міг ти,
А якщо прийшлось упасти,
То піднятись, далі йти;
Йти, долаючи утому,
До кінця йти кожен день,
Щоби успіх був у тому.
Варто йти вперед лишень.
І усі знання, уміння,
Навики, які здобув,
Щоби справдились стремління
Серця, щоб щасливим був,
Слід як слід застосувати
В певнім місці, в певний час.
Не достатньо ж їх лиш мати,
Служать бо вони для нас,
Щоб ми їх в життя втілили.
В тому й поляга їх суть,
Щоби в щасті всі ми жили,
Що вони нам всім несуть,
Бо до цілі лиш думками
Не зуміємо дійти.
Тільки гідними ділами
Дійдемо ми до мети.
Євген Ковальчук, 03. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
*****
Хто зна, що буде в майбутті
У нашому людськім житті,
Куди нас доля приведе,
Що у майбутньому нас жде?
Ми знаємо, що вже було,
Те, що в минуле відійшло
Й не вернеться назад повік,
Бо залишилось в нім навік.
А те, що буде, майбуття,
Ще в наше не ввійшло життя,
Ще не настало, не прийшло
Й раніш настати б не змогло.
Ми маємо лише «тепер».
У нім неначе час завмер,
Хоч, звісно, йде вперед, мина.
То марево лише, мана.
А те, що прийде в певний час,
Залежить також і від нас,
Від наших нинішніх же дій
В коловороті тих подій,
Які стаються повсякчас
Навколо кожного із нас
Впродовж прожитого життя;
У них – початок майбуття,
Яке до нас усіх примчить,
Коли його настане мить.
Тоді лише і не раніш
Ні на секунду, й не пізніш.
Прийняти слід нам це, збагнуть,
Бо так воно й повинно буть.
Євген Ковальчук, 02. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Іде життя, мина життя,
Тече, неначе річка,
Кудись вперед, у майбуття.
За днем приходить нічка,
А після неї надає
Початок дню новому
Те сонце, що в нас устає
На небі голубому.
Як день проходить, знову ніч
Приходить, наступає.
Наступний день іде навстріч,
Коли та ніч минає.
Й минають дні за днями так
І ночі за ночами,
І не змінити нам, однак,
Того разо́м із вами.
Якби й хотілось, не змінить,
Бо час нам повернути
Чи то пришвидшить хоч на мить
Не вдасться, ні, не бути
Тому. Хоч, хтозна до пуття.
Колись, в майбутнім, може,
Машину часу хтось в життя
Таки втілити зможе,
Бо ж ніде правди тут таїть.
На те й вона існує,
Адже суспільство не стоїть
На місці, а прямує,
У розвитку вперед іде,
Нове щось винаходить,
Й хто зна, що далі віднайде́.
Аби лиш не нашкодить.
Євген Ковальчук, 01. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Поразки все ж зазнає
Той ворог, що напав
На край мій. Хай він знає,
Що мій народ повстав,
Що Батьківщину-мати
Йому він не віддасть,
А буде захищати
Щосил, йому ж завдасть
Потужного удару,
Пішовши з ним у бій.
Здолає ту почвару
Народ єдиний мій.
Хай навіть не відразу,
Але таки здола
Його цього він разу
Також. Уже ішла
Війна із ним раніше
І він у ній програв
У підсумку. Точніше
Народ наш вільним став.
І знову от на нього
Він підло зазіхнув.
Уроку, певно, тóго
Він досі не збагнув.
Народ наш не скорити.
Незламний в нього дух.
Він завжди буде жити
Й вперед тримати рух,
Щоб рідна Батьківщина
Рабою не була,
А щоб, немов ліщина,
Росла і лиш цвіла
Прекрасно розквітала
На світ весь цілий вік
І щоб не горювала
На нім уже повік.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
Удари ми приймаєм
Ворожі, Україно,
Та будь-що захищаєм,
О, рідная країно,
Тебе, бо ти єдина
У нас. Ти – наша мати.
Прийшла лиха година,
Та рук своїх складати,
Здаватися не будем,
А йтимемо до бою
І ми таки здобудем
Над ворогом з тобою
Солодку перемогу.
Нам доленька всміхнеться.
Ну, а війна, їй-богу,
Назавжди вже минеться.
І будемо радіти
Життю ми із тобою,
Немов маленькі діти.
Покінчимо з війною.
Вона, мов сніг, розтане.
Її не буде більше.
Натомість мир настане.
Цього в цю мить найбільше
Ми прагнем. Тож борімось
Із ворогом щосили
Й нізащо не корімось
Йому! Оголосили
Ті вороги зі сходу
Війну, пішли війною,
Щоб волю та свободу
Віднять в нас, та до бою
Пішли ми з ворогами
І перемога, знаєм,
У цій війні за нами.
Ми ворога здолаєм.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
Встаємо ми, як один –
І дочка твоя, і син,
Україно, і у бій
З ворогом йдемо. Лихій
Ми тебе не віддамо
Долі, хай і помремо.
Лиш би знов рабою ти
Не була. І далі йти
Ми на ворога свого
Будемо, бо більш всього
Любимо ми всі тебе –
Сонце, небо голубе,
Луки, гори і поля...
Ти одна у нас земля,
Україно. Встоїмо
Ми, кінець покладемо
Безпощадній цій війні,
Й більш її не буде, ні,
На святій землі твоїй.
Не дозволимо ми їй
Плюндрувати знов тебе –
Землю й небо голубе…
Заруба на носі хай
Ворог, що на нього край
Лиш чекає тут його.
Тож хай носа він свого
І не суне більш сюди,
Щоб не сталось з ним біди!
Євген Ковальчук, 08. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
*****
Ой, у рідній стороні
Сумно, боляче мені,
Серце плаче, мов маля,
А із ним уся земля:
Поле, ліс, долина, гай,
Гори… Ворог в рідний край
Мій уторгся, щоб схопить
Весь його та підкорить
Мирний люд його навік,
Та зробить він це повік
Не зуміє. Не дамо
Край ми свій, хай і вмремо.
Боронити до кінця
Будемо його ми. Ця
Темна, наче ніч, страшна,
Безпощадная війна
Все ж мине, прийде їй край.
Звільнимо ми рідний край
Від проклятих ворогів.
Звільнимо сестер, братів
Із полону. Будем ми
Всі щасливими людьми
В Україні вільній жить,
Доки серце стукотить
В грудях. Певен я, що час
Цей усе-таки до нас
Прийде і уже навік.
Тільки ворогам повік
Не здаваймось! Й пощастить –
Прийде перемоги мить.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Неначе дрова у вогні,
Горить палке життя в мені,
У тілі, в серденьку горить
І у душі. Горить щомить
Єдинеє моє життя
Крізь думи і крізь почуття,
Які навколишній цей світ
Народжує в мені. Мов цвіт,
Немов весняний перший цвіт,
Вже майже три десятки літ
Життя квітує у мені
У темні ночі, світлі дні,
Коли дощить, коли сніжить
Чи то коли пала, блищить
При літній і жаркій порі
Яскраве сонце угорі…
Мене, мов друга, обійма
Життя, якому бо й нема
Ціни, адже воно одне.
Не вчую, як воно й мине.
Адже неначе ті зірки,
Дні гаснуть, місяці й роки,
Яким немає вороття
Назад, в колишнєє життя.
Тому поки життя цвіте,
Його слід цінувать за те,
Що нам дає, що нам несе
Воно, бо ж скінчиться усе
Колись життя в неждану мить,
Коли, мов свічка, догорить.
Євген Ковальчук, 31. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
Вже квітень в нас на носі,
Ось-ось прийде, настане.
Впав сніг раптово й досі
Лежить собі, не тане,
Немов так має бути
У пору весняную.
Як тут всім нам збагнути
Погоду цю земную?
Не віриться й самому,
Як буть подібне може,
Та, мабуть, і нікому,
Але погода, схоже,
На те і не зважає,
Яка пора вже року
Приходить, наступає,
Не стишуючи кроку.
Ну що ж, таке буває,
Хай рідко, та стається,
Коли сніг випадає,
Хоч вже весна, здається,
Настала, наступила
В нас по календареві.
Зима ж не залишила
Її, в дні березневі
Дає про себе знати
Не лиш легким морозом,
А й сніг ще може дати
Вона за тим прогнозом
Погоди, що настане.
Його ж нам ніде діти,
Та згодом сніг розтане,
Як сонце стане гріти.
Євген Ковальчук, 30. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
*****
Для чого я пливу
В човні свого життя,
Для чого я живу,
Думки та почуття
Тримаю повсякчас
У розумі, душі,
Які, як прийде час,
Вкладаю у віршí;
Як прийде час, в який
Натхнення чарівне,
Як вітер степовий,
Обкутує мене,
Мов ненька немовля,
Що щойно в світ прийшло,
Мов матінка-земля,
Що з неї ізійшло?
Для того, щоб рости
З усім, що в мене є,
Для того, щоб внести
У світ цей щось своє,
Для того, щоб рости
В думках і почуттях,
Для того, щоб внести,
Що людям гідний шлях
Укаже до мети,
Аби щасливим жить,
Як щастя те знайти
І вже не втратить вмить;
Аби воно цвіло,
Неначе пишний цвіт,
І з кожним днем росло,
На весь цей білий світ
У душах і серцях
Людей, аби могли
Й вони до нього шлях
Знайти й таки знайшли.
Євген Ковальчук, 29. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
Відтоді, як ти в почуття
Й думки мої прийшла,
В моє єдинеє життя,
Мов диво, увійшла,
Не можу вже і уявить,
Поезіє моя,
Як міг раніш без тебе жить
На цьому світі я.
Допоки серце стукотить
І вабить сонця зір,
Я не наважусь залишить
Повік тебе, повір.
В мені ж тепера ти, немов
В домівці тій, живеш,
Неначе та гаряча кров,
Розлившися, течеш
В клітині кожній, а душа,
Немовби квітка та,
Чарівним дотиком вірша́
Зростає, розцвіта
Й усі ті світлі почуття,
Які у ній живуть,
Утілюючи їх життя,
Аби збагнути суть,
Заради кóтрої й пливе
В життєвім морі цім,
Заради кóтрої живе
На світі цім земнім.
Поезіє кохана, ти
Не мовкни, а скажи,
Куди вона повинна йти,
Шлях гідний підкажи.
Євген Ковальчук, 28. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
*****
Стою я на розпутті
Безлічі шляхів,
Розпутті-перепутті
Дум і почуттів.
Оце собі блукаю
В думах, почуттях,
Та вибрати я маю
Лиш єдиний шлях.
Який із них, не знаю,
Слід мені обрать.
До діла приступаю.–
Став я їх прохать.
Ой, думи, час вставати,
Любії, не спіть.
Який же шлях обрати
Маю, підкажіть.
Прокинулися, встали
Думоньки зі сну
І відповідь надали
Враз мені одну:
«Мій друже, ти лиш маєш
Шляхом тим піти,
Яким не заблукаєш,
Дійдеш до мети».
І відповідь надали
З ними й почуття,
Вони мені сказали:
«Втілювать в життя
Поможуть сподівання,
Мрії знову й знов
Без жодного вагання
Щирість і любов».
Євген Ковальчук, 25. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Іди вперед, а не назад,
Аби життя, мов шоколад,
Солодким завсігди* було,
Щоб тільки втіхоньку несло
Твоєму серцю і душі,
Щоб наче ті товариші,
Життя і ти разо́м із ним
Ішли завжди шляхом одним
До світлих мрій і сподівань,
Надій і прагнень, і бажань;
Щоб врешті ти до них дійшов,
Щоб їх шукаючи, знайшов,
Їх втілив у життя своє.
Для того розум в тебе є,
Аби збагнути, як, коли,
Щоб справи всі як слід ішли,
Щоб здійснюючи їх, мети
Своєї міг ти досягти,
Хай навіть безліч ти завад
Зустрінеш, може. Лиш назад
Не здумай повертатись, ні,
Чи їх топити у вині,
В горілці, в пиві… Алкоголь
Не зборе їх. Не та бо роль
У нього. З ним не пощастить.
Він світлий глузд лише приспить.
А світлий глузд якраз в ту мить
Найбільш потрібний, щоб здійснить
Усе, що палко прагнеш ти.
Лиш з ним ти дійдеш до мети.
*За́всігди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 24. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Як зима до нас прийшла
І з собою принесла
Неутішний нам прогноз –
Лютий холод і мороз
Чи то осінь ще у нас –
Перших заморозків час,
Чи весна світ обійма,
Та тепла іще нема,
Не хвилюйсь, як маєш дім,
У якім живеш, бо в нім
Завжди радіатор є
Той, який в той час дає
В домі тім нам всім тепло,
Щоб в нім затишно було.
Зна і підданий, й король…
В нього бо такая роль.
Так із ним ми й живемо.
Батареєю звемо
Переважно ми його,
Друга вірного свого,
Що від холоду всіх нас
Захищає повсякчас,
Як у цім потреба є.
Роль, призначення своє
Зранку, ввечері, в обід…
Він виконує як слід.
Лиш потрібно не забуть
Сперш опалення ввімкнуть,
Щоб він функціонував
І усіх нас зігрівав.
Євген Ковальчук, 23. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Слово гостре більше, ніж
Найгостріший в світі ніж,
Серденька мого не край.
Час цьому покласти край.
З нього сум і біль мети,
Щоб дійшов я до мети –
Лиш щасливим бути вік,
Хай який я мав би вік.
Зникнути усім їм слід,
Щоб також і їхній слід
Зник навік, бо вже пора
Та прийшла, коли пора
Врешті щасно жити, так,
Жити в цьому світі так,
Як душа жадає, мов
Справжнє диво. Ти лиш мов,
Як знайти до нього шлях,
І вкажи мені той шлях,
Як іти ним, низку дій,
Що робити. Чую: «Дій!»,
Каже слово, «Щоб до мрій
Зміг прийти, не тільки мрій,
Працею ти їх живи
І, їх втіливши, живи.
Як? Підкажуть серце й глузд,
Щоби був у тому глузд,
Що робити будеш. Лиш
Сумніви, страхи полиш.
Щоб життя цвіло, мов гай,
Дій, роби, часу не гай».
Євген Ковальчук, 22. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Самотній я, мов Крузо,
Десь глибоко в душі.
Моя владарко-музо,
До мене крізь віршí,
Тебе молю, благаю,
Прийди, прилинь, явись,
Від сну, який без краю,
Нарешті пробудись!
В тобі лиш є та сила,
Прекрасна, неземна,
Що ангельськії крила
Дає мені вона,
Аби я міг літати
Не тільки в мріях, снах,
А й міг також витати
У творчості рядках,
І серцем, і душею
Ширяти, наче птах,
Над світом, над Землею
В своїх думках-віршáх;.
Не просто так ширяти,
Без цілі, без мети –
В людські серця вселяти
Все те, що маєш ти
Й даєш мені – ідеї,
Чудові, чарівні,
Що квітнуть, мов лілеї,
Розкішно у мені,
Щоб взявши всі те диво,
Збагнули до пуття
Його й жили́ щасливо
Впродовж всього життя.
Євген Ковальчук, 21. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Невже все скінчиться колись?
Невже прийде́ кінець усьому?
Дивлюсь навколо я, увись
Й не віриться у це самому.
Невже довколишня краса
Одної миті просто зникне:
Земля і ясні небеса?..
Невже нічого не уникне,
Як прийде час, свого кінця?
Невже, неначе сніг, розтане
Цей дар безцінний від Творця
І більш нічого вже не стане?
Можливо, й так. Не знаю й сам
І певен, що ніхто не знає,
Та й чи про те гадати нам
Хоча б якийсь в собі сенс має?
Та вірю я, що нам життя
Не просто так собі дається,
А щоб прожити до пуття,
Хай що у ньому не стається.
Я знаю тільки лиш одно,
Хай як би не прийшлося жити,
Що нам усім життя дано,
Аби любити і творити,
Любити щиро все і всіх,
Творити те, що ти умієш,
Щоб замість сліз, лунав лиш сміх,
Коли якось те, що посієш,
Тобі надасть плоди рясні,
Рясні плоди твоєї праці,
Що принесе тобі не в сні,
А дійсно щастя лиш на таці.
Євген Ковальчук, 20. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
*****
Прийшла до нас весна,
А з нею і війна
Жорстокая, страшна.
Моя душа сумна
І серце плаче, мов
Дитина. Ворог знов
Зі сходу без розмов,
Запрошення прийшов
В мій рідний, любий край
Йому покласти край,
Про що і мріяв вкрай
Давно ще. Але знай
Ти, вороже, собі,
Що не здамось тобі
Повік ми, далебі.
Ми будем в боротьбі
Свій край оборонять,
Немов стіна, стоять
За нього. Не віднять
Тобі його уп’ять*
У нас. Ми не здамо
Його, хай і вмремо,
Та запрягти в ярмо
Не вийде нас. Йдемо
За нього ми у бій,
Бо любимо край свій.
О, рідний краю, тій
Недоленьці лихій
Ми не дамо повік
Тебе. Її навік
Здолаємо, щоб вік
Кожнісінький ти рік,
День, мить, мов квітка, цвів,
Здолавши ворогів
Усіх без жодних слів
За дочок і синів.
*Уп’я́ть – діал. Знову
Євген Ковальчук, 08. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
*****
Смуток душу огортає
Всю і серце теж.
Смуткові цьому немає
Навіть жодних меж.
Душу й серце він собою
Тисне, душить, рве,
Ріже, мов ножем. Рікою
З серця кров пливе,
Бо на нашу Батьківщину
Ворог злий напав.
Нашу земленьку єдину
Він бомбить почав
Без краплиноньки вагання
Та без жодних слів,
Без краплини співчування
До людських життів,
Щоб її всю захопити,
Нею володіть,
Щоб народ її скорити.
Він же: «Геть ідіть!»,
Їм у відповідь гукає.
«Наша це земля.
Іншої у нас немає.
Батькові Кремля
Передайте! І свободу,
Й волю будем ми,
Як робили ще відроду,
Боронить грудьми
До кінця! Ми не здамося
Ворогу повік.
Небо синє та колосся
Жовте будем вік
Захищати ми собою.
Згинемо? Нехай,
Та немарно, а в двобою
За свій рідний край».
Євген Ковальчук, 07. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Я вірю щиро, свято
У те, що прийде свято –
Закінчиться війна,
Неначе сніг, розтане
Й повіки більш не стане
Тривожити вона
Серця та душі. Прийде
Кінець їй. Сонце вийде
І злагоди, й добра,
Й любові. Буде гріти
Воно, а ми, мов діти,
Неначе дітвора,
Лиш будемо радіти
Життю. У серці квіти
У кожного із нас
Барвисті, запашнії,
Прекрасні, чарівнії
Цвістимуть повсякчас.
Минуть часи лихії.
І мрії, і надії,
Й бажання світлі всі,
Що маємо, що сняться,
У нас усіх здійсняться
У всій своїй красі,
Немов у казці. Мати,
Душею відчувати
І серцем кожен з нас
Любов і світле щастя
Лиш буде, всі нещастя
Здолавши навсякчас.
Євген Ковальчук, 07. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Хай би як не лютувала
Ця страшна війна,
Хай би скільки не тривала,
Та усе ж вона
Скінчиться, мов сніг, розтане.
Прийде мирний час.
Замість неї він настане
Й буде повсякчас,
Бо цього ми всі бажаєм
Дуже, палко, вкрай
І усіх сил докладаєм,
Щоб наш рідний край
Жив у злагоді та згоді,
Незалежним був
І у волі, і в свободі,
А не спину гнув
Перед кимось без упину.
Ні, цього повік
Більш не буде! Батьківщину
Рідну цілий вік
Будемо ми захищати,
Боронить грудьми.
Ворогу її віддати
Не посмієм ми.
В нас вона одна-єдина
В світі цім усім.
Україна-Батьківщина –
Наш коханий дім,
Де ми з вами народились,
Де ми живемо.
Разом з нею відродились
Ми і не дамо
Знову впасти їй, скоритись.
Будемо за край
Рідний ми щосили битись,
Ворогові край
Назавжди уже поклавши.
На коліна ми
Більш не впадемо, з них вставши.
Боронить грудьми
Будемо ми Батьківщину.
Хай ми й помремо,
Україну ж ми єдину
Будь-що не дамо
Ворогові. І не мріє
Він про це нехай.
Хай і думати не сміє,
Що здамо ми край
Свій йому, що переможе
Він. І мови буть
Жодної про це не може.
Ворогу здобуть
Перемоги не удасться.
Не настане час
Цей ніколи, бо не здасться
Ввік же жоден з нас.
Не посміємо ми впасти
Перед ним повік
На коліна, занепасти,
Коротати вік
У його полоні. Зможем
Ворога здолать.
У війні цій переможем
Ми. І панувать
Будуть в нашім ріднім краї
Злагода та мир.
Житимемо, наче в раї,
Ми, шалений вир
Весь війни, яка не має
Й краплі співчуття,
Припинивши враз. Триває
Мир хай все життя!
Євген Ковальчук, 07. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Не вірю я своїм очам,
Який же світ прекрасний!
Адже всякчас дарує нам
Всім дар безцінний власний:
Діброви, гори і лани,
Річки, моря, озера,
Що світ цей живлять з давнини
Й донині, дотепера;
Поля, сади, гаї, ліси,
Що нам природа дала.
Мабуть, подібної краси
Земля повік не мала.
Потрібно лиш їх нам усім
Повік не руйнувати,
За ними вік передусім
Належно доглядати.
Вони бо наше все життя
У тонусі тримають,
Віддаючи нам до пуття
Таки усе, що мають,
Щоб ми на світі цім жили́,
Жили́, не існували,
Аби щасливими були
Й ніколи не страждали.
Вони ж годують, поять нас
Без жодного вагання
Не день чи два, а повсякчас –
І тіло, й почування,
І думи, щоб ми всі в житті
Благі діла робили,
Аби нащадкам в майбутті
Лиш гідне залишили.
Євген Ковальчук, 19. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Не важливо, що ти маєш,
А що відчуваєш, знаєш.
Що в житті своєму робиш,
Відповідне ж і заробиш.
Адже благородні справи,
Тільки не заради слави,
Наче то якась розвага,
А заради щастя, блага
В світі кожної людини
Чи хоч тих, із ким щоднини
Час свій розділяєш, друже,
Чи охоче, чи не дуже;
Дивную властивість мають,
Бо тобі стократ вертають
Те, що з ними ти посіяв,
Як робив, коли їх діяв,
Хоч не ждеш того, можливо,
Та таке вже їхнє диво.
Як це дивно може здатись,
Мають здатність повертатись
Всі вони, та варто знати
І на вуса намотати,
Що не тільки справи добрі,
Благороднії, хоробрі
Мають змогу повертатись,
А й лихі також. Це статись
Може будь-коли, поволі
На шляху твоєї долі.
Тож, що виберете, друзі,
Й матимете по заслузі.
Євген Ковальчук, 18. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
*****
Щось не так йде, не журись.
Пробуй ще, іще – учись.
Щоби цілі досягти,
Завжди слід до неї йти.
Труднощі, що на шляху
Маєш, розпачу, страху
Враз позбувшись назавжди,
Вмить здолаєш, тільки йди.
Йди вперед, рух не збавляй
І його не зупиняй,
І назад не озирайсь.
Лиш вперед йти намагайсь.
Хто вперед завжди іде,
Цілі все ж таки дійде́,
Як не зараз, то пізніш.
Лиш зважай на все пильніш,
Що, як робиш, де й коли,
Щоби успіхи прийшли
В справах тих, що робиш ти,
Щоб дібратись до мети
Тої, що так прагнеш ти
Серденьком всім досягти.
Перший крок зробить лиш слід
І не зупиняти хід,
Що б не сталось у житті -
Чи тепер, чи в майбутті.
Як доводиться стрічать
Перешкоди, то долать
Треба їх, щоб досягти
Усього, що прагнеш ти.
Євген Ковальчук, 16. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
Як я свої заплющив очі,
За мить, узявши міцно в свій полон,
Несе, немов на крилах ночі,
Мене в світи незвіданії сон.
Все може статися у ньому
І навіть те, що в дійсності – повік,
Лікуючи і біль, і втому
В положенні заплющених повік.
Цілком загрузнувши у нього,
Я тут же забуваю про усе,
Сховавшися від світу всьóго,
Що часто біль нестриманий несе.
Є я і він, і більш нікого,
Хто б раптом міг порушити його.
Для час є. Є й для нього.
І не змінити нам повік того.
Але й чи слід, якби можливість
Таку ми набули б у певний час?
Та ж ні, бо певная важливість
Є в всьому, що оточує всіх нас.
І винятком не є сон в цьому,
Адже це час, коли відпочива
Все наше тіло із душею в ньому:
І спина, й ноги, й руки, й голова…
Аби спочивши, сил набрати
По самі вінця, до кінця, цілком
І знов почати працювати,
Розставшись після того вже зі сном.
Тому сон довелось нам мати.
Адже призначення є усьомý.
Нам завжди слід це пам’ятати
Й достатньо часу приділять йому.
Євген Ковальчук, 15. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
*****
Погляд лине мій удаль,
Губиться у ній,
З ним пекучая печаль,
Сум нестерпний мій,
Кинувши враз почуття.
Також і думки,
Геть летять без вороття,
Наче ті пташки.
Не потрібні ви мені,
Геть собі летіть,
Місце інше вдалині
Десь собі знайдіть,
Щоби я вас більш не мав
У житті моїм,
Щоб не знав, не відчував
В серденьку своїм.
Місце, світле почуття,
Їхнє ти займи,
Щоби цілеє життя
Разом жили ми.
Прошу я тебе, навік
В серце увійди,
Щоб не мав я вже повік
Жодної біди,
Що в мені виклика
Темні почуття,
Щоб ввійшла лише гірка
Доленька в життя.
Я цього б і не бажав.
Світле почуття,
Ти ввійди, аби я мав
Гарне майбуття.
Євген Ковальчук, 14. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Кожна річ на світі цім
Певну назву має.
Звісно, це відомо всім.
Іноді ж буває,
Що окрема річ у нас
Різні назви має,
Хоч те саме повсякчас
Річ та означає.
Хоч ці назви можуть теж
Певнії відтінки
Різних значень мать, авжеж,
Так, як і відмінки.
Це синоніми. Така
Їхня назва, друже:
Хата – дім, котра – яка,
Від – од, вельми – дуже.
Безліч в мові слів таких,
Пари їх безмежні.
Є й слова ті, у яких
Зовсім протилежні
Значення. Їх кожен з нас
Дуже добре знає,
Бо практично повсякчас
Всі їх уживає.
Це антоніми: так – ні,
День – ніч, чорний – білий,
Все – ніщо, тобі – мені,
Боязкий і смілий.
Є й слова, які звучать,
Пишуться теж так же.
Значення бо різні мать
Можуть. – Так? – Аякже!
Це омоніми. Коса
Є у нас дівоча,
Та водночас в нас коса
Є також робоча.
Є слова у мові теж
Ті, що схожі зовні,
Значення ж у них, авжеж,
Різні. Так, шановні,
Любі читачі мої,
Правильно вживати
Слід їх, щоб думки свої
Гоже виражати.
Це пароніми. Слід знать,
Варто випадково
Чи змінити, чи додать
Букву, інше слово
В нас постане тут же, вмить,
Наче справжнє диво.
Ось, чому їх говорить
І писать важливо
Правильно, як нам словник
Всім рекомендує.
Так, для того, трудівник,
Він для нас слугує,
Щоби нам допомогти
Певне відшукати
В ньому слово, щоб я, ти…
Значення узнати
І як пишеться воно,
Слово невідоме,
Мали змогу чи одно,
Чи то більш. Вагоме
Значення у словника.
Слів в нім не злічити,
Що течуть, немов ріка,
В цім земному світі,
Що течуть в піснях, віршáх
З уст всього народу,
Передаючись в віках
З роду і до роду.
Євген Ковальчук, 13. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Часто твір, його частина
Чи окремий документ,
Знає кожная людина,
Очевидний аргумент,
Певний заголовок має,
Що вона йому дає.
З слова одного буває
Він. З кількох слів також є.
Ні, від нас він не ховає
Те, про що у тексті тім
Йдеться, а розповідає
В стислій формі нам усім.
Пишемо його ми жирним
Шрифтом, звісно, зазвичай,
Шрифтом гарним, оковирним.
Ввівся в нас такий звичай.
Пишемо посереди́ні,
Нагадаю, як забув,
Щоби кожній бо людині
Добре він помітним був.
Може, щоб ти не вдивлявся,
Він підкресленим теж буть,
Головне, щоб виділявся
Й розкривав нам тексту суть,
Щоб, коли би прочитали
Ми його у певний час,
То уже напевно знали,
Чи цікавить текст той нас.
Ось, чому він в нас існує,
Друже дорогий мій, знай.
Те, для чого він слугує,
Всюди й завжди пам’ятай.
Євген Ковальчук, 12. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
Знає кожная людина –
Служить нам усім драбина,
Щоб на ній же піднімались,
Також щоби опускались
Ми, як треба нам на гору
В певний час, у певну пору
Місця певного дістатись.
Щоб до нього нам дібратись.
Як, бува, ліфта немає,
То драбина помагає.
Є для цього в неї сходи,
Де за нашої бо згоди
Ноги впевнено ступають.
Руки ж водночас тримають
Їх чи то, можливо, боки,
Щоби не було мороки,
Щоби нам чи підніматись,
Чи із неї опускатись
Важко не було, щоб зручно
Кожен з нас, благополучно
Лиш завжди користувався
Нею, щоб і не вагався,
Як у тому є потреба.
Тільки й про безпеку треба
Кожному з нас пам’ятати,
Щоб не впасти й не зламати
Щось собі, бува, крий боже.
Та вона нам допоможе,
Щоб драбина не упала,
А успішно слугувала.
Євген Ковальчук, 11. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
Сонце блищить.
Річка біжить.
Хмарки пливуть.
Трави ростуть.
Квіти цвітуть.
Бджоли гудуть.
Древа, дивись,
В листя вдяглись.
Пташечок спів
Вже забринів:
«Дзень, дзень-дзелень».
Довшає день.
Ніч же збавля
Час свій. Земля,
Вставши зі сну,
Стрівши весну,
Вже й не куня.
Зелень-вбрання
Пишне вдяга:
Ліс, степ, тайга…
Адже вона,
Красна весна,
Вже надійшла
І принесла
Ніжне тепло,
Щоби цвіло
Все доокіл
Міст, селищ, сіл,
В серці також
Квітла. Атож!
Євген Ковальчук, 10. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Так уже на світі стало –
Служить людям швабра вдало,
Щоби з вечора чи зрання
Ми вологе прибирання
Нею дбайно всі робили,
Щоб підлогу нею мили,
Щоби мили-протирали
Та із неї бруд збирали,
Щоб вона його не мала
Ні краплини, а блищала
Всюди тільки чистотою
Й око тішила собою.
Звісно, щоби так бо стало,
Тільки швабри нам замало.
Як вона в нас з деревини,
Без віджиму, ганчірини
Певної ще потребує,
Тої, що якраз слугує,
Щоб у воду умочати
І підлогу протирати.
Та щоб мити розпочати,
Слід ганчірку ту віджати.
Ну, звичайно, слід сказати.
Перш, ніж мити, ще додати
Засіб миючий нам треба,
Як у нас є в нім потреба,
Як брудна підлога дуже
Й кепсько пахне. Завжди, друже,
Швабра у пригоді стати
Може, як час прибирати.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Певен я, що сонце миру
Вийде із-за хмар,
Посмішку пославши щиру,
Із душі тягар,
Що її щосили тисне,
Зніме, спалить вщент.
Той тягар, що нині висне,
Зникне в той момент.
Сонце миру запалає.
Скінчиться війна
Та, яка жалю не має
І добра не зна.
Буде сонце миру гріти
Лагідно нас всіх.
Будемо життю радіти.
Замість плачу, сміх
Радісний лунати буде.
Перемогу край
Рідний наш таки здобуде,
Всій війні цій край
Остаточний вже поклавши.
Більш він не впаде
На коліна, з них же вставши.
Він до цього йде,
Бореться із ворогами,
Всіх доклавши сил,
Щоби ворогів ми з вами
Стерли всіх на пил,
Щоби сонце миру встало
І уже навік,
Щоб війни більш не бувало
І ніде, й повік.
Сонце миру ось-ось встане
Й буде гріти нас,
А війна під ним розтане,
Наче сніг, в той час.
Євген Ковальчук, 07. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Тримайся, Батьківщино!
О, Україно-нене.
Одна ти лиш у мене,
У нас усіх. Невпинно
Ми захищаєм й будем
Тебе всі захищати,
Допоки, рідна мати,
Солодку не здобудем
Ми перемогу. Зможем
Ми ворога покласти,
Який посмів напасти
На нас. Ми переможем.
Свободу він і волю
Не розтопта, мов квіти.
І ми, і наші діти
Щасливу мати долю
Все ж будемо. Скорити
Нас ворогу не вдасться,
Бо жоден з нас не здасться.
Ми будемо косити
Його, немов травицю,
Немов бур’ян, до скону
І визволим з полону
І брата, і сестрицю,
Бо ми – одна родина
Великая і дружна,
Могутня та потужна,
Як мати-Батьківщина,
Яка нас народила
І, як дітей, зростила.
Біду ж, що полонила,
Здолає духу сила.
Тримайся, Батьківщино!
Вже близько перемога
До нашого порога.
Лише борись невпинно!
Євген Ковальчук, 06. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Віник і совок – мов пара та подружня,
Що не сперечається, бо завжди дружня,
Що, коли проблема є, то не тікає,
Спосіб вирішить її як слід шукає.
Кожен добре знає, що робити має.
Віник підміта сміття, совок – збирає,
Щоби у смітник його тоді, пізніше
Викинути нам було стократ зручніше.
Так, коли поприбирати люди мають,
Віник і совок охоче помагають,
Бо для того в світі в нас вони й існують
І за те їх людоньки усі шанують,
Місце відповідне в домі виділяють
Їм, як час настав, тоді міняють
Їх на інші, на нові, щоб, слід сказати,
Мали змогу всім вони нам слугувати
Завжди та усюди дуже добре, гідно
В час, коли нам прибирати необхідно,
Щоби чистота була в нас повсякчасно.
Як ми скористаємося ними вчасно
Та належним чином, так тоді і буде.
Нам віддячити бо віник не забуде
Разом із совком, ні, не забуде.
Після того ж чисто всюди буде,
Як того усі ми палко так бажали,
Як старанно та уважно прибирали,
Разом все сміття до купи замітали,
Після того на совок його збирали,
Щоби викинути, щоб його прибрати,
Ось для чого віник і совок слід мати.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Поезіє, я завдяки
Тому, що ти живеш в мені,
Свої і почуття, й думки,
Які в бездонній глибині
Моєї чуйної душі
Та розумі моїм цвітуть,
Мов гарні квіти, у віршí
Складаю, бо у них та суть
Мого єдиного життя,
Заради кóтрої живу.
Без них життя – і не життя,
Нехай і навіть наяву,
Бо в нього сенс вкладаєш ти,
Той сенс, що поміч надає
Мені шляхом життя іти,
Приймаючи все, що дає
Воно мені, достоту все –
І радощі, й гіркі жалі,
Що доленька мені несе
На Богом створеній землі,
На кóтрій я – лиш тільки гість.
І не питайте бо чому.
Я певен, будь-хто відповість:
«Тому що є кінець всьому».
Але боятися не слід
Того, що він колись прийде́.
Хто гідний на землі цій слід
Залишить, щастя віднайде́
І після смерті. Так, нехай
Тебе не буде, та сказать
Я маю, що лишив ти, знай:
Нащадкам буде слугувать.
Євген Ковальчук, 07. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Як ходить за тобою лінь,
Неначе всюдисуща тінь,
Немов анафемська мара,
Й робить бажання відбира,
Без бою їй не піддавайсь,
Її здолати намагайсь.
Кажу всерйоз, не жартома –
В ній користі, повір, нема.
Вона нічого не несе,
Із нею втратиш ти лиш все,
Що в тебе є, що маєш ти
Іще. Із нею бо прийти
Туди, куди так прагнеш ти,
Щоб бажаного досягти
Не вдасться. Це лише у снах
Або у мріях, у думках
Відбутись може, лиш у них.
Та і по всім. Нема дурних!
Далеко з лінню не дійде́ш.
Нічого бо не досягнеш,
Як їй служити будеш ти,
На поводі у неї йти.
Тож кинь свою назавжди лінь
Ти у безодні глибочінь!
Нехай потоне в ній вона,
Нехай дійде самого дна,
Звідкіль вже виходу знайти
Повік не зможе. Ну, а ти,
Її позбувшись, не барись!
До праці чимскоріш берись!
Євген Ковальчук, 06. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Служить людям на добро
Всім відоме нам відро.
Хай це, може, річ проста,
Та і в неї є мета,
Є призначення своє,
Бо можливість нам дає
Класти, лити, насипать,
Зберігать, транспортувать
У потрібній нам порі
Певні речі у відрі,
Чи тверде, чи то м’яке,
Чи густе, чи то рідке,
Чи липке, чи то сипке,
Чи важке, чи то легке.
В нас відро матеріал
Має різний. Це метал,
Дерево, залізо, скло,
Пластик тощо. Щоб було
В нім все те, що кладемо,
Насипаємо, ллємо,
Є внизу у нього дно.
Ось для чого в нім воно.
Також більшість відер в нас
Мають ручку, щоб в той час,
Як потреба в нас є в нім,
В певному відрі отім,
Зручно ми його – я, ти…
Взять, підняти, понести
Мали змогу повсякчас,
Як потреба в тім є в нас.
Євген Ковальчук, 03. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Все на світі має роль.
Винятком же парасоль
В цім відношенні не є.
Має значення своє
Він також. Усякий зна.
Це для нас не новина.
Як надворі в нас дощить,
Сонце сяйнеє блищить
Чи, можливо, десь сніжить,
Парасоль нас захистить,
Як ми візьмемо його,
Друга вірного свого,
Із собою, як візьмем
Й лиш тоді надвір підем.
Як приходить та пора,
Кожен з нас той обира,
Що підходить нам якраз,
Гарний, зручний, щоб щораз
Нас він захищав як слід
Вранці, ввечері, в обід…
Тож якщо тобі кудись
Треба вийти, не журись,
Як надворі дощ чи сніг
Раптом пада на поріг,
Чи як за вікном дощить,
Чи то сонце блискотить,
Надто гріє, аж пече.
І ніде бо не вчече,
Нагадать тобі дозволь.
Перш слід взяти парасоль.
Євген Ковальчук, 02. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023