| Сторінки (34/3366): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Из цикла «Волеизъявление»
среди разорённой до воды ночи
полной мыслей о погибших в боях
будущее ультимативно выбрасывает трап
на который нужно ступать без багажа
трап рядом с которым оставлена надпись:
«умозрительное принятие смерти есть не готовность к смерти
а лишь готовность постановки вопроса о смерти»
(Перевод с украинского)
воля як архітектура питання
серед розореної до води ночі
повної думок за загиблими в боях
майбутнє ультимативно викидає трап
на який потрібно ступати без багажу
трап поряд якого залишено напис:
«умоглядне прийняття смерті не є готовністю смерті
а лише готовністю постановки питання про смерть»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973336
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.02.2023
Из цикла «Волеизъявление»
(защитникам азовстали)
без еды
без тепла
без света
без лекарств
без боекомплекта
без связи
без тишины
без сна
без дома
без шансов
май 2022
(Перевод с украинского)
воля як антипричина
(захисникам азовсталі)
без їжі
без тепла
без світла
без ліків
без боєкомплекту
без зв‘язку
без тиші
без сну
без дому
без шансів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973241
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2023
Від автора
Спогад подібний до порнографії.
Забування – наче повернення до цноти.
Шлях від одного до іншого – це найчастіше скорбота. Саме такий процес визначив форму цієї книги.
Скорбота – не планомірний процес, є багато варіантів її вираження, що не призначені для запису. Елізабет Кюблер-Росс і Девід Кесслер у своїй головній праці «Про скорботу й скорботність» пишуть, що стадії, які представлені в їх книзі, “...потрібні не для того, щоб сховати безладні емоції в гарну обгортку. Це реакції на втрату, яка може статися у багатьох людей, але це не типова реакція на втрату, тому що не буває типових втрат. Наше горе є індивідуальним, так само, як і наше життя”. Також і "розділи" цієї книги, що не символізують якусь конкретну стадію, потрібно розглядати у всій сукупності тексту й поза часом.
Смерть змінює наші погляди на життя й усе те, що життя продукує, ці вірші включно. Більшість із них були написані не для того, щоб явно висловити прийняття смерті, але всі вони можуть бути розглянуті саме так. Коли Басьо попрохали написати передсмертний вірш, він відповів, що таким можна вважати будь-який з тих його віршів, що були створені у зрілому віці. Те саме з віршами цієї книги. Те саме з кожним з нас.
Джим Касіан,
Вінчестер, Вірджинія
Передмова
Чудеса знаходять притулок у близькості: у торканні кінчиком пальця, раптовому переході до сутінків. У таких випадках зникає мова, і те, що залишається, не має назви. Проте в серці виникає особлива мова – поза словами. Хайку говорять цією мовою, їх називають об'єктивним і навіть анти-романтичним мистецтвом. Одначе в непередбачуваних, рухомих жилах цієї поезії філософія та любов можуть змішатися та викликати запаморочення від мінімалізму та чуттєвості.
у згаслім багатті вугілля шепіт
повзе туман
вже по коліна
у місячному сяйві
Джим Касіан понад 25 років застосовував свій досвічений слух та неупереджений розум для дослідження цього мистецтва, і зробив серйозні висновки. Хайку – найкоротший жанр сучасної літератури, досить близький до того, щоб опинитися на межі небуття. Один із аспектів поетичної майстерності полягає тут в умінні автора зачепити словами крихту реальності – й створити з неї багатовимірний космос. Незважаючи на об'єктивність, на сторінках цієї книги залишається таємниця.
Ці сім циклів по 17 хайку продовжують лінію жанру, початок якій дали імажиністи. Вона була підхоплена Стівенсом і Вільямсом, Елюаром і Пасом, а також містилася у творах "бітників" та L=A=N=G=U=A =G=E поетів, не перериваючи зв’язку з японською традицією, давньою та сучасною. Ймовірно, винятковою рисою цієї збірки є прийняття досвіду модерну 20-го століття, а не відмова від нього. Довгий час більшість хайку дотримувалися старої спрощеної формули, пов'язаної з об'єктивним реалізмом (те, що японський критик Хасегава Каї назвав "garakuta-haiku" - "сміттєві хайку)". Цей підхід забороняв метафори, сюрреалізм, логічні парадокси та ін. Використання такого модерного досвіду в хайку допомагає зробити ці вірші справжнім мистецтвом та додає новизни, якої потребує жанр.
крізь хмари
бачимо хмари, та й ті
бачимо наскрізь
Це не просто новації задля новацій, це новації заради повернення. Зокрема, відбувається повернення до природи; водночас і природа вірша сприймається як місце проживання.
зоряна ніч ще чути відлуння Великого вибуху
сняться
метелики
у спальному мішку
Поезія хайку пропонує читачеві унікальний досвід, що його найкраще описує японський термін "кіре" (буквально, "розріз"): це розрізання часу та простору. У західних мовах цей ефект зазвичай втілюють за допомогою тире, двокрапки або крапки з комою, щоб підкреслити паузу в хайку візуально та концептуально. У збірці Джима представлено безліч віршів з використанням “кіре”, що співзвучні з сучасними японськими хайку. Погляньте на цей тривірш, що на перший погляд здається прикладом чистого реалізму:
весняний шквал
бесіда на веранді
змінює напрямок
Можливе зустрічається тут із неможливим, коли природа (нелюдське середовище) втручається у побутову сценку. Хоча тут немає жодного елемента, який був би відверто “необ'єктивним”; перефразовуючи Вільямса, немає жодних ідей, окрім тих, що втілені у речах: веранда, шквал, бесіда. Вплив "Кіре" заснований на техніці читання, характерної для жанру – уповільнення рухів очей, зупинка, щоб виявити те, що відсутнє. Основна пауза зроблена між другим та третім рядками, без розділових знаків. Коли я вперше читав це хайку, я одразу подумав “чому?”. Чому і як пориви вітру змінюють напрямок розмови? Саме "кіре" провокує виникнення питання, наголошує на його важливості. Але відповіді немає, і незакінченість історії – немов прочинені двері. Щось є поза межами слів, і уява приносить нам участь у цьому, а отже, можливість близькості. Вірш не формується без особистої участі. Через несподіваний розрив у часі та просторі, через раптову забаганку погоди, наш досвід вірша змінюється – з дослівного на гіпотетичнй. Говорячи про техніку, ми могли б відзначити тут шумові алітерації (“с-” у “весняному” та “бесіді”, “ш-” у “шквалі”). Але цей вітер через “кіре” вибиває нас із колії, струшує читача разом із тими, хто на веранді. Де ж ця веранда, і про що там йде розмова? Слова, відрізані у останньому рядку, ритмічно завершують вірш, множать варіанти прочитання хайку – це не просто зміна теми в бесіді на веранді, а й момент зупинення читання, момент роздумів, момент недвоїстого буття у мить злиття читача та вірша, абстрактного і конкретного. Тут сходяться природа, культура та вічність.
У цьому поєднанні відбуваються й метаморфози: автор пропонує нам розглядати ці вірші не крізь власний досвід, але через призму всього поетичного циклу скорботи. Такий метод надає несподіваної новизни навіть знайомим віршам, і додає такі виміри, які без нього можна було проґавити:
феєрверк
білизна
її горла
наприкінці посту смак твоїх губ
У цих віршів ще багато переваг, які я особливо ціную – творче використання мови, наприклад, і новаторські технічні прийоми. Додайте до цього списку ще й пробудження такого розуміння, що розширює, поглиблює та оновлює нашу мету як людства загалом. Ознака справжнього поета в тому, що він може відкрити нам цей вимір, знайти таку мову, яка відводить нас від буденності нашого життя, навіть якщо використовує її як матеріал, і дає нам можливість досягнути грандіозних, разючих сфер людського розуму та космосу.
безмісячна ніч
поглиблюється
бачу щодалі більше
Річард Гільберт,
Кумамото, Японія
[b]Частина 1: Ago / Раніше
[/b]
1
перше кохання –
він пише її ім'я
на снігу
2
прогулянка
в саду раптово
його план
3
поле перетинає
смуга трави що схилилася
де ми пройшли
4
саме зараз
коли життя з'їхало з глузду
форзиція
5
наприкінці
посту смак твоїх
губ
6
весняний шквал
бесіда на веранді
змінює напрямок
7
весняний бриз –
собака біжить
у своєму сні
8
нема чого купувати літо
9
спекотний день
весь сад звучить
однією бджолою
10
багаття згасає
ми тільки голоси
вночі
11
повзе туман
вже по коліна
у місячному сяйві
12
феєрверк
білизна
її горла
13
дамаська троянда
глибше і глибше
в сутінки
14
тільки білий метелик
з лісу зеленого
знову і знову
15
не розмірковуючи
кохатись під час
урагану
16
вітряний день
я думаю
музикою
17
обійняти на прощання
усі місця
яких ми торкалися
[b]Частина 2: Agon / Біль
Denial
Заперечення
[/b]
18
траурна хода
в кожному вітровому склі
її відблиск
19
шлях додому –
сходинки ескалатора
зникають
20
знову інакше
вночі ті ж зорі
колихаються
21
приїзд додому –
в моїй дитячій спальні
ті ж фіранки
22
місце
де ми колись пили
спека
23
все ще досі на місці
коли я заплющую очі
блискавка
24
зламаний паркан –
вусики в'юнка шукають
зниклу жердину
25
м'якість
у лісовій тиші
тихий жіночий голос
26
марення...
небо поглиблюється
у космос
27
гірська дорога –
фари гаснуть
серед зірок
28
довга повільна крива –
знову їду
під гусячим клином
29
вийшов з кінотеатру
намагаюся повірити
у реальність світу
30
зимове усамітнення
підтримую весь день
маленький вогонь
31
Валентинів день –
шипи зрізані
з троянди
32
хурма
все ще на гілці
додатковий день року
33
прихована
стежка крізь ліс
рівнина під снігом
34
ластівка пролетіла
довго потім
дивлюсь у вікно
[b]Anger
Гнів
[/b]
35
у лихоманці
я мрію про колір
якого немає
36
гірка ніч
навіть краплі з крану
уповільнюються
37
холодна ніч
весь ранок не виходить
з каміння
38
перша ніч весни
сусідка плаче
на веранді
39
різкий вітер
грюкнули металеві ворота
грюкнули знов
40
чую голоси
що говорять не зі мною
весняні сутінки
41
безсоння –
скрінсейвер сяє
в темному вікні
42
місце
куди не дістатися
свербить твоя відсутність
43
у басейні
зруйнованого курорту
дикі качки
44
літній серпанок
міст
що йде в нікуди
45
постріл
довге
озеро
46
комар
я ні в кого не влучив
крім себе
47
стругаю
допоки світло
не згасне
48
диня розколюється
надвечір –
літня спека
49
день
вигоряє
світлячки
50
гуркіт реактивного двигуна
в пружинах ліжка
літня ніч
51
немає виходу
з цих гір
гуркотіння грому
[b]Bargaining
Торг
[/b]
52
хуртовина
після нашої суперечки
потреба розповісти тобі
53
рубати дрова –
хтось робить те саме
за мить
54
замерзлий рай
маленький шматочок пекла
в дров'яній печі
55
у згаслім багатті
вугілля
шепіт
56
постійний вітер
час від часу
аромат ірисів
57
крізь хмари
бачимо хмари, та й ті
бачимо наскрізь
58
глибоко у космосі
червоний зсув
моїх думок
59
переривчастий дощ
сподіваюсь що проясниться
сподіваюсь що ні
60
гусінь
склалася удвоє –
життєва криза
61
лист в'язня –
багато простору
між словами
62
зализувати кров
з рани
всередину
63
візит до психіатра
лабіринт коридорів
до її кабінету
64
раптове похолодання
автоматичні двері
повільно відчиняються
65
у наметі
під дощем
я стаю
кліматом
66
розгойдування
назад і вперед
спілкування
67
осінній дощ –
чиркаю сірником
вдруге
68
досі доводиться
вимовляти слова
вголос
самотність
[b]Depression
Депрессия
[/b]
69
монастир –
двері каплиці відчиняються
всередину
70
хуртовина –
вітання зникає
з килимка під дверима
71
віскі
потягую доки
воно не полюбить мене
72
зимовий берег –
такий довгий
коли нікого немає
73
згасає остання зоря –
важко веслувати
до темного берега
74
бурульки
форма
гравітації
75
жодного острова
в самому центрі моря
самотність
76
не йде
на поклик господаря –
весняний вітер
77
вечірній дощ
малюнок на шпалерах
повторюється
78
при свічках
комар не квапиться
з кров'ю
79
озираюся
пил який я підняв
все ще висить
80
перший осінній вітер
я не помітив як ножем
порізав палець
81
місяць блищить
в порожній пляшці
літня ніч
82
утоплена міль
віск твердне
навколо неї
83
гуркіт грому
темрява глибшає
на відстані
84
виїхав крізь
свої власні вихлопи –
осінній вечір
85
нескінченний сувій
туалетного паперу
цього ранку
[b]Acceptance
Прийняття
[/b]
86
з річки
витікає річка
місячна
87
човник
у безкрайому морі –
весняний ранок
88
мертві обчислення
початок
відливу
89
не пам’ятаю
як перестав слідкувати
за музикою
90
порожня пляшка
минуле відбулося
тут
91
у сутінках
її вірш читаю
інакше
92
розповідаємо історії
поки світляки
мерехтять на деревах
93
безмісячна ніч
поглиблюється
бачу щодалі більше
94
тихий вечір
з нічними метеликами
під Чумацьким Шляхом
95
ранок у місті
кран підіймає по стіні
власну тінь
96
камера на 8 мм
від батька лишилися
самі електрони
97
легка пара
над струменем сечі –
перший день осені
98
опале листя
з лісу виходить
будинок
99
таборую сам
тріск сухих гілок
у вогні
100
зоряна ніч
ще чути відлуння
Великого вибуху
101
після снігу
бліда жовтизна
білого дому
102
останній фрагмент
вкладено в пазл
напередодні Нового року
[b]Section 3: Again
Знову
[/b]
103
грім опівночі
годинник
обнулився
104
весняний дощ
коли я лежу
нерухомо
105
молоде листя
чужа дитина
махає мені вслід
106
політ орла...
затишшя
в розмові
107
сам просто неба
одна зірка потім
багато
108
сняться
метелики
у спальному мішку
109
на чужому березі
есперанто
хвиль
110
камінець з Граунд-Зіро
поклав у кишеню й жбурнув
в океан
111
відбитки моїх
пальців на бабці
в бурштині
112
підняті весла
пробудження несе мене
до берега
113
передавання глечика
тепло
багатьох рук
114
спекотний день –
шершень залипнув наполовину
у струшеній вітром груші
115
сутінки
я повільно перетікає
в не-я
116
нічні хмари
розвіялися
безмежність
117
додому проводжає
незнайомий собака
осінні сутінки
118
тільки листя
звіяне вітром
у моїх думках
119
на день народження
ще одне турне
навколо сонця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Андрий Голоско
*
пережито
убеждение
в досках
пола
лицо
к которому не
вернуться
я слышу голос
с улицы
он бесследно
исчезает
2019
(Перевод с украинского)
*
пережито
переконання
в дещицях
підлоги
обличчя
до якого не
повернутись
я чую голос
з вулиці
що безслідно
зникає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973037
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.02.2023
подлинность цифр
возможно ли повторное
постижение
начала
где
безотзывно происходит
успокоение
2019
(Перевод с украинского)
*
нестеменність цифр
чи можливе потворне
осягнення
початку
в якому
невідклично відбувається
втихомирення
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972998
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2023
ромовую бабу
из/к
слишком тёплой
а ведь будет связывать
лишь закинув дверцу
наведением на резкость чужого
скандала
(Из цикла "Узелки")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972923
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2023
создание
имени
как появление
окон
в комнате
куда
никогда не
попадал
свет
2019
(Перевод с украинского)
*
створення
імені
як розвиднення
вікон
кімнати
в яку
ніколи не
потрапляло
світло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972875
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.02.2023
уравненные в осаде
рудименты берегов
как неизвестные
продолжения посланий
перед углублением
железная цепь
что надолго идёт ко дну
2019
(Перевод с украинского)
*
зрівняні в облозі
рудименти берегів
як невідомі
продовження послань
перед заглибиною
залізний ланцюг
що надовго йде на дно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972872
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.02.2023
Забываю быть.
Острие ножа флюгером указывает на восток.
Сын угадывает следы собак на снегу,
мечтает о такой, что задушила бы диктатора.
Теперь мечты у детей – о вещах жизненной необходимости.
Гудит грузовик – слышишь сирену воздушной тревоги.
Семья с виноватыми лицами заносит в авто букет и младенца.
Жизнь продолжается, а совсем не так далеко продолжается смерть.
За них не будешь жить ни минуты, лишь за себя,
это трудней, чем кажется. Вот свобода тебе –
бери, неси её,
пропитанное кровью и потом тёплое полотно.
Наматывай на шею, держи всегда при теле,
вдыхай этот запах, чтоб не забыть,
что означает быть.
21.02.2023
(Перевод с украинского)
***
Забуваю бути.
Вістря ножа флюгером вказує на схід.
Син вгадує сліди собак на снігу,
мріє про таку, що задушила б диктатора.
Теперішні мрії в дітей — про речі життєвої необхідності.
Гуде вантажівка — чуєш сирену повітряної тривоги.
Родина з винуватими обличчями заносить в авто букет і немовля.
Життя триває, а зовсім не так далеко триває смерть.
За них не житимеш ані хвилини, лише за себе,
це важче, аніж здається. Ось тобі свобода —
бери, неси її,
просякнуте кров’ю й потом тепле полотно.
Намотуй на шию, тримай завжди при тілі,
вдихай цей запах, щоб не забути,
що означає бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972752
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.02.2023
[b]мои побратимы не читают[/b]
ни чеха ни чупу ни чапая
жадана не то что не читают – даже не слушают
весёлую песню из тиктока о нашей арте
с писателем иваном семесюком
не ассоциируют совсем
мои побратимы никогда не слыхали
о забужко со всеми её андруховичами
даже шкляр – вместе с кокотюхой –
им полностью похую
и то что цветёт наконец пышным цветом
молодая украинская фантастика
и то что цветёт как всегда пышным цветом
молодая украинская поэзия
мои побратимы не знают об издательстве "смолоскип"
с его всегда юными филологинями
не знают об издательстве "люта справа"
с её пиксельными и оливковыми панками
о поэзии ветеранов и ветеранок
о поэзии новобранцев и новобранок
о поэзии живых и погибших –
не знают
но однажды вечером один сказал:
[i]"братан
если ты выживешь
то обязательно должен написать книгу
об этом всём –
о нас
написать.
как принял?"
[/i]
знал бы ты братан
сколько книг о тебе уже написано –
а сколько ещё будет написано –
ты бы очень удивился
да ты бы вообще охуел
братан
[i]"принял
плюс
работаю"[/i]
29.01.2023
(Перевод с украинского)
[b]мої побратими не читають[/b]
ані чеха ані чупу ані чапая
жадана не те що не читають – навіть не слухають
веселу пісню з тіктока про нашу арту
із письменником іваном семесюком
не асоціюють зовсім
мої побратими ніколи не чули
про забужко з усіма її андруховичами
навіть шкляр – разом із кокотюхою –
їм цілковито похую
і те що нарешті квітне пишним цвітом
молода українська фантастика
і те що як завжди квітне пишним цвітом
молода українська поезія
мої побратими не знають про "смолоскип"
з його завжди юними філологинями
не знають про "люту справу"
з її піксельними та оливовими панками
про поезію ветеранів і ветеранок
про поезію новобранців і новобранок
про поезію живих і загиблих –
не знають
але якось увечері один сказав:
[i]"братан
якщо ти виживеш
то обов'язково маєш написати книгу
про все це –
про нас
написати.
як прийняв?"
[/i]
знав би ти братан
скільки книжок про тебе вже написано –
а скільки ще буде написано –
ти б дуже здивувався
та ти б узагалі охуїв
братан
"прийняв
плюс
працюю"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972652
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2023
неожиданный блэкаут
шагаю в офис
по тающему снегу
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972628
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2023
Эти зеркала в ладонях, делающие нас лучше,
чем есть на самом деле –
такие роскошные и дорогие, дорогие и роскошные –
приучили нас к новым лицам –
без них и себя не узнаем.
Даже улица одета в фильтр песчаной бури,
а яблоня опустила руки – замерла –
не соберёт уже россыпь белых точек на темной земле.
Собака поправляет свой портрет в луже.
Кошка подчищает хвостиком фотографию.
И только старый мужчина врос в трюмо ивы –
всматривается в деревянное зеркало –
и не видит себя, и безжалостно плачет.
(Перевод с украинского)
Дерев'яне дзеркало
Ці дзеркала у долонях, що роблять нас кращими,
аніж ми є насправді –
такі коштовні й дорогі, такі дорогі та коштовні –
привчили нас до нових облич –
без них і себе не впізнаємо.
Навіть вулиця вбрана у фільтр піщаної бурі,
а яблуня опустила руки – завмерла –
не збере вже розсип білих крапок на темній землі.
Собака поправляє свій портрет у калюжі.
Кішка підчищає хвостиком фотографію.
І тільки старий чоловік вріс у трюмо верби –
вдивляється у дерев’яне свічадо –
і не бачить себе, і безжально плаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972573
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2023
расстояние обрывается [как
рассечённая ветвь]
пустой промежуток повторяется
каждый раз
наполняясь собственным звучанием. гортанный звук обнаженного нерва/в предощущении присутствия света
пускает корни
растёт
(Перевод с украинского)
відстань уривається[як
розчахнута гілка]
порожній проміжок повторюється
щоразу
наповнюється власним звучанням. гортанний звук оголеного нерву/у передчутті присутності світла
пускає коріння
росте
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972495
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2023
брэдли едут в украину
байден сказал авиации не будет
через неделю скажет иначе
у (аматора) техника (смещает) скобки
ораторы кодированы пастилками туманности
стая летит над тающим снегом
поочерёдные проекции очертаний
и сцепки весовых каинов
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972462
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2023
[b]кент рассказал[/b]
как добивал
иссечённых осколками коров
летом прошлого года
в долине
на донетчине
(уже можно рассказать)
я же вижу
оно мучится
и понимаю шо никто не будет спасать
жалко
шо делать
подостреливал
(уже можно рассказать)
скорее бы уж лето
ночью очень холодно
а ночи здесь долгие
у лысой
пристреленной
лесопосадки где-то под
(пока что нельзя рассказать)
28.02.2023
(Перевод с украинского)
[b]кент розказав[/b]
як добивав
посічених осколками корів
влітку минулого року
у долині
на донеччині
(вже можна розказати)
я ж бачу
воно мучиться
і розумію шо ніхто не буде спасать
жалко
шо робить
подострелював
(вже можна розказати)
скоріше б уже літо
вночі дуже холодно
а ночі тут довгі
у лисій
пристреленій
лісопосадці десь під
(поки що не можна розказати)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972392
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.01.2023
Когда каждая душа,
словно детский карман –
наполнена счастливым хламом,
наполнена клубками света,
нитями пения и отзвука,
когда каждый голос –
как птичье гнездо,
слишком высокий, слишком уязвимый,
когда тревога примешивается
к заботе, как дождевая вода
к речной –
кто в такие времена будет говорить
о страхе,
кто в такую пору не постыдится
бояться?
Нас слишком много для страха,
нам слишком многое было
даровано,
чтобы мы не знали,
останется ли что-нибудь
после нас.
Делиться теплом своих карманов,
как сокровищами домашней библиотеки,
делиться названиями городов,
что светят с запада,
как корабли на рейде.
Когда так много света
рождается
от простого
произнесения
имён,
когда сердце ощущается
так остро,
будто оно не просто бьётся.
А бьётся с кем-то.
Бьётся за тебя.
28.01.2023
(Перевод с украинского)
+ + +
Коли кожна душа,
ніби дитяча кишеня -
наповнена щасливим непотребом,
наповнена клубками світла,
нитками співу й відлуння,
коли кожен голос -
наче пташине гніздо,
надто високий, надто вразливий,
коли тривога домішується
до турботи, як дощова вода
до річкової -
хто в такі часи говоритиме
про страх,
хто такої пори не посоромиться
боятись?
Нас занадто багато для страху,
нам занадто багато було
даровано,
аби ми не знали,
чи по нас щось
залишиться.
Ділитися теплом своїх кишень,
наче скарбами домашньої бібліотеки,
ділитися назвами міст,
що світять із заходу,
мов кораблі на рейді.
Коли так багато світла
народжується
від простого
промовляння
імен,
коли серце відчувається
так гостро,
ніби воно не просто б'ється.
А б'ється з кимось.
Б'ється за тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972390
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.01.2023
забыв о правиле последней строки
дерево в снежных очках
переходит от минуса к плюсу
меняет хозяина и нехозяина
переворачивание звонких плит
определяет резкость и причинность
в каждом поющем болоте
вложенный бардак и нехотя дым
глубокого сегодня
прозрачная ванна согласия
хаотическая надбавка
повёрнутая рожками вниз
коммунальное опьянение
снежинок (мелких меркуриев)
над клумбой ограждённой бутылками
свод гортанных правил там
где меняется полюс горла
щёточки владельцев / на плато
не могу выдумать живое
не хочу видеть мёртвое
срочное носорочие
пример без которого туча
контейнер лишних слогов
поваренная ось расстояний
глазомер становится мясом голодным
реднеки в кружевных грузовиках
раздают повестки в снежной густыне
мочками ручных передёргивает
отчий птенец
воронью ложку –
топориком заметается окунь
обнаруживать себя когда исчеза--
высохший на солнечном/лунном
проблёскивающий метод
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972294
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.01.2023
те двое чужих
зачем-то придумали залезть в колодец возле клуба
знали что смогут
а другие на это не способны
или просто хотели поразить девушек
их отговаривали
но один самодур таки настоял
сперва ловко перебирал руками да ногами
и внезапно бултыхнулся камнем
долго его не было
пока бегали за верёвкой или лестницей
(папа не помнил)
он воду мутил глубоко под землёй
как жаба в молоке
а когда вылез оттуда
не было на нём лица –
так папа и сказал
мораль этой истории была понятна даже ребёнку
не стоит бахвалиться
не стоит зря рисковать
но я ещё долго
боялся смотреть в ведро
когда доставал его из колодца
чтобы не увидеть вместо своего
чужое лицо
2020
(Перевод с украинского)
***
ті двоє чужих
навіщось придумали залізти в криницю біля клубу
знали що можуть
а інші не здатні
чи просто хотіли вразити дівчат
їх відмовляли
але один впертюх таки наполіг
спершу ловко перебирав руками й ногами
та раптом шубовснув каменем
довго його не було
поки бігали чи за мотузкою чи за драбиною
(тато не пам'ятав)
він каламутив воду глибоко під землею
як жаба в молоці
а коли виліз звідти
не було лиця на ньому -
так тато й сказав
мораль цієї історії була зрозумілою навіть дитині
не слід вихвалятися
не слід ризикувати даремно
але я ще довго
боявся дивитись у відро
щойно діставши його з криниці
щоб не побачити замість свого
чуже лице
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972207
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2023
изо всех братьев он вернулся один
Господи разве я сторож братьям своим
всем шестерым одновременно?..
как я мог их уберечь
не стоокий
не шестирукий
не серафим небесный?
ночью он слышит шум и выходит во двор
там они сидят у костра
беседуют
может их отпустили из неизвестной нам валгаллы
чтобы они отдохнули
а утром им снова в бой – некем их
заменить
он становится мальчиком что выходит к старшим братьям
и слышит как они трудятся по хозяйству
как мяч гоняют
он умеет быть или ребёнком или мёртвым
но не знает как быть ему взрослым и живым
ложится в постель охватывает тело руками
подтягивает ноги к животу
дрожью и рыданиями каждую ночь строит мост
между детством и смертью
2023
(Перевод с украинского)
+ +
з усіх братів він повернувся один
Господи хіба я сторож своїм братам
усім шістьом одночасно?..
як я міг їх уберегти
не стоокий
не шестирукий
не серафим небесний?..
вночі він чує гамір і виходить на подвір'я
там вони палять ватру
балакають
може їх відпустили з невідомої нам валгалли
щоб вони відпочили
бо вранці їм знову в бій – їх немає ким
замінити
він стає малим хлопцем який виходить до старших братів
чує як вони пораються по господарству
як ганяють м'яча
він уміє бути або дитиною або мертвим
але не знає як йому бути живим і дорослим
лягає в ліжко охоплює тіло руками
підтягує ноги до живота
і дрожем ридання щоночі будує міст
між дитинством і смертю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972105
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.01.2023
---
ёлкой новогодней
в небо торчит и светится
весь в пробках
вечерних
победы
п
р
о
с
п
е
к
т
21.01.2023
(Перевод с украинского)
---
ялинкою новорічною
в небо стирчить і світиться
весь у вечірніх
заторах
перемоги
п
р
о
с
п
е
к
т
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972039
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.01.2023
О. М.
в детстве развинтил вальс вагнера
а там эстетизация ненависти
а там хрипы двадцатого века
а там отказ от последнего слова перед виселицей
винтики посыпались на пол
отец собрал вещи вышел за дверь
носки остались под ванной
потом их никто не трогал
потом его никто не ждал
тонкая ножка в пуанте
немецкий механизм шкатулки времён второй мировой
всегда кому-то хватает безумия
производить музыкальное фарфоровое кружево
и осторожно оттирать кровь с белой каймы
а ты просто хотел узнать
что там внутри
кто знал
(2018)
(Перевод с украинского)
О. М.
в дитинстві розґвинтив вальс вагнера
а там естетизація ненависті
а там хрипи двадцятого століття
а там відмова від останнього слова перед шибеницею
ґвинтики посипалися на підлогу
батько зібрав речі вийшов за двері
шкарпетки залишились під ванною
потім ніхто їх не чіпав
потім ніхто на нього не чекав
тонка ніжка в пуанті
німецький механізм шкатулки часів другої світової
завжди є хтось кому вистачає божевілля
виробляти музичне фарфорове мереживо
і обережно відтирати кров з білої кайми
а ти просто хотів дізнатися
що там всередині
хто знав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972038
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.01.2023
Смогу ли я пройти ещё два шага, или остановлюсь тут
над разбросанными телами в неестественных позах
над ржавчиной сгоревшего автомобиля, зияющего отверстиями от снарядов,
слишком больших, чтобы убить какого-нибудь конкретного человека.
Неэкономность художественных ресурсов, мир не поверит.
Нехватка логического мотива, объясни мне, говоришь, почему они вас убивают,
должна же быть какая-то мотивация, какая-то причина.
Сюжеты в книгах так не строят.
Когда смотришь издалека, всегда есть возможность остановиться вовремя,
не подходить впритык, откуда глазу видно слишком много –
некрасиво сломанный ноготь на ухоженной женской руке,
детский тапок, перемешанный со всем остальным содержимым квартиры.
Литература была для того, чтоб убеждать,
что отброшенный детский тапок – что-то отдельное от ноги,
что сломанный ноготь – не такая большая проблема.
Если вовремя остановиться, не приближаться, не присматриваться.
Спасительная дистанция, барьер – до него всё ещё может быть банальным надуманным сюжетом, запретным плодом воображения, начинённого катастрофизмом.
Литература больше не способ побега, лишь запасная колея,
с которой никто никуда не едет.
Садишься в поезд и понимаешь – он тебе не поможет, понимаешь?
Когда-нибудь вы расконсервируете эту колею, в случае какой-нибудь чрезвычайной нужды
снимете ограничители движения в этом перекрытом направлении, позволите себе видеть.
В мире, где литература не для того, чтоб убивать,
и не для того, чтобы сводить счёты,
и не для того, чтобы приводить в память,
и не для того, чтобы помнить всё до йоты,
когда не хочешь видеть этого всего под завалами
показанного в новостях, запечатлённого на фото.
Ни к чему такая литература, слышишь.
Детский тапок, слетевший в воздухе с ребенка,
когда их перемешивало с обломками стекла и бетона,
сломанный женский ноготь на руке из-под завалов,
незаблюренное то, что осталось от тела,
детская книжка, на которой фокусируешься,
чтобы не видеть всего остального,
не представлять всего остального,
что было между книжкой и рукой,
между моментом семейного субботнего утра и следующим кадром.
Слишком близко подходишь – и тебя пронзает арматура чьего-то сдавленного предсмертного крика
"я не хочу умирать".
Литература для того, чтобы суметь жить с этим криком в ушах,
с этой рукой и этим тапком,
зная, что за ними было в незаблюренной версии реальности,
не смягчённой искусственным интеллектом.
Вот для чего всегда была литература.
19.01.2023
(Перевод с украинского)
***
Чи зможу я піти два кроки далі, чи спинюся отут
над розкиданими тілами в неприродніх позах
над іржею згорілого авто, що зяє отворами від снарядів,
надто великих, щоб убити якусь конкретну людину.
Неекономність художніх ресурсів, світ не повірить.
Брак логічного мотиву, поясни мені, кажеш, чому вони вас убивають,
мусить же бути якась мотивація, якась причина.
Сюжети в книжках так не будують.
Коли дивишся здалеку, завжди є можливість зупинитися вчасно,
не підходити впритут, звідки окові видно надто багато -
некрасиво зламаний ніготь на доглянутій жіночій руці,
дитячий капчик, перемішаний із усім решта вмістом квартири.
Література була для того, щоб переконувати,
що покинутий дитячий капчик - окремо від ноги,
що зламаний ніготь - не така велика проблема.
Якщо вчасно зупинитися, не наближатися, не придивлятися.
Рятівна дистанція, бар'єр, до якого все ще може бути банальним надуманим сюжетом, забороненим плодом уяви, начиненої катастрофізмом.
Література більше не є способом втечі, лише запасною колією,
із якої ніхто нікуди не їде.
Сідаєш в поїзд і розумієш - він тобі не поможе, розумієш?
Колись ви розконсервуєте цей шлях, у випадку якоїсь надзвичайної потреби,
знімете обмежувачі руху в цьому перекритому напрямку, дозволите собі бачити.
У світі, де література не для того, щоб убивати,
і не для того, щоб зводити порахунки,
і не для того, щоб спам'ятати,
і не для того, щоб пам'ятати усе до йоти,
коли не хочеш бачити цього всього
під завалами показаного в новинах, зафіксованого на фото.
Ні для чого така література, чуєш.
Дитячий капчик, що злетів у повітрі з дитини,
коли їх перемішувало з уламками скла і бетону,
зламаний жіночий ніготь на руці з-під завалів,
незаблурене те, що залишилось від тіла,
дитяча книжка, на якій фокусуєшся,
щоб не бачити всього решта,
щоб не уявляти всього решта,
що було між книжкою і рукою,
між моментом родинного суботнього ранку і наступним кадром.
Підходиш надто близько - і тебе простромлює арматура чийогось здавленого передсмертного крику
"я не хочу вмирати".
Література для того, щоб могти жити з цим криком у вухах,
з цією рукою і цим капчиком,
знаючи, що за ними було в незаблуреній версії реальності,
не пом'якшеній штучним інтелектом.
Ось для чого завжди була література.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971946
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2023
крёстный был больше слона
когда заваливал на плечи целую копну сена
и тащил её от ольхи на чердак
папа клепал косу
будто в колокол бил
заставляя целый угол дома содрогаться
такая прекрасная мощь
такие усилия
азарт запах пота и лета
воздух тонкий
как лезвие косы
куда всё делось с того чердака
мантачки
тяжёлый молоток для клепки
их старые электробритвы
два Харькова исправных и сломанный Харьков
может покрылось на чердаке тучами сена
рядом с советскими журналами
а может украли воры
вместе с вилами и граблями
вместе с папинами колоколами
от коровы осталось белое пятно (на морде) в памяти
а седовато-зелёные облака лежат до сих пор
целый чердак трухлявых мадленок
но кто же способен украсть это воспоминание:
крёстный так крепко сжимал края простыни с сеном
будто он мог всё
2020
(Перевод с украинского)
***
хрещений був більшим від слона
коли завалював на плечі цілу копицю сіна
й ніс її від ольшини на вижки
тато клепав косу
наче бив у дзвін
примушуючи цілий куток здригатись
така прекрасна могутність
такі зусилля
завзяття запах поту і літа
повітря тонке
наче лезо коси
куди все поділося з тої шухляди
мантачки
важкий молоток для клепання
їхні старі електробритви
два Харкова й зламаний Харків
може на вижках вкрилися хмарами сіна
поряд з радянськими журналами
а може покрали злодії
разом із вилкáми й граблями
разом із татовими дзвонами
від корови лишилася біла пляма (на морді) в пам'яті
а сиваво-зелені хмари лежать і досі
цiле горище трухлявих мадленок
aле хто ж здатен украсти цей спогад:
хрещений так міцно стискав краї простирадла з сіном
ніби він міг усе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971945
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2023
Богдан-Олег Горобчук
***
память настолько очистилась
что стало видно земляничную поляну
на самом дне
и черноглазого малыша
собирающего армию в спичечный коробок
липкими от сладкой крови руками
шур-шур шур-шур шур-шур
маршируют солдаты
внимание зависает над ними
как угрожающий глянцевый дрон
бросая тень воспоминания на седовато-зелёное покрывало
на вырваные с корнями пни вокруг
на сияющее земляничное озеро растёкшееся вокруг и дальше –
на источник в Бездоне и на орешник над оврагом –
пока не захлёбывается в сумерках непамяти
мама говорит мне –
для жуков это тюрьма
и выбрасывает коробку
я взахлёб рыдаю
папа чтобы успокоить
берёт на руки и подбрасывает подбрасывает вверх
над головой над деревьями на самое небо
туда где в углу поляны валяется солнце
– пробитый мяч
теряющий свет
я захожусь смехом
папа говорит мне –
ты золото
я ещё летаю или уже сплю?
дрон упал возле коробки
чтобы слушать безнадёжно успокаивающее шуршание
шур-шур шур-шур шур-шур
я просыпаюсь в сорочьем гнезде
2020
(Перевод с украинского)
+++++++++++++++++++++++
***
пам'ять настільки очистилась
що стало видно суничну галявину
на самому дні
і чорноокого малюка
який збирає армію до сірникової коробки
липкими від солодкої крові руками
шур-шур шур-шур шур-шур
марширують солдати
увага зависає над ними
як загрозливий лискучий дрон
кидаючи тінь згадування на сиваво-зелене покривало
на вирвані з корінням пні довкола
на сяйливе суничне озеро що розтеклося довкруги й далі -
на джерело в Безодні на горішину над яром -
доки не захлинається в сутінках непам'яті
мама каже мені -
для жуків то тюрма
й викидає коробку
я ридма ридаю
тато щоб заспокоїти
бере на руки й підкидає підкидає догори
над головою понад деревами на саме небо
туди де в кутку галявини валяється сонце
- пробитий м'яч
що втрачає світло
я заходжуся сміхом
тато каже мені -
ти золото
чи я іще літаю чи вже сплю?
дрон упав біля коробки
вислухáти безнадійно заспокійливе шарудіння
шур-шур шур-шур шур-шур
я прокидаюся в сорочому гнізді
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971863
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2023
Похоже на кукольный домик,
мы играли такими.
Крошечные мебель и сервизы,
занавески из лоскутка платья,
плитка из конфетной фольги,
пластилиновые шарики яблок на подносе,
меховые клубочки животных.
Половинчатое пространство, которое
мы якобы давали куклам
для обустройства и жизни,
на самом деле оставляя
открытым, уязвимым и контролируемым.
Только ведь люди, люди.
Всё так уменьшилось: если посмотреть сверху,
люди мелкие, как зёрна.
Посеянные в землю между холодом и огнём,
вторую ночь кричат из-под крошеного бетона,
что им рано ещё прорастать.
Потом некоторые замолкают.
Издали раздается щедровка, приглушённая
сиренами спасательной службы.
Есть иллюзия дома.
Нет возможности дома.
Никакого дома, кроме собственного тела,
да и то ненадолго.
Я люблю тебя и не буду вспоминать,
что раньше было.
И оставлю для тебя
под соседским ковриком
самое дорогое: последний ключ
от моего дома, которого скоро может не стать.
Может, уже нет.
15.01.2023
(Перевод с украинского)
+
Схоже на ляльковий будиночок,
ми такими бавились.
Крихітні меблики і сервізи,
фіранки з клаптика сукні,
плитка з цукеркової фольги,
пластилінові кульки яблук на таці,
хутряні клубочки тварин.
Половинчастий простір, який ми наче давали лялькам
для облаштування й життя,
насправді лишаючи
відкритим, вразливим і контрольованим.
Тільки ж люди, люди.
Все так змаліло: якщо згори подивитися,
люди дрібні, як зерна.
Посіяні в землю між холоду і вогню,
другу ніч кричать з-під кришеного бетону,
що їм рано ще проростати.
Потім деякі замовкають.
Здаля лунає щедрівка, приглушена
сиренами ДСНС.
Є ілюзія дому.
Немає можливості дому.
Жодного дому, крім власного тіла,
та й то ненадовго.
Я люблю тебе і не пригадуватиму,
що раніше було.
І залишу для тебе
під сусідчиним килимком
найдорожче, що маю: останній ключ
від мого дому, якого скоро може не стати.
Може, уже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971861
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2023
любого из нас
возьмут из этого пространства
не с именами – а
будто одинаковых
будто на рынке купленных
будто привезённых издалека
гладиаторов в масках
приведут в приличный дом
словно чтобы отмыть и согреть
говорите
кем вам страшнее быть
мужчиной или женщиной
существует ли до сих пор граница между добром и злом
как танцует смерть какая у ней сейчас
любимая музыка
на что хватает речи
как судорога хватает от звука
авиации над гражданским кварталом
как привычным становится различать прилёт и выход
как вы уничтожаете рукописи и фотографии
закапываете флаги
стремясь защитить родных
как пачкает ваши руки мягкие оружие
и что вам снится
где вмещается пепел и плач
а где пение и смех
чем пахнет в затопленном окопе
откуда не успели вытащить всех погибших
не проще ли было бы сдаться сберечь
несколько жизней в каком отсеке аптечки
лежит ваше достоинство неужели это правда
что ей вы останавливаете кровотечения
но как объяснить
не расковыряв чумный бубон
не высвободив эту вечную бактерию что влечёт
синусоидальное движение цивилизации
этого червя в мозгу –
его предпочитаете не называть вслух
по имени
война
мы же теперь её спикеры
наша очередь
как объяснить
и мы раздеваемся
и раздеваемся
раздеваемся
и тела
состоят из других охладевших
умолкших тел
из панелек в спальниках похожих теперь
на гнилые поломанные зубы
из обгоревших деревьев скрюченных как спички
из мотков колючей проволоки и цветного скотча
из блестящей кожи на культях солдатских рук
из разорванных гениталий
из ожогов на детских личиках
из простреленных флагов изрешеченных санэваков
из книг на пепелищах
из выцарапанных на стенах пыточных молитв
из флагов над кладбищенскими
кварталами героев
что простираются на гектары
и нам кричат прекратите
просто держите спинами дверь
и прекратите
но мы раздеваемся
и раздеваемся
раздеваемся
до костей
кожу снимаем
снимаем с себя мясо
аve mundus morituri te salutant
не отворачивайтесь
ещё немного и будет видно
как выглядит человеческая душа
если одна незаметно выпорхнет
притормозит обожженная другая
не отворачивайтесь
такие мы спикеры
а могли ведь и уехать
делают замечание
да
но когда наверху
начнут перекличку по нашей земле
кто-то должен
отвечать
отзываться
и за всех умолкших
тоже.
20.01.2023
(Перевод с украинского)
будь-кого з нас
візьмуть із цього простору
не з іменами – а
ніби однакових
ніби на ринку куплених
ніби привезених здалеку
гладіаторів у масках
приведуть у пристойний дім
буцім щоби відмити й зігріти
говоріть
ким вам страшніше бути
чоловіком чи жінкою
чи досі існує межа між добром і злом
як танцює смерть яка в неї нині
улюблена музика
на що вистачає мови
як судомить від звуку
авіації над цивільним кварталом
як звикається розрізняти приліт і вихід
як ви знищуєте рукописи й фотографії
закопуєте прапори
прагнучи захистити рідних
як бруднить ваші руки м'які зброя
і що вам сниться
де вміщається попіл і плач
а де спів і сміх
чим пахне у затопленому окопі
звідки не встигли витягти всіх загиблих
чи не простіше було би здатися вберегти
трохи життів у якому відсіку аптечки
лежить ваша гідність невже це правда
що нею ви спиняєте кровотечі
але як пояснити
не розколупавши чумний бубон
не вивільнивши цю вічну бактерію що спричиняє
синусоїдний рух цивілізації
цього мозкового черва
що його волієте не називати вголос
на ім'я
війна
ми ж тепер її речники
наша черга
як пояснити
і ми роздягаємось
і роздягаємось
роздягаємось
і тіла
складаються з інших схололих
замовклих тіл
із панельок у спальниках схожих тепер
на гнилі поламані зуби
з обгорілих дерев скорчених як сірники
з мотків колючого дроту та кольорового скотчу
із блискучої шкіри на куксах солдатських рук
із пошматованих геніталій
з опіків на дитячих личках
із прострелених прапорів і зрешечених саневаків
із книжок на згарищах
з видряпаних на стінах катівень молитов
із прапорів над цвинтарними
кварталами героїв
що простягаються на гектари
і нам кричать припиніть
просто тримайте спинами двері
і припиніть
але ми роздягаємось
і роздягаємось
роздягаємось
до кісток
шкіру знімаємо
знімаємо з себе м'ясо
аve mundus morituri te salutant
не відвертайтесь
ще трохи і буде видно
який має вигляд людська душа
якщо одна непомітно випурхне
пригальмує обпалена інша
не відвертайтесь
такі ми речники
а могли ж і виїхати
зауважують
так
але коли згори
почнуть імена викликати по нашій землі
хтось повинен
відповідати
відгукуватись
і за всіх замовклих
також.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971772
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2023
ИЗ ЦИКЛА «SHARE A MOMENT»
----
Я просто хочу поделиться моментом: // I just want to share a moment:
ударения, солёные неправильные ударения,
чёрная соль нашей земли, повторяй за мной, чужак, хищный человек,
потерявший
род, внешний вид, принадлежность к биологическому виду:
соль и земля
воля жизни светить
несмотря
действовать
свидетельствовать
мы состоим из кирпичей слов,
мы стена из кирпичей, повторяй: БОЛЬ,
мои корни из соли
не артёмовской, а бахмутской. Прапрабабушка
Анна из Бахмута,
что партизанила во Вторую Мировую
и [некоторые слишком частные подробности семейной жизни],
оставила мне соль, чувствуешь, сколько соли сохранилось в нашей крови?
Кто ты?
Анна.
Кто ты?
Анна,
соль любовь идти идти любить рана
(в нашей стене ты не найдешь кирпич животного страха,
животный страх выбило из стены
высокоточным
ударом
по больницам
и детским площадкам).
(Перевод с украинского)
----
Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:
наголоси, солоні неправильні наголоси,
чорна сіль нашої землі, повторюй за мною, чужинцю, хижий чоловіче,
що втратив
рід, вигляд, приналежність до виду, вид:
сіль і земля
воля життя світити
попри
діти
свідчити
ми складаємося з цеглини слів,
ми стіна з цеглин, повторюй: БІЛЬ,
моє коріння з солі
не артемівської, а бахмутської. Прапрабабуся
Анна з Бахмуту,
що партизанила в Другу Світову
і [деякі занадто приватні подробиці сімейного життя],
залишила мені сіль, відчуваєш, скільки солі зберіглося в нашій крові?
Хто ти?
Анна.
Хто ти?
Анна,
сіль любов йти йти любити рана
(в нашій стіні ти не знайдеш цеглину тваринного страху,
тваринний страх вибило зі стіни
високоточним
ударом
по лікарнях
і дитячих майданчиках).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971640
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2023
Позывной на его шевроне начинался на А,
остальные буквы не помню,
хотя что-то он говорил.
В алфавите, в конце концов, давно нет порядка,
он шумный, как стая городских ворон,
вот и тогда – заглушила его,
потом раздался великий грохот –
и он исчез наверху, растворился в злом свете.
Знаю: там над нами зима, и нет ничего хорошего.
А тут, в прогретой телом темноте, куда он поманил рукой,
всё осталось простым и надёжным:
овощи в банках еще помнят, какими бывали наши
огороды и урожаи,
вишни, мелкие в этом году, как гранатовые зёрна,
жёлтый мед в ведёрке свидетельствует, что пчёлы и этим летом
прилетали на луговой цвет,
холодный дух из-под пола – та почва, что
у нас осталась,
и даже люди по другим углам
прекращают наконец стонать и плакать,
становятся мягкими, тихими, неподвижными, позволяют
уложить себя в ряд, в строчку,
гладить охладевшие руки,
чувствовать себя не одиноко
среди многих.
Тьма изо дня в день убаюкивает зрение, обостряет слух.
И когда всё шевелится, когда шуршащими струйками
со стен сползает земля – я радуюсь:
это уже, наверно, после бескрайнего ожидания
возвращается он, в огненной бронемашине,
в шлеме, что делает его
невидимым и неуязвимым.
Я знаю.
Когда он прокричал: "МалАя, бегом в погреб, здесь прилетает!" –
пытался сказать:
"Ты и под землёй будешь счастлива, Персефона".
14.01.2023
(Перевод с украинского)
* * *
Позивний на його шевроні починався на А,
решту літер не пригадаю,
хоча він щось говорив.
В абетці, зрештою, давно немає порядку,
вона галаслива, як зграя міських ворон,
ось і тоді – заглушила його,
потому розлягся великий гуркіт –
і він зник нагорі, розчинився у злому світлі.
Знаю: там, над нами, зима і нічого доброго.
А тут, у прогрітій тілом темряві, куди він поманив рукою,
все лишилось простим і надійним:
овочі в банках ще пам'ятають, якими бували наші
городи та врожаЇ,
вишні, сьогóріч дрібні, як гранатові зерна,
жовтий мед у цеберку свідчить, що бджоли ще й цього літа
прилітали до лугового цвіту,
холодний дух із долівки – ґрунт, якого ми
не позбавлені,
і навіть люди по інших закутках
припиняють врешті плакати і стогнати,
стають погідними, тихими, нерухомими, дозволяють
розкласти себе рядочком,
гладити похололі руки,
почуватися несамотньо
серед стількох.
Пітьма день за днем заколисує зір, вигострює слух.
І коли все двигтить, коли шурхотливими цівками
зі стін сповзає земля – я тішуся:
то вже, певно, по нескінченнім чеканні
вертається він, у вогненній бронемашині,
у шоломі, що робить його
невидимим і невразливим.
Я знаю.
Коли він прокричав: "Малá, бігом у погріб, тут прилітає!" –
намагався сказати:
"Ти й під землею будеш щасливою, Персефоно".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971533
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2023
а
неустроен так
что пойманное слово «любовь»
переворачивается
/пунктирный дворник/
симпатический самосад без атак
складывается зимней мухою-с
только одно слово заточено (под)
хмурый (под)улыбчивый смысл
б
пере
цвет исполнечный
на набережной го(р)сти
таблетки от сутулости
уже во мху
руин и прокажённых
заблудившееся солнышко
и колыхание веток на карандашной стене
не человек секса – человек дружбы
расходует змей и жёлтых змей
и змей земляных и небесных
компактные игры под прицелом х-22
затишно тільки ракети шугають
потворы (по)вторят
(русский это звучит как трупный smell
живые хоронят живых
мёртвые хоронят мёртвых под рапсодии
воздушной тревоги
закопайте эту-любую русскую идентичность
чтоб не воняла
лишний повод избавиться от лишнего)
в
острое ощущение личной истории
вот например саночки на шкафу
в них катались оба моих сына:
инвалид покойный
инвалид живой
фотографии старшего: в коляске
/позади смятый железный ящик/
на кухне с весами на детской кровати с книжкой
на свежевымытом полу рядом с раскрытым зонтом
в белой пижамке смешной
г
сообщения в чатах:
в киеве воздушная тревога
в днепре воздушная тревога
ну как же сегодня праздник
крещение
значит будут бомбить
ждём ракеты и дроны в гости
будем отпаивать себя крещенской водой из луж
ожидать крещенскую воду из сипящих кранов
ожидать крещенский свет из обесточенных люстр
сообщения в чатах:
застрелен при исполнении обязанностей двойного агента
власти сна рассматривают возможность ударить по крыму
в инсте и фейсбуке разрешат женские соски
но запретят мужские
насыщенная однако тревога
проверить что ли где здесь убежище
или как всегда положиться на случай
на бросок ёбаных русских костей
/привет стефан у нас горилка покрепче/
е
«действительно ли художественно
то или иное подражание /гамельнским крысолюбам?/
подчиняется ли оно критериям
правильного подражания вообще»
– пишет рансьер –
«искусство /убийства?/ не существует
как наименование вотчины»
лишние безумные слова проскакивают через
любой читаемый текст
батареи гудут /чат/
в январе бывает радуга
не запретили
не покрыли маскировкой
в дверь стучат :на этаже
подростки-колядники посевают
/некоторая семенная сменность/
тревога продолжается
по всей украине тревога
четверговая удавка
загальне затьмарення: у небі
у просторі у часі
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971387
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2023
ИЗ ЦИКЛА «SHARE A MOMENT»
----
Я просто хочу поделиться моментом: // I just want to share a moment:
ДЕТСКИЕ ПЫТОЧНЫЕ.
(Перевод с украинского)
----
Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:
ДИТЯЧІ КАТІВНІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971345
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2023
полностью холодные комнаты
выходят в сторону терм
на ветру гудит уравнение бойни
развоздушенный
функционал
маскирует структурную слабость
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971070
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2023
Нет, не обязательно – покупаю персики цвета
иностранного языка, малопонятные на вкус,
наполненные потенциальным дымом.
Долгий бог, что долго не заканчивается,
оберегает умерших, будто, будто радости
уже не будет, а хромой сосед
покупает себе автомобиль за духовные наличные,
как необходимый транспорт в царствие.
И теперь не война, теперь поиск работы.
Бледная кожа не ждёт моей смелости,
она тянет меня к постели,
ожидая пот. Не надо плакать,
мне надо убежать, убежать.
Как лист бумаги, намокший и высохший,
я естественен хотя бы перед собой.
Видел сон когда-то про медитацию и
молчание, теперь тревожу каких-то
богов и богинь или какую-нибудь
мотивированную силу, всем всё пересказывая.
Мужчины умеют наслаждаться собой, –
политика теперь сосредоточена
вокруг денег и денег, когда
мне становится безразличен вкус блюд,
поодаль стреляют, дети кричат
между бетонными стенами, голоса
разливаются и холодеют. Я вижу,
как ленты – в волосах, и вместе с ними –
страх. А теперь нужна трупная вонь денег, –
и нужна почтительность ради каких-то
прибылей или пьяных вскриков
вместо радости и сна.
Зачерпнул из потока воды, простой воды,
мало нужно этому организму, чтобы
выжить в пыли камазов и гранатомётов.
Покупаю, покупаю, – говорю, вытирая лоб
пальцами, пальцы абразивные, оставляют
на коже широкие красные полосы, а
на лбу опять капли пота. Откуда
привезли свой мумифицированный груз
эти нетрезвые солдаты? Город за городом
угасает, стекает по виску и щеке,
когда страх письма выветривается.
Сегодня нервный, сегодня нервный, –
добавляю, покупая персики, будто оружие
против своих, предавших. Каковы на
вкус длинные гласные, никак
не научусь их произносить, как и чередовать
обоймы твёрдых и мягких согласных.
Отгружай, времени нет, длинные очереди
давно застоявшихся опасных грузов
сейчас просятся выйти из холодильников,
и писать становится утомительно, рыба
стоит под камнем, ожидая следующего
шанса, нет, не обязательно, не нужно
становиться ей поэтической неожиданностью.
Откуда берутся эти женоподобные предатели,
которых ненавижу за свою же похоть,
мысленно трахая их разинутые рты?
Наконец спрашиваю, что же меня сдерживает,
почему не могу прикасаться ко клиторам значений,
и запрет этот толкает на изматывающее
путешествие, куда-то за пределы себя и своих
возможностей покупать и продаваться.
Купи, купи – говорю – купи меня, ты,
моё безверие, купи меня, отчаяние,
я стою столько-то.
2015
(Перевод с украинского)
Поспіх
Ні, не обов’язково, — купую персики кольору
іноземної мови, малозрозумілі на смак,
наповнені потенційним димом.
Довгий бог, який довго не закінчується,
оберігає померлих ніби, ніби радості
вже не буде, а кульгавий сусід
купує собі авто за духовну готівку,
як необхідний транспорт у царство.
І тепер не війна, тепер пошук роботи.
Бліда шкіра не чекає моєї сміливості,
вона тягне мене до ліжка,
чекаючи поту. Не треба плакати,
мені варто втекти, втекти.
Як аркуш паперу, що намок і висох,
природній стою принаймні перед собою.
Бачив сон колись про медитацію та
мовчанку, тепер тривожу якихось
богів і богинь, чи якусь
вмотивовану силу, всім все переповідаючи.
Чоловіки вміють насолоджуватися собою, —
політика тепер зосереджена
довкіл грошей і грошей, коли
мені стає байдуже до смаку страв,
подалі стріляють, діти кричать
між бетонними стінами, голоси
розливаються і холодіють. Я бачу,
як стрічки — у волоссі, і разом з ними —
страх. А тепер треба смороду грошей, —
і треба ґречності заради якихось
прибутків чи п’яних вересків
замість радості й сну.
Зачерпнув із потоку води, простої води, —
замало треба цьому організму, аби
вижити в пилюці камазів і гранатометів.
Купую, купую, — кажу, витираючи чоло
пальцями, пальці абразивні, залишають
на шкірі широкі червоні смуги, а
чоло — далі в краплях поту. Звідки
привезли свій муміфікований вантаж
ці нетверезі солдати? Місто за містом
згасає, стікає по скроні й щоці,
коли страх писати вивітрюється.
Сьогодні нервовий, сьогодні нервовий, —
додаю, купуючи персики, ніби зброю
супроти своїх, які зрадили. Які на
смак довгі голосні, що ніяк
не навчуся їх вимовляти, як і чергувати
набої твердих і м’яких.
Відвантажуй, часу нема, довгі черги
віддавна вистояних небезпечних вантажів
наразі просяться вийти з холодильників,
і писати стає виснажливо, риба
стоїть під каменем, чекаючи наступного
шансу, ні, не обов’язково, не конче
ставати їй поетичною неочікуваністю.
Звідки беруться ці фемінні зрадники,
котрих ненавиджу за свою ж похіть,
подумки трахаючи їх роззявлені роти?
Врешті питаюся, що ж саме мене стримує,
що не можу доторкатися до кліторів значень,
і ця заборона штовхає на виснажливу
подорож, десь поза себе й свої
можливості купувати й продаватись.
Купи, купи, — кажу, — купи мене ти,
моє безвір’я, купи мене, зневіро,
я коштую стільки-то.
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971002
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2023
----
[b]Я просто хочу поделиться моментом: // I just want to share a moment:[/b]
включи режим самолета, советует Катя,
улети от них –
всё это ради
лучшей связи:
мы отключаем видео, чтобы оставаться на связи,
мы останавливаем видео, чтобы слышать друг друга.
(Странно:
с этого начался мой временный переезд во львовское общежитие,
тогда, в конце апреля, у меня исчезла связь в первую ночь.)
(Странно:
именно такие ночи были у меня в Кракове, без каких-либо объективных причин
связь исчезала, и я ложилась спать, просигнализировав, что
всё в порядке, нет связи,
не волнуйтесь, пожалуйста.)
Во время воздушной тревоги
в коридоре общежития плохо работал тот мобильный интернет, что я раздавала с телефона,
лекция прерывалась стуком ножей, звоном кастрюль, музыкой
радио, тех ульев комнат на тихой улице, где только в соседней комнате
разбито окно и чужие алкогольные шаги от лестницы к общему умывальнику.
В детстве боишься темноты, правда?
Однако умеешь,
однако умеешь разговаривать
с выключенными телефонами, тенями зайца, собаки, большой птицы,
большой свободной птицы
в полёте.
(Перевод с украинского)
----
[b]Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment: [/b]
увімкни режим літачка, радить Катя,
полети від них, —
все це заради
кращого зв’язку:
ми відключаємо відео, щоб залишатися на зв’язку,
ми зупиняємо відео, щоб чути одна одну.
(Дивно:
з цього почався мій тимчасовий переїзд до львівського гуртожитку,
тоді, наприкінці квітня, у мене зникнув будь-який зв’язок у першу
ніч.)
(Дивно:
саме такі ночі були у мене в Кракові, без жодних об’єктивних причин,
зв’язок зникав, і я лягала спати, просигналізувавши, що
все гаразд, немає зв’язку,
не хвилюйтеся, будь ласка.)
Під час повітряної тривоги
у коридорі гуртожитку погано працював мобільний інтернет, який я роздавала з телефону,
лекція переривалася стуком ножів, дзвоном каструль, музикою
радіо, тих вуликів кімнат тихої вулиці, де лише у сусідній кімнаті
розбите вікно і чужі алкогольні кроки від сходів до спільного вмивальнику.
В дитинстві боїшся темряви, правда?
Проте вмієш,
проте вмієш розмовляти
з вимкненими телефонами, тінями зайця, собаки, великого птаха,
великого вільного птаха
в польоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970880
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2023
Запутался или нет, улицу съел и запил улицей,
оставшись трезвым и голодным.
Ты же не знаешь, наверно, что день – с выпущенными кишками,
он сигнализирует о победоносной природе голода и наглости.
На то, что непрошенный гость вынимает х*й из штанов и высовывает язык одновременно,
этот мир реагирует откупом от грехов на кресте или братоубийством.
Проиграл, оценив свою работу по дешёвке, проиграл,
ибо недостаточно жестокости вложил в свою семейную жизнь.
Падеж полезен, когда нужно сократить себе дорогу,
когда ты стоишь слишком далеко, когда не верю, что станешь ближе.
Ты же не думаешь, наверно, что эти языческие привычки аморальны,
а нож в кармане – лишний.
2015
(Перевод с украинского)
День
Заплутався чи ні, вулицю з’їв і запив вулицею,
залишившись тверезим і голодним.
Ти ж не знаєш, мабуть, що день – з випущеними кишками,
він сиґналізує про переможну природу голоду й нахабства.
На те, що непрошений гість виймає хуя зі штанів і висолоплює язика водночас,
цей світ реаґує відкупленням гріхів на хресті чи братовбивством.
Програв, оцінивши свою роботу задешево, програв,
бо недостатньо жорстокості вклав у своє сімейне життя.
Відмінок корисний, коли треба скоротити собі дорогу,
коли ти стоїш надто далеко, коли не вірю, що станеш ближче.
Ти ж не думаєш, мабуть, що ці паґанські звички — аморальні,
а ніж у кишені — зайвий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970794
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2023
ИЗ ЦИКЛА «SHARE A MOMENT»
----
[b]Я просто хочу поделиться моментом: // I just want to share a moment:[/b]
и темнота расходится, словно круги по луже,
бензиновая радуга лужи во дворе.
Все дети знают, что радуга вытекает
из трубы
какого-то запорожца у забора
в дождевую лужу, и сияет оттуда,
из грязи, из колдобины под колесом,
на донбасском асфальте
взволнованного моря,
[i] раз, два, /blackout/,[/i]
так замирает море по команде,
так замирает свет по команде
[i] /blackout/[/i]
и я нахожу мир в тех же формах,
а мир меня...
а мир меня?
А мир меня не найдёт, нет.
(Перевод с украинского)
----
[b]Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:[/b]
і темрява розходиться як кола у калюжі,
бензинова веселка в калюжі у дворі.
Всі діти знають, що веселка витікає
з труби
якогось запоріжця у паркана
у дощову калюжу, і сяє звідти,
з бруду, з вибоїни під колесом
на донбаському асфальті
схвильованого моря,
[i]раз, два, /blackout/,[/i]
так завмирає море по команді,
так завмирає світло по команді
[i]/blackout/[/i]
і я знаходжу світ в тих самих формах,
а світ мене…
а світ мене?
А світ мене не знайде, ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970707
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2023
касаться груди
похожей на рождественскую ёлку
грудью
похожей на ёлку новогоднюю
и в новогоднюю
и в рождественскую ночь
над мостовой Кафедрального переулка
одна вода капает
по направлению от неба к земле
вторая испаряется
по направлению от земли к небу
размывая цвета
деконструируя звуки
– да я знаю что в Кафедральном переулке
брусчатки нет –
в следующую ночь
звёздную
ты хочешь подражать вчерашней воде
и приближаешься
да ты приближаешься
сверху вниз
к несуществующей брусчатке Кафедрального переулка
потом ложишься на неё спиной
и смотришь на звёзды
на звёздах ещё не все капли высохли
ты называешь звёзды
звёздами Мёбиуса –
они то безгранично далеки
искорки в бесконечной пропасти
то близки как потолок
подвала винного
разрисованного
художником-примитивистом
лежишь ты
такой водянистый такой звёздный
что даже часовые
часа комендантского
тебя не замечают
08.01.2023
(Перевод с украинского)
---
торкатись грудей
схожих на різдвяну ялинку
грудями
схожими на ялинку новорічну
і новорічної
і різдвяної ночі
над бруківкою Кафедрального провулка
одна вода крапає
в напрямку з неба до землі
друга випаровується
в напрямку з землі до неба
розмиваючи кольори
деконструюючи звуки
– так я знаю що на Кафедральному провулку
бруківки немає –
наступної ночі
зоряної
ти хочеш наслідувати воду вчорашню
й наближаєшся
так ти наближаєшся
зверху вниз
до неіснуючої бруківки Кафедрального провулка
потім лягаєш на неї спиною
й дивишся на зірки
на зірках ще не всі краплі висохли
ти називаєш зірки
зірками Мьобіуса -
вони то безмежно далекі
іскорки в нескінченному проваллі
то близькі наче стеля
підвалу винного
розмальованого
художником-примітивістом
лежиш ти
такий водянистий такий зоряний
що навіть вартові
години комендантської
тебе не помічають
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970626
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2023
собирайтесь прорицатели да звездочёты
окружите меня своими телами
как частоколом. пусть я за вами скроюсь
чтобы никто не увидел
ну что там видно не кричите все сразу
не нарезайте слова на деревянных дощечках
не размахивайте руками а то собьёте
с неба какого-нибудь Сатурна
задаст он тогда нам трёпку
Ио скажет бона сатурналия
пусть королём будет нищий
а рабами – вельможи
такова моя власть и моё повеление
лучше бы вытянул ты, болван,
из моего сердца занозу
лучше залил бы рану маслом
лучше бы засыпал ров памяти
2021
(Перевод с украинского)
+ +
збирайтеся віщуни і лічозіри
оточіть мене своіми тілами
мов частоколом. хай я за вас заховаюся
щоб ніхто не побачив
ну що там видно не кричіть так усі одразу
не нарізайте слів на дерев’яних дощечках
не розмахуйте руками а то ще зіб‘єте
з неба якого небудь Сатурна
дасть він нам прочуханки
Іо скаже бона сатурналія
хай королем буде злиденний
а рабами - ясновельможні
така моя влада і моє веління
краще б ти був, бовване, витягнув
скалку із мого серця
краще б залив рану олією
краще б засипав рів пам‘яті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970585
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2023
а
первым делом заварить кофе
покачиваться на волнах
безвоздушных тревог
вставлять в разговор паузы
чтобы росло в сухой словесной траве
животное ритма
б
роизводственная
мункапикассо мембрана
в киеве заметили хищника
заглядывающего в окна :кота
аморфные множества заминированы
пост о лове)ч(ках по правилу бурав)чик(а
на сорок процентов
прикаянной геометрии
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970535
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2023
Жизнь подаёт нам колоду карт, и мы искренне верим,
что надо научиться играть, различать эти бубны и трефы,
постичь искусство преферанса.
Но потом оказывается, что это атлас мира, со своими
географией, фатумом континентов, назначением рек;
словом, идём к вершинам, любуемся долинами.
Но, наверно, вся правда в том, что мы придерживаемся
лишь чистых листов, и постепенно понимаем:
в мире существует всего несколько сюжетов,
и почти все они – о странствиях.
(Перевод с украинского)
Carte blanche
Життя подає нам колоду карт, і ми щиро віримо,
що треба навчитися грати, розрізняти ці бубни і трефи,
осягнути мистецтво преферансу.
Але потім виявляється, що це атлас світу, зі своїми
географією, фатумом континентів, призначенням рік;
словом, йдемо до вершин, милуємося долинами.
Але, мабуть, уся правда в тому, що ми тримаємось
лише чистих аркушів, і поволі розуміємо:
у світі існує лише кілька сюжетів,
і майже всі вони – мандрівні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970468
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2023
просыпается ка` крупный запах
путаница с берегом
заслеженного сэмпла
процедура на донной руке
неотгороженной
ледышки констатируют куб
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970440
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2023
Долго кто-то протаптывал тропы
по этому лесу.
Сколько притихших скитальцев
останавливалось под этими
деревьями,
прислушиваясь к своему молчанию.
Просто душа тянется за деревом,
как слух за церковным пением –
даже если вы меня не убедите,
даже если я так и не уверую в дары
и прозрения:
дышать вместе с вами – радость,
покачиваться с вами – искушение.
03.01.2023
(Перевод с украинского)
+ + +
Довго хтось протоптував стежки
цим лісом.
Скільки притихлих блукальців
зупинялися під цими
деревами,
дослухалися до своєї мовчанки.
Просто душа тягнеться за деревом,
як слух за церковним співом -
навіть якщо ви мене не переконаєте,
навіть якщо я так і не увірую в дари
та прозріння:
дихати разом із вами - радість,
вигойдуватись із вами - спокуса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970396
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.01.2023
когда ты вечером набухаешь от страха и
от чего-то ещё что даже описывать не хочется
будто в груди у тебя кто-то раскрывает, напруживает зонтик
без ткани на железных лапах
ты говоришь себе снова и снова
(и снова) – это просто жара
это просто жара пустыни или субтропика
что не проходит под вечер
но эти слова не успокаивают, и тогда ты ищешь
других – вон слышишь Иоанн Павел II
тебе говорит – не бойся
не бойся Вторит ему Господь
(глагол с заглавной буквы)
и даже твой вентилятор то же самое говорит
даже *** вентилятор знает что нельзя бояться
и только когда выбивает электричество
угасают все экраны и наступает настоящая тьма
ты оказываешься с пустыней лицом к лицу
и она говорит:
да бойся себе сколько угодно
можешь даже поплакать
я укрою тебя чтобы никто не увидел
2020
(Перевод с украинского)
---------------------------------
+ +
коли ти увечері набрякаєш страхом, і
ще чимсь чого навіть описувати не хочеться
ніби в грудях у тебе хтось напинає і напинає парасольку
без тканини на залізних лапах
ти кажеш собі знову і знову
(і знову) - це просто спека
це просто спека пустелі або субтропіка
яка не минає надвечір
але ці слова не заспокоюють, і тоді ти шукаєш
інших - он чуєш Іван Павло ІІ
каже тобі - не бійся
не бійся Вторує йому Господь
(дієслово з великоі букви)
та навіть твій вентилятор каже те саме
навіть всратий вентилятор знає що не можна боятися
і тільки коли вибиває електрику
погасають усі екрани і настає справжня темрява
ти опиняєшся із пустелею віч-на-віч
і вона каже:
та бійся собі скільки завгодно
можеш навіть порюмсати
я сховаю тебе щоб ніхто не побачив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970394
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.01.2023
только что село солнце
и наплыла такая туча
что показалось будто днепр соединяется с морем
большой портовый город киев
где твои гордые корабли?
зай зай зай зай
звучит из соседнего окна
второй день нового года
некоторые продолжают праздновать
моряки сошли на берег
старые солдаты вернулись домой
ты готовишь салат на кухне
шпинат огурцы зелёный лук руккола помидоры
дети рисуют принцесс сидя на полу
ссорятся из-за жёлтого фломастера
за тысячу километров от меня
ты зовёшь их за стол
и они усаживаются
оставив свою живопись
тебе на телефон приходит сообщение
что в киеве воздушная тревога
после переезда
ты не отключила приложение
я стою
возле окна
смотрю
как море волнуется раз
как море волнуется два
джо дассен
никак не уймется
этажом выше
зай зай зай
зай
03.01.2023
(Перевод с украинского)
ДЖО ДАССЕН
щойно сіло сонце
і напливла така хмара
що здалося ніби дніпро єднається з морем
вилике портове місто київ
де твої горді кораблі?
зай зай зай зай
лунає із сусіднього вікна
другий день нового року
дехто продовжує святкувати
моряки зійшли на берег
старі солдати повернулися додому
ти готуєш салат на кухні
шпинат огірки зелена цибуля рукола помідори
діти малюють принцес сидячи на підлозі
сваряться через жовтий фломастер
за тисячу кілометрів від мене
ти кличеш їх за стіл
і вони всідаються
покинувши свій живопис
тобі на телефон приходить повідомлення
що в києві повітряна тривога
після переїзду
ти не відключила додаток
я стою
біля вікна
дивлюся
як море хвилюється раз
як море хвилюється два
джо дассен
ніяк не вгамується
поверхом вище
зай зай зай
зай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970288
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2023
Что, октябрь, взял ты в руки уже свой посох,
овитый диким виноградом, с сухим птичьим гнездом?
Бывает, любовь превращает тебя в шута,
вместо того, чтоб светить в тумане спасительным указателем.
Вместо того, чтобы быть терпким прикосновением, сияющей улыбкой.
Спотыкаешься о тяжёлые кандалы плодов,
тянешь за собой гирю тыквы на ноге, рассматриваешь семена:
вот созрели забытые образы, и оказались ещё сочней,
ведь были только затёрты, а не прощены;
вот укладываются спать змеи, все пресмыкающиеся,
а одно блестит глазами из лиственной гущи, и, кажется, даже улыбается.
Вот улитки закручиваются в послание, никто не прочтет их древнее водное письмо.
Засыпать, чтобы проснуться. Держать гальку имени под языком.
Будто слово, однажды выловленное в холодном потоке.
2020
(Перевод с украинского)
+ +
Що жовтню, уже взяв до рук ти свою палицю,
обвиту диким виноградом, з сухим пташиним гніздом?
Буває любов перетворює тебе на блазня,
замість того, щоб світити у тумані рятівним дороговказом.
Замість того, щоб бути терпким доторком, сяйливою усмішкою.
Перечіплюєшся об важкі кайдани плодів, тягнеш за собою гирю гарбуза на нозі, розглядаєш насіння:
ось дозріли забуті образи, і виявилися ще більш соковитими,
бо були лиш затерті, а не пробачені;
ось вкладаються спати змії, усі плазуни, а один блищить очима із гущавини листя, і, здається, навіть всміхається.
Oсь равлики закручують в послання, ніхто не прочитає їх прадавнє водне письмо.
Засинати, щоб прокинутися. Тримати гальку імені під язиком.
Наче, слово, раз виловлене в холодному потоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970286
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2023
и пошёл нарвать немощных ночных цветов
чёрная радость чрезмерного тела его угнетала
длинный конь жевал смолистую в беззвездье траву
переступая липкими ногами
голый человек рассматривал противоположный берег
полулёжа в привязанной к мосткам лодке
не имея причин для рождения или для счастья
ночная влага
пропитывала рубашку
пропитывала волосы еще полные
ужасов дневного сна
ужас это необходимость и факт
подумал раздавив кулаком
пыльную ночную бабочку
истина
подумал
всегда
чрезмерна
человек не нуждается в ней
и пошёл нарвать немощных ночных цветов
над кинбурнской косой
торчат белые звёзды
мне не хватает желёз
не хватает жидкостей
сплюнул в темень плотным клейким сгустком
я превращаюсь в скелет
трение и стук факта твёрдого вещества
достал револьвер
ещё тёплый
будто он лежал окутанный спящим телом
машинка зло щелкнула в ночной холод
над кинбурнской косой
ходит белая фура
и вышла погулять
славная десантура
истина конкретней человека
её не удержать в мягком мясе
разве что превратишься в скелет
в физический закон
конь пил по колено в воде
будто вечный закон
сильная дрожь прострелила от плечей до пояса
голый мужчина в лодке изогнулся и хрустнул позвонками
рессорный гул козодоя просел на долину
покатился над рябью
машинка равнодушно щёлкнула в черную синь
сейчас остановится сердце
подумал
сердце не останавливалось
(Перевод с украинского)
над косою
і пішов нарвати немічних нічних квітів
чорна радість надмірного тіла гнітила його
довгий кінь жував смолисту в беззіррі траву
переступаючи липкими ногами
голий чоловік розглядав протилежний берег
півлежачи в припнутім до містків човні
не маючи причин для народження ніже для щастя
нічна волога
просотувала сорочку
просотувала волосся ще повне
жахів денного сну
жах є необхідність і факт
подумав роздушуючи п’ястуком
порошистого нічного метелика
істина
подумав
завжди
надмірна
людина не потребує її
і пішов нарвати немічних нічних квітів
над кінбурнською косою
стирчать білі зорі
мені бракує залоз
бракує рідин
сплюнув у темінь щільним клейким згустком
я перетворююсь на кістяк
тертя і стукіт факту твердої речовини
дістав револьвер
ще теплий
ніби він лежав огорнутий сплячим тілом
машинка зло клацнула в нічну студінь
над кінбурнською косою
ходить біла хура
вийшла й собі погуляти
славна десантура
істина конкретніша за людину
її не втримати у м’якому м’ясі
хіба що перетворишся на кістяк
на фізичний закон
кінь пив по коліна в воді
ніби вічний закон
сильний дрижак прострілив від плечей до пояса
голий чоловік у човні вигнувся і хруснув хребцями
ресорний гук дрімлюги просів на долину
покотився над брижами
машинка байдуже клацнула в чорну синь
зараз зупиниться серце
подумав
серце не зупинялось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970211
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2023
Чтение – одно из самых тщетных занятий, но...
тогда всё остальное, вообще говоря, тоже.
И мы читали с отцом то лето, как книгу,
облепленную по берегам салатовой ряской,
с запятыми жёлтых и восклицаниями белых лилий.
Я ещё ничего тогда не знала про образы и метафоры:
их струнные структуры, множественность пространств.
– А что такое смерть? – был детский вопрос.
– Видишь этот кубик сахара? Я его просто разведу в чае, – ответил.
...
Сколько лет уже не могу найти нужную страницу.
2018
(Перевод с украинского)
СМЕРТЬ
Читання – одне із наймарнотніших із занять, але…
тоді все інше, власне кажучи, теж.
І ми читали з батьком те літо, мов книжку,
заліплену на берегах салатовою ряскою,
із комами жовтих і окликами білих лілій.
Я ще тоді нічого не знала про образи і метафори:
їхні струнні структури, множинність просторів.
- А що таке смерть? – було дитяче запитання.
- Бачиш оцей кубик цукру? Я його просто розведу в чаї, – відповів.
...
Скільки років уже я не можу знайти потрібну сторінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970209
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2023
Смотри, как отдирают скотч от вагонных окон!
Кто чем может:
Ножами, карандашами, зубами,
Яичной скорлупой,
Когтями, крыльями,
Сатурновыми кольцами либо слезами,
Пистолетами,
Взглядами.
На любых станциях между гнёздами громкоговорителей.
В тот же миг,
Вечером,
Когда прилетела новость.
Вечером,
Когда приехала новость.
Вечером,
Когда наконец пришла новость.
(Перевод с украинского)
СКОТЧ
Дивись, як віддирають скотч із вікон вагонів потягів!
Хто чим може:
Ножами, олівцями, зубами,
Яєчною шкаралупою,
Кігтями, крилами,
Сатурновими кільцями чи сльозами,
Пістолетами,
Поглядами.
На будь-яких станціях поміж гніздами гучномовців.
Тієї ж миті,
Ввечері,
Коли прилетіла новина.
Ввечері,
Коли приїхала новина.
Ввечері,
Коли нарешті прийшла новина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970117
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2023
на рождество нас не крыли артой
одна тебе стрелкотня
ну разве что ещё агс
прицельно плевался
перезрелыми огурцами
а они засевали своими семенами
конечности наших разведчиков
двое собственноручно
свои стигматы
на эвак понесли
одного
пришлось тянуть
а ну ещё танчик
лес разбирал
но нас не достал
с детства не люблю
огурцы в праздничных салатах
26.12.2022
(Перевод с украинского)
РІЗДВО 2022
на різдво нас не крили артою
сама тобі стрілкотня
ну хіба що ще агс
прицільно плювався
перезрілими огірками
а вони засівали своїм насінням
кінцівки наших розвідників
двоє самотужки
свої стигмати
на евак понесли
одного
довелося тягнути
а ну ще танчик
ліс розбирав
але нас не дістав
з дитинства не люблю
огірки у святкових салатах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970115
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2023
ИЗ ЦИКЛА «SHARE A MOMENT»
----
[b]Я просто хочу поделиться моментом: // I just want to share a moment:[/b]
тем моментом,
когда под снегом и под тем снегом, что тает,
кто-то должен рассказать
о яблоках
и о гранатах,
тем моментом, когда кто-то должен рассказать о яблоках и гранатах,
их трудно различить в темноте, принесённые плоды теряют
цвета, и вот уже форма их закругляется до сходства, до
вытертой идеи яблока, до вытертой идеи плода, сладкого, круглого
плода, они уже почти ноты, уже музыка срывается со струн,
и только руки
различают в темноте,
где яблоки, гранаты, тело, тень,
где шорох,
где плодоножка, косточка, бедро и скулы — острые,
и только зубы вгрызутся в мягкий,
подбитый при падении на землю бок,
во влажный от боли чернозём, в землю —
свободную землю свободных.
Я расскажу тебе о твёрдой коже граната,
изгиб пламени подтвердит, что яблоки уязвимы,
что Параджанов, золото и запах
и дерево сухое тьмы,
о внешних его плодах,
я должна рассказать о зиме,
разрыть землю,
полюбить.
(Перевод с украинского)
----
[b]Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:[/b]
тим моментом,
коли під снігом і під снігом, що тане,
хтось має розповісти
про яблука
і про гранати,
тим моментом, коли хтось має розповісти про яблука і гранати,
що важко розрізнити у темряві, принесені плоди втрачають
кольори, і ось вже форма їхня закруглюється до схожості, до
витертої ідеї яблука, до витертої ідеї плода, солодкого, круглого
плода, вони вже майже ноти, вже музика зривається зі струн,
і тільки руки
розрізнять у темряві,
де яблука, гранати, тіло, тінь,
де шерхіт,
де плодоніжка, кісточка, стегно і вилиці — гострі,
і тільки зуби вгризуться в м’який,
підбитий від падіння в землю бік,
у вологий від болю чорнозем, у землю —
вільну землю вільних.
Я розповім тобі про тверду шкіру граната,
і вигін полум’я підтвердить, що яблука вразливі,
що Параджанов, золото і запах
і дерево сухе пітьми,
про зовнішні його плоди,
я маю розповісти зиму,
розрити землю,
полюбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970047
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2023
отведи ногу, облачко, смерть
хочется выспаться
наслоениям пыль-
прозрачности
на
вес подойдёт
где червина мешана
с праздничной глоталью
подстрел паузы, ранние руки
без социальных мундштуков (простите)
для воробьиных чиханий
загорается смешно при переводе
в очках словно кустик
туманного солнца
тужильный читатель мясного ритма
дистанция истории обжигает
иерарх
лаокоона
не более детской ладоши
полосками
горизонтальными вкусами
здесь такой коворкинг наметился
по мелкотравью
не успело глухое уже садится
мирно как на верчеллах уксуса
в красных сапогах вместо чёрных
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969895
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.01.2023
что нового
в новогоднюю ночь?
взрыв за взрывом неподалёку
дом трепещет
Киев, 01.01.2023
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969894
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.01.2023
Из книги «Бензин» (2008)
* * *
с утра велосипед
переехал дорогу чёрной кошке
и ты заметил наконец
что телефоны в твоём блокноте почему-то записаны странными буквами
что газеты сообщили
когда твои любимые футболисты перешли на тренерскую работу
и боксёры в чемпионских раундах отлетели за горизонт
под ногами гравий
над головой сухая листва
ещё выше
целлофановое небо с прилипшими к нему крыльями авиалайнера
навсегда потерянного для человечества
Александр с военно-воздушной фамилией – Сухой –
ремонтирует банкомат в магазине Детский мир
такой ли он уж детский этот мир? спрашивает он
не ожидая ответа
от листвы и гравия
между прощанием и нежностью
и другими довольно условными признаками существования
он улыбается
так будто
насекомые загораются и падают не случайно
так будто жёлтые автобусы останавливаются в депо навечно
а то что ты чувствуешь – на самом деле и является тобой
несмотря на синоптиков обещавших снег в конце недели
несмотря на учебники обещавшие что ничего случится в конце жизни
несмотря на то что когда не забиваешь ты – забивают тебя
барабанными палочками в глухом углу в двухстах метрах от остановки…
какие *** сабли?
какой Хачатурян?
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969799
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2022
ракетная атака –
на мосту
ревёт от страха тепловоз
Киев, 31.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969792
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2022
Перед праздником повторяют: света не может быть
без преодоления отчаяния.
И вдали – взрыв отчаяния.
Дар выжигает из тебя человеческое.
От такого покаяния
пахнет углём и серой, человек.
Вон двое, как и каждый год, бредут себе в снегах,
и никто им не открывает домов, прошитых светом.
И она не держится на ногах. И псы из подворотен лают,
и под тяжестью темноты в садах ломаются ветви.
Что было бы, если б не чья-то мастерская с генератором,
не вчерашний сэндвич – с ним не приходит сытость?
Как было бы на этой земле воевать и умирать,
если бы кто-то одной ночью
не впустил её родить Спасителя?
И каждый раз страшно: вдруг это произойдёт.
Выворачиваешь из карманов пустоту – но некуда её деть.
Мы останемся здесь со своими злыми письмами –
часовые оскорблений, злые колючие дети,
что не способны вместе идти – далеко, между рекой и стужей.
Дар твой, волк твой, ночью вгрызётся в тёплое лицо.
Волна отчаяния катится – и человек стоит, контуженный,
забывший свой позывной.
Ждёт, когда позовут.
24.12.2022
(Перевод с украинского)
++++++++++++++++++++++
*
Проти свята повторюють: світла не може бути
без долання відчаю.
І звіддалік - вибух відчаю.
Дар випалює з тебе людське.
Від такої покути
пахне вуглям і сіркою, чоловіче.
Онде двоє, як і щороку, бредуть собі у снігах,
і ніхто їм не відчиняє домівок, прошитих світлом.
І вона не тримається на ногах. І пси з підворітень гавкають,
під вагою пітьми садкам ламаються віти.
Що було би, якби не чиясь майстерня із генератором,
не вчорашній сендвіч, із яким не приходить ситість?
Як було би на цій землі воювати і помирати,
якби хтось її однієї ночі
не впустив родити Спасителя?
І щоразу лячно: раптом це візьме і станеться.
Вивертаєш з кишень порожнечу - а ніде її подіти.
Ми залишимось тут зі своїми злими листами -
вартовими образ, лихими колючими дітьми,
що нездатні ходити поруч, далеко, між рік і стуж.
Дар твій, вовк твій, вночі вгризеться в тепле обличчя.
Хвиля відчаю котиться - і людина стоїть, контужена,
позивний свій забула.
Чекає, коли покличуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969709
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.12.2022
Из книги «Бензин» (2008)
* * *
надеешься будет что вспомнить
а тополиный пух пролетает сквозь город
и работники ночных магазинов
вешают таблички отрицающие будущее
пока вагоны метро не заведут свою ненавязчивую музыку
состоящую из голосов и тарахтения
ради всего лучшего
любовь не проходит
проходит не любовь
а эфирное время
в ожидании новой смены
новой амбициозной команды
других голосов
цветы терпеливо выдерживают испытание жизнью без воды
ангелы бронируют билеты
в вагоны второго класса
оптимальный как они думают вариант
чтобы достичь целей
и не слишком замараться
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969708
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.12.2022
заученные словосочетания
для повседневного использования
капли уксуса
венки на деревьях
купи будильник и проездной
в конце концов перестань
опаздывать на работу
будильник и проездной
как просто –
деревья расступились
разверзлись небеса
и кажется река полноводной
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969602
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2022
зафіксовано пуски ракет, перебувайте в укриттях
пуск здійснений о 06:50 з району волгодонська та каспію. максимальний залп 124 ракети, враховуючи морські носії
8:24 – працює ппо
9:06 – повторна робота ппо в києві та області
чтобы успокоиться
пишу тексты во время предновогодней атаки
только что были взрывы в нашем районе
самые громкие за всё время
но стёкла не дрожат как в офисе
квартира выходит на тихий двор
батареи уже холодеют
спешу помыться пока есть вода
с вечера запасли несколько больших бутылей
заряжаю ноут и пауэрбанк
мама уткнулась в смартфон заказывает продукты
интернет может пропасть на сутки
так обычно бывает после ракетных ударов
делаем всё чётко
звоним знакомым
все живы и тоже заняты домашними делами
слышно как подлетает новая дрянь
ритмичные гудки сигнализации
у кого-то в машине сработала
от сотрясения мёрзлой почвы
прохожие идут без спешки
понапрасну не пугаясь
прокручиваю новости вместе с рекламой
головы сухие а руки спелые
в столице солнечное декабрьское утро
над киевом сбито уже 16 ракет
двух жителей вынули из-под обломков частного дома
продолжаются спасательные работы
минобороны так называемой рф
хвастает во время атаки запасами калибров
ждали мы ждали и вот дождались
спасибо недобиткам за поздравление
недолго им хвастать осталось
10:46 – отбой воздушной тревоги
в домовом чате: бывало и хуже
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969568
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2022
мы здесь и не заметили а
нашей войны самая длинная ночь
прошлой ночью прошла
отныне зима – весна
отныне снег – абрикосовый цвет
белый-белый – и лишь кое-где
что-нибудь красное
наверно черешня
может быть даже ранняя
может даже мелитопольская
ещё наедимся этой черешни
стоя по колено в снегах
абрикосовых
22.12.2022
(Перевод с украинского)
СОНЦЕСТОЯННЯ
ми тут і не помітили а
нашої війни найдовша ніч
минулої ночі минула
відтепер і зима – весна
відтепер і сніг – абрикосовий цвіт
білий-білий – і лиш деінде
щось червоне
мабуть черешня
може навіть рання
може навіть мелітопольська
ще наїмося тієї черешні
стоячи по коліна в снігах
абрикосових
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969514
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2022
*
поэзия –
это бой с тенью
за право достать первым
скелет из шкафа
*
забыл пин-код
и все умерли
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969504
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2022
Ибо даже темнота у нас иная.
Темнота наша такая, что можно её ножом нарезАть и кормить – кормить наших немощных, одиноких, искалеченных, изгнанных, усталых.
Темнота наша – как невозможная акустика, что сама допоёт, даже если голос прервётся.
Темнота наша пахнет кожей тех, кто не с нами, с ней мы обнимаемся, засыпая.
Темнота наша – как дельфин, что выплывает из правдивой тьмы, чтобы подставить спину.
Темнота наша – это темнота закоулков, где мы целовались, темнота спален, где укачивали наших детей.
Когда гаснет последний огонь, темнота наша сама начинает светиться, светом из ниоткуда, ровным, как голос.
В темноте нашей ещё лучше слышно крики убитых, замученных, всех призывающих к мести.
Её нельзя против нас развернуть.
(Перевод с украинского)
* *
Бо навіть наша темрява інша.
Темрява наша така, що можна її ножем нарізати і годувати – годувати наших недужих, усамітнених, скалічених, вигнаних, втомлених.
Темрява наша – як неможлива акустика, яка сама доспіває, навіть якщо голос урветься.
Темрява наша пахне шкірою тих, хто не з нами, і з нею ми обіймаємось, засинаючи.
Темрява наша – як дельфін, що випливає з правдивої тьми, щоб підставити спину.
Темрява наша – це темрява закапелків, де ми цілувалися, темрява спалень, де колисали наших дітей.
Коли гасне останній вогник, темрява наша сама починає світитися, світлом з нізвідки, рівним, як голос.
У темряві нашій ще краще чутно крики убитих, катованих, усіх тих, хто кличе до помсти.
Її не можна супроти нас повернути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969434
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.12.2022
первые морозы
и колючие прикосновения снежинок с расставленными пальцами
что не могут отменить приближение к асфальту
он будто взлётная полоса снова подбирает их и несёт по ветру
женщина у которой всё только начинается
говорит – всё закончилось
мои прыжки с лентой
мои упражнения с мячом
моя художественная гимнастика
и мои оргазмы что доводили меня до слёз до рыданий
неужели это конец
да нет – отвечаю я –
оргазмы точно ещё будут
и она злится заворачиваясь в одеяло
так будто я недодал ей несколько баллов возглавляя судейскую комиссию
так будто я не платил ей любовью за любовь
старательно отвечая на смски
и требования её гибкого тела
зима – это сезонная ярмарка чувств
зима – это виртуозные пируэты вьюги
зима – это время заклеивать окна
чтобы уберечься от большого мира
где нежность приравнена к смерти
а на дорогах гололёд
и падать легко
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969433
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.12.2022
Спирт горит и поёт:
О
Cтекло мёрзнет и тоже говорит:
О
А воздушный шарик на потолке прогрызен,
Однако продолжает летать.
Кто-то в тумане вечернем стреляет в молоко,
Кто-то пишет тебе, и пишет, и пишет,
Но остаётся от слов, и хвостов, и ощущений лишь О
Спектакль в кружочке прожектора мирового,
Человек в кожаном костюме смерти – как он любит!
Хлопоты не дадут понять,
Что чёрное стекает с черепиц в затемнённом переулке,
Хлопоты – несуществующий двухколёсный экспресс.
Кто-то дарит тебе ещё один вертолёт ретроградный
Ювелирно между Венерой и Марсом,
Кто-то хочет сгрести всё в треугольную
Льдин ледяных льдистую лотерею,
Однако нет,
Однако О
Продолжает себе шмелить,
Словно чуть-чуть приоткрытый термос.
(Перевод с украинского)
О
Спирт горить і співає:
О
Мерзне скло й теж говорить:
О
А повітряна кулька на стелі прогризена,
Проте й далі летить.
Хтось туманом вечірнім стріляє у молоко,
Хтось пише тобі і пише, і пише,
Але зостається зі слів і хвостів, і чуттів лише О
Вистава в кружечку прожектора світового,
Людина у шкіряному костюмі смерті — як кохає вона!
Клопоти не дадуть зрозуміти,
Що чорне стікає із черепиць у затемненому провулку,
Клопоти — неіснуючий двоколісний експрес.
Хтось дарує тобі ще один вертоліт ретроградний
Ювелірно поміж Венерою й Марсом,
Хтось жадає згребти все в трикутну
Крижаних крижин крижану лотерею,
Проте ні,
Проте О
Собі й далі джмелить,
Ніби ледь-ледь прочинений термос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969352
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2022
Из «Красной книги» (2015)
Триатлон
(педагогическая поэма)
саня работал тренером по тайскому боксу
и добивался поддержки на городском уровне
потому что подступала весна и в сырых кварталах собиралась вода
потому что в его спортивном клубе продолжалась неспешная работа
парни отрабатывали удары локтями стояли в спаррингах
готовились к будущим победам
руководитель их направления в городской администрации
обещал помощь
ну вы знаете как они умеют обещать
сказал
что всё будет хорошо как договорились
но сейчас нам нужна от области команда по триатлону
кубок украины на носу а мы – ни то ни сё
подготовка *** сорвана
с федерацией конфликт
деньги истрачены не по целевому назначению
а ехать на соревнования надо иначе будет скандал
хоть сам бери да плыви
а потом беги
и ещё на велике надо проехать
такие правила ничего сложного
такая жизнь блядство да и только
короче попросил:
помогите хлопцы
время настало
саня был тем ещё аферистом он согласился
его подопечные тоже
особенно когда узнали что такое триатлон
да и тренеру конечно же видней
ведь
как минимум бегать и ездить на велосипеде умели все
и плавать тоже
разве что кроме тяжеловеса карена
но тот заверил –
по-собачьи как-нибудь смогу
подготовка продолжалась в обычном режиме:
ежедневные пробежки по парку победы
поединки в полный контакт
набивка кулаков
закалка характера
вечерняя медитация
соревнования по триатлону состоялись через неделю в бердянске
у наших парней были неплохие шансы
солнце простреливало нахальные чубы
ветер с залива щекотал юные гортани
всё было бы прекрасно
однако во время заплыва случилось то
чего все и боялись –
за двести метров от берега карен стал тонуть
все его 114 килограммов пытались спрятаться под слоем волн
соперники проплывали мимо
не тратили драгоценных секунд на то чтоб помочь ему выплыть
в глазах у карена прыгали дельфины
мерцали огни далёких городов
и журчали бёдра обкуренных колумбиек
мы теряли его
холодные водоросли извивались так будто на них дышали ангелы
с самого дна из вечной бездны
могучий великан едва не утопился
но спасатели подскочили вовремя – в последнюю секунду
когда карен мысленно прощался уже с родителями и одноклубниками
команда ясное дело заняла последнее место в общем зачёте
засушенные морские коньки поехали с багажом в столицу
саня со временем пошёл на повышение работает в госуправлении
карен в поезде переспал с толстозадой проводницей
и теперь вспоминает всё как весёлое романтическое приключение
спорт – это всегда поиск гармонии
спорт – это всегда работа на результат
только медузы ничего не помнят
только медузам всё равно где финиш
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969351
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2022
не знаю наверно германия это европа
возможно школьные учебники не во всём неправы
может быть европа таки заканчивается уральским хребтом
хз как закон радиоактивного распада влияет на географию
находится ли еще румыния на обычном месте и
считать ли железнодорожный вокзал ванзее
явлением эллинистическим в противовес
христианизированному озеру где по водам бродит поэт-суицидник
символ конца истории или венеция как понимать
нордические коннотации в мавританском форпосте
мёртвые цветы для мёртвых лежат на алтарях атлантики
средиземноморья на берегах соммы в карпатских лесах
белорусские мусора готовят торжественную встречу аргонавтов в воронянах
не понимаю что должны видеть глаза
когда разворачиваешь карту с отметкой от ногтя
на месте монпарнасского кладбища
где должен ходить призрак бывшего коммуниста
участника резистанса сюрреалиста сокрушителя языковых структур
траурная процессия от апеннин до кавказа
манифестирует движение лишенное принципа
конец ньютоновской хронологии
дрейковской картографии
марксистской химии элементоорганических соединений
хорошее время поговорить о канте
за что вы готовы умереть? да я понимаю
всем нам хочется сократить себе
жизнь и я не спрашиваю почему я спрашиваю
продолжает ли смерть существовать в ценностной плоскости
хоть бы и во время десантной операции на кинбурнском полуострове
когда украинцы закрепились между геройским и рыбачьим
а затем пересекли днепр в районе новой каховки
освободили алёшки мне интересно
о каких потерях идёт речь и какое отношение это всё имеет
к категорическому императиву
может быть португалия это европа наверно да
может греция то самое место где царь агамемнон
совершил церемониальное убийство своей супруги
чтобы боги даровали хорошую погоду давайте серьезно
есть места где прямо сегодня можно погибнуть за
платона руссо маринетти спенсера гоббса
мольера сократа протагора джордано бруно
соледар белогоровка бахмут верхнекаменка спорное
харьков херсон николаев одесса днепр да давайте серьезно
я не знаю как там австрия венгрия ватикан
но да вы правильно поняли любите украину
как солнце любите ведь по крайней мере на рейтарской ещё
можно выпить кофе а не бурды что нам наливали на пьяцца дель плебишито
где тебя вырвало десятилетним кьянти на монумент фердинанду первому
что в августе тысяча четыреста шестьдесят второго года
победил иоанна анжуйского в битве под троей нет не той
(Перевод с украинского)
la ultima rosa
не знаю мабуть німеччина це європа ймовірно
шкільні підручники не в усьому неправі
можливо європа таки закінчується уральським хребтом
хз як закон радіоактивного розпаду впливає на географію
чи є ще румунія на звичному місці і чи
вважати залізничний вокзал ванзеє
явищем елліністичним на противагу
християнізованому озеру що водами його блукає поет-суїцидник
символ кінця історії або венеція як розуміти
нордичні конотації в мавританськім форпості
мертві квіти для мертвих лежать на вівтарях атлантики
середземномор'я на берегах сомми в карпатських лісах
білоруські мусори готують урочисту зустріч аргонавтів у воронянах
не розумію що мають бачити очі
коли розгортаєш мапу з відмітиною від нігтя
на місці монпарнаського цвинтаря
де належить ходити привидові колишнього комуніста
учасника резистансу сюрреаліста нищівника мовних структур
жалобна процесія від апенін до кавказу
маніфестує рух позбавлений принципу
кінець ньютонівської хронології
дрейківської картографії
марксистської хімії елементоорганічних сполук
хороший час поговорити про канта
за що ви готові померти? так я розумію
усім нам кортить вкоротити собі
віку і я не питаю чому я питаю
чи продовжує смерть існувати у ціннісній площині
хоч би й під час десантної операції на кінбурнському півострові
коли українці закріпилися між геройським та рибальчим
а потім перетнули дніпро в районі нової каховки
звільнили олешки мені цікаво
про які втрати йдеться і яке відношення це все має
до категоричного імперативу
можливо португалія це європа напевно що так
може греція є те саме місце де цар агамемнон
скоїв церемоніальне вбивство своєї дружини
щоб боги дали гарну погоду давайте серйозно
є місця де просто сьогодні можна загинути за
платона руссо маринетті спенсера гоббса
мольєра сократа протагора джордано бруно
соледар білогорівка бахмут верхньокам’янка спірне
харків херсон миколаїв одеса дніпро так давайте серйозно
я не знаю що там австрія угорщина ватикан
але так ви правильно зрозуміли любіть Україну
як сонце любіть бо принаймні на рейтарській ще
можна випити кави а не бурди що нам наливали на пьяцца дель плебішіто
де тебе знудило десятирічним к’янті на монумент фердинандові першому
що у серпні тисяча чотириста шістдесят другого року
переміг івана анжуйського в битві під троєю ні не тою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969260
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2022
уходят скучные славяне
со стандартными розгами всего
великий кусатель не значит известный
на всех уроках теплоснабжения
честолюбивый
как школьные часики
недостаточно остро связаны зрелые вклады
между ними такое количество
географических купюр
что
велосипед не проедет
и совестливый спойлер
скажется невоспринимаемым
карандашным овсам
добавим блуждающей резкостью
облачность в районе пупка
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969233
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2022
в белом дворе с фрагментом ли-
тургии позабытый след в след
можешь дверью
сквозь малую лампу завидовать
циферку выставить
с павлиньим басом
блюдце иное восстановление дву-
странно зимой приподняться на куски
стекло облепить
сквозняком размещений
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969160
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2022
*
на поле не осталось ничег[о]кроме неба
что туманит переполненные глаза
так тихо
кажется пойдёт снег и тогда не будет уже ничего
только
белое
громкое сердцебиение в
заснеженной груди
очертания горизонта
за которым
ещё краснеет
но уже не печёт
(Перевод с украинского)
++++++++++++++++
*
на полі не лишилося нічог[о]крім неба
що затуманює переповнені очі
так тихо
наче піде сніг і тоді вже не буде нічого
лише
біле
голосне серцебиття у
засніжених грудях
обриси обрію
за яким
ще червоніє
але вже не пече
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969108
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2022
ИЗ ЦИКЛА «SHARE A MOMENT»
----
[b]Я просто хочу поделиться моментом: // I just want to share a moment:[/b]
срывается связь внезапно, будто пуговица отлетает,
висит на ниточке, на последней полоске,
и падает со стуком,
в окне
(сначала было: в войне)
зажигают свечу, и фитиль коптит, мы
теряем нити связи со внешним
миром,
со светом,
на часы, сколько здесь поэзии? Столько,
что не вместит ни текст, ни лампочка 200 ватт,
столько поэзии, что
[s]керосин
и бензин[/s]
что генератор, что топливо,
что дрова,
что разговор,
что знакомые голоса на радиоволне штормят,
я не люблю ощущения,
когда падает пуговица, и успеваю её поймать,
часто успеваю
в последний момент,
а если нет – сколько это, четыре часа, три раза по четыре,
весь месяц три по четыре часа?
Двенадцать: на бессонницу, холодный чайник,
полслова, глоток, любовь, первый снег, молчание,
оборванное в самом начале.
(Перевод с украинского)
----
[b]Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:[/b]
зривається зв’язок раптово, наче відлітає ґудзик,
висить на ниточці, на останній смужці,
і падає зі стукотом,
у вікні
(спочатку було: у війні)
запалюють свічку, і ґніт коптить, ми
втрачаємо ниті зв’язку зі зовнішнім
світом,
зі світлом,
на години, скільки тут поезії? Стільки,
що не вмістить ані текст, ані лампочка 200 ватт,
стільки поезії, що
[s]керосин
і бензин
[/s]
що генератор, що паливо,
що дрова,
що розмова,
що знайомі голоси на радіохвилі штормлять,
я не люблю відчуття,
коли падає ґудзик, але встигаю його спіймати,
часто встигаю
в останню мить,
а коли ні — скільки це, чотири години, три по чотири,
місяць три по чотири години?
Дванадцять: на безсоння, холодний чайник,
пів слова, ковток, любов, перший сніг, мовчання,
обірване на самому початку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968980
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2022
стула колено на стене качается
аккуратный ротик свечи
сгрызает килограммы темноты из-под стола
две волонтёрки опускают на пол
пакет с дождём
шутка их растает
вместе со снежными следами
(Перевод с украинского)
---
стільця коліно на стіні хитається
охайний ротик свічки
згризає кілограми темряви з-під столу
дві волонтерки опускають на підлогу
пакет з дощем
жарт їхній розтає
разом з слідами сніговими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968933
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2022
ИЗ ЦИКЛА «SHARE A MOMENT»
----
[i]Я просто хочу поделиться моментом: // I just want to share a moment:[/i]
мы набирали воду в голубой таз и
вырезали из цветной бумаги флаги
для кораблей
при свечах, на столе,
ты помнишь вечер и огоньки в воде?
Наша флотилия картонных корабликов, брат мой,
плывёт
в сторону победы, брат мой, вера – это
корабельные тени,
дай мне руку,
нам долго идти, нам долго-долго-долго идти вперёд,
не отдавать город,
его лужи, памятники, рельсы, ржавые
качели детства, нам долго идти, не слишком долго, дольше, чем хотели,
идём во тьме и видим кораблики войны,
мы видим огни
и огоньки в воде,
неосторожные, уверенные,
непобедимые.
(Перевод с украинского)
----
[i]Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:[/i]
ми набирали воду у блакитний таз і
вирізали з кольорового паперу прапори
для кораблів
при свічках, на столі,
ти пам’ятаєш вечір і вогники у воді?
Наша флотилія картонних корабликів, брате мій,
пливе
в бік перемоги, брате мій, віра — це
корабельні тіні,
дай мені руку,
нам довго йти, нам довго-довго-довго йти вперед,
не віддавати місто,
його калюжі, пам’ятники, рейки, іржаві
гойдалки дитинства, нам довго йти, не надто довго, довше, ніж хотіли,
йдемо в пітьмі і бачимо кораблики війни,
ми бачимо вогні
і вогники в воді,
необережні, впевнені,
непереможні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968813
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.12.2022
и царапины раскованной довесок –
длинный список смерти
в сезон
«гуманитарных обстрелов»
парк расснеженный
под стригущей метелью убийства
дважды выблюй меня подарошку
соляной столп культуры
тридцать семь из сорока ракет
шестьдесят из семидесяти шести
как если бы сослагательное наклонение существовало
в холодном обмершем квартале
на левом берегу днепра
лотерея времён зажмуренных
не могу словами белыми
не могу словами синими
(для ненависти нужна заслонка)
золотарь принёс в подоле
неощутимую пользу
электрокусты электропусты
(за неимением прозы)
быть стихопрозе вдоль балкона проклеенной
без очистных упрощений станет спокойней
так легко записывать длинные фразы
даже не задумываясь: куда в какую из книг
издадут ли её когда-нибудь братцы-волонтёры
книгу без света и тепла без воды но и без резкого запаха
длинна ли очередь к соседнему бювету?
случай летит из пращура/прищура/клеща
просто чёрного плаща полнейший *** скрывающего
брут убивающий заснеженного авеля
каин целующий грохочущего арлекина
успеть подзарядить бессмыслицу по графику включений
в человека ли мокрая станция?
характер починок заметен
по ряду блуждающих диоптрий
предлагаем заменить временно отсутствующий товар
украинский хлеб на молочную шрёдингерову шоколадку
и прибавить панеттоне на день рождения друга
сало посолим с чесноком
полежит на балконе
холодильник большая роскошь в чернильные времена
электробритва тоже большая роскошь
компьютер без зарядной станции запредельная роскошь
горячая вода – неистовое сбивающее с ног счастье
(появится ли на этой неделе?)
сбивающее – нет, в переносном смысле
с трубами всё в порядке
ожидаем финал этого чемпионата
может быть весной
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968555
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2022
Мы выступали в Донецке
(увидишь, эта фраза ещё остынет,
как выключенная
раскалённая докрасна электроплитка),
выступали в клубе «Gung’Ю’баzz»,
смеялись,
полночи в сюрреалистическом
желтопустом квартале
бегали за шиншиллой.
А когда уже домой поехали,
то в одном из соседних городков
сел в автобус
Михайль Семенко –
сомнений не было,
он вёл себя так, как и должен
вести себя Семенко:
расположился на двух сиденьях сразу,
ел беляш
и грозно оглядывался на каждый наш
маленький
историко-литературный смех.
(Перевод с украинского)
ЗУСТРІЧ ІЗ МИХАЙЛЕМ СЕМЕНКОМ
Ми виступали в Донецьку
(побачиш, ця фраза ще охолоне,
мов вимкнена
червоногаряча електроплитка),
виступали в клубі «Gung’Ю’баzz»,
сміялись,
півночі в сюрреалістичному
кварталі жовтопорожньому
бігали за шиншилою.
А коли вже додому поїхали,
то в одному з сусідніх містечок
до автобуса сів
Михайль Семенко —
сумнівів не було,
він поводився так, як і має
поводитись Семенко:
розташувався на двох сидіннях одразу,
їв біляша
і грізно озирався на кожен наш
маленький
історико-літературний сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968474
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2022
Приходите к нам,
приходите к нам ужинать.
Нам не голодно.
Мужчина, которого люблю, каждый день
разбивает большой гадюке голову камнем
и кормит нас её мясом.
Но каждое утро
воскресает гадюка и подползает ближе.
Приходите к нам,
приходите к нам ужинать
с детьми, прижатыми к высохшей груди,
с прозрачными ружьями на плечах,
с пальцами без ногтей,
изуродованными на допросах,
с коленями, перебитыми на лесозаготовке,
в обгоревшем пикселе,
с желто-синими браслетиками
на запястьях.
Приходите к нам, приходите к нам,
не стойте у порога.
Нам одним
с этим ужином
не справиться.
(Перевод с украинского)
++++++++++++++++++++++
*
Приходьте до нас,
приходьте до нас вечеряти.
Нам не голодно.
Чоловік, якого люблю, щодня
розбиває великій гадюці голову каменем
і годує нас її м'ясом.
Але щоранку
воскресає гадюка і підповзає ближче.
Приходьте до нас,
приходьте до нас вечеряти
з дітьми, притуленими до висохлої груді,
з прозорими рушницями на плечах,
із пальцями без нігтів,
понівеченими на допитах,
з коліньми, перебитими на лісозаготівлі,
в обгорілому пікселі,
з жовто-синіми браслетиками
на зап’ястках.
Приходьте до нас, приходьте до нас,
не стійте біля порогу.
Нам одним
цієї вечері
не впорати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968386
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2022
раз или несколько многоликая, но не называемая вслух сущность
делала меня своим немым соучастником, и около четырёх лет назад я наконец осознал её.
речь шла о глубоком познании идеальной любви, которая любит сквозь тебя и не нуждается взамен вообще ни в чём, даже во взаимности. я стал неуязвимым человеком, что любит без усилий, но на значительном расстоянии.
сегодня же после долгого разговора с другом о нём и о его семье я понял, что не знаю почти ничего.
я понял, что идеальная любовь – это
когда в доме, что стареет и трещит под натиском жизни доходишь до комнаты «встречи», а там по щелчку двойного выключателя зажигается только один свет.
(Перевод с украинского)
*
раз чи декілька багатолика але не названа вголос сутність
робила мене своїм німим співучасником, поки близько чотирьох років тому я нарешті збагнув її для себе.
йшлося про глибоке пізнання ідеальної любові, яка любить крізь тебе і не потребує натомість взагалі нічого, навіть взаємності. я став невразливим чоловіком, що любить без зусиль, але на значній відстані.
сьогодні ж після довгої розмови з другом про нього і його сім‘ю, я зрозумів, що не знаю майже нічого.
я зрозумів, що ідеальна любов - це
коли в будинку, що старішає і тріщить під натиском життя доходиш до кімнати «зустрічі», а там в подвійному вимикачі запалюються лише одне світло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968311
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2022
А человеку свидетельствовать, другого проживая –
больше и чем любовь.
И несу подальше от железной мельницы времени
тёплый выдох твой, детские ссадины и ошибки, горькие взрослые слова, тайны колючие,
красноватые угли веры, утренние судороги растерянности,
по зерну – проращивать в безопасности.
И в самой густой тьме,
когда ничего не видно, даже меня,
я несу тебя самого, как птицу, что поранилась о свой страх,
осторожно, чтобы не повредить:
я знаю твой путь,
не останавливайся.
В селе у дороги закончилась воскресная служба.
Обнимаясь, расходятся радостные прихожане,
и Христос на них смотрит из-под век припухших.
Сбитая на краю автобана серна
изгибает шею, будто уснувшая женщина,
и полицейский стоит над ней,
чуть не плача.
И так –
мимо бога распятого,
мимо убитого зверя –
к человеку
человек.
(Перевод с украинского)
++++++++++++++++++++++
*
А людині свідчити, іншого проживаючи –
більше і за любов.
І несу подалі від залізного часомлина
теплий видих твій, дитячі садна і помилки, гіркі дорослі слова, таємниці колючі,
червонясті жарини віри, ранкові судоми розгубленості,
по зернині – проростати в безпеці.
І в найгустішій пітьмі,
коли не видно нічого, не видно навіть мене,
я несу тебе самого, як птаха, що поранився об свій страх,
обережно, аби не зашкодити:
я знаю твою дорогу,
не спиняйся.
У селі придорожньому скінчилась недільна служба.
Обіймаючись, розходяться погідні парафіяни
і Христос позирає на них з-під повік припухлих.
Збита край автобану сарна
вигинає шию, ніби заснула жінка,
і поліцейський стоїть над нею,
ледь не плачучи.
І отак –
повз бога розіп'ятого,
повз убитого звіра –
до людини
людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.12.2022
карандашами с носами хориными
во сне
нарисовал здоровенные скетчи-плакаты
и на постройках городских расклеил
было там
что-то об Одессе
были головы и пульсации
кое-что я вообще выбросил
и помню как из очертаний
сбегали цвета
словно счастливая вода из ловушек
утром вышел
а эти болваны уже всё посдирали
даже на стене норвежского посольства
даже на покарябанной иссечённой
стене моей памяти
что на углу
базара и библиотеки
не удалось ни единого листика
сорвать
для себя
(Перевод с украинского)
---
олівцями з носами тхорячими
уві сні
наробив здоровенних скетчів-плакатів
і на будівлях посеред міста поклеїв
було там
щось про Одесу
були голови і пульсації
дещо я взагалі викинув
і пам’ятаю як з обрисів
тікали кольори
ніби щаслива вода із пасток
зранку вийшов
а ці йолопи вже все поздирали
навіть на стіні норвезького посольства
і навіть на покоцаній посіченій
стіні моєї пам’яті
що на розі
базару і бібліотеки
не вдалося жодного аркушика
зірвати
для себе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968098
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2022
Пусть однажды это будет история не о сопротивлении,
а о свете домашних библиотек.
Не о том, как враг ломает о нашу кровь
свои зубы гнилые –
а о красных цветах пения,
что распускаются в легких.
Я хотела бы верить в то, что ты говоришь,
в трепетную пульсацию под адамовым яблоком,
чтобы это вплеталось в дыхание,
текло по жилам, обжигало
фарфор лица.
Но бывает в тебе
такая детская, такая жестокая жадность,
что подвешивает все слова наперёд –
и в горле темно.
Пусть однажды это будет история
узнавания во тьме,
успокоения после долгого бега,
сбитого дыхания –
пламени, что можно угасить губами.
Раздражённое нёбо рассвета
с язвами звезд,
горьковатый запах горелого, согласные дрожат
между мокрыми ветками
в кириллическом одиночестве.
Я хотела бы верить в то, что ты говоришь,
как ласточки, что носят по щепотке глины – в строительство гнезда
над окном у людей
после каждого возвращения из тёплого края.
Но каждый отведённый взгляд,
побег в самую узкую щёлку –
словно выстрел в ласточкино гнездо,
словно из него чужие птицы
выбрасывают белые перья нежности.
Пусть когда-нибудь это станет
не историей противостояния –
а историей вечернего дома, где мы
от пола до потолка закладываем в шкаф книги,
абсолютно уверенные,
что никто их больше
не спалит.
(Перевод с украинского)
++++++++++++++++++++++
*
Хай одного разу це буде історія не про опір,
а про світло домашніх бібліотек.
Не про те, як ворог ламає об нашу кров
свої зуби гнилі –
а про квіти червоного співу,
що розпускаються у легенях.
Я хотіла би вірити в те, що ти говориш,
у тремку пульсацію під адамовим яблуком,
щоби це впліталося в дихання,
текло по жилах, обпалювало
порцеляну обличчя.
Але буває в тобі
така дитяча, така жорстока захланність,
що підважує всі слова наперед –
і у горлі темно.
Але хай одного разу це буде історія
впізнавання в пітьмі,
заспокоєння після довгого бігу,
збитого дихання –
полум’я, що можна загасити губами.
Подразнене піднебіння світанку
із виразками зірок,
гіркавий запах горілого, приголосні тремтять
поміж мокрого гілля
у кириличній самотині.
Я хотіла би вірити в те, що ти говориш,
як ластівки – по грудці глини – в будування гнізда
над людським вікном
на кожне повернення з вирію.
Але кожен відведений погляд,
втеча в найвужчу шпарку –
ніби постріл у ластів'яче гніздо,
ніби з нього чужі птахи
викидають біле пір'я ніжності.
Хай колись це стане
не історією протистояння –
а вечірнього дому, в якому
від підлоги до стелі закладаємо шафу книжками,
абсолютно певні,
що ніхто їх більше
не спалить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968091
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2022
от интерпретации требуем аскезы
придерживаем балконы
для смертных а для бес
цветных и барбаранов
пока только сужаем окошко
занимая детали о
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967986
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2022
Чувство, будто каждый год
посреди ноября
лес обступает поэтов –
лес расстрельных команд
и смертников, хранящих в карманах
буквы, словно крошки вчерашнего хлеба.
Сезонная травма литературы – её выбивали
из городов, как самую большую угрозу.
Вылавливали писателей из редакций,
как форель из потоков,
оставляя среди плёса
круги сиротства и невыговоренности.
Осеннее обострённое чувство оборванного стиха,
рукописи, что, как дерево, начинает болеть
в городском пространстве несвободы.
Обступает лес поэтов, что стоят с лёгкими, выжженными газом большой войны.
Обступает актёров, что воспроизводят своими движениями кабареточные танцы агонии.
Обступает священников, обступает учителей и корректоров.
Тихая община, обученная книгами.
Люди, что даже до смерти обращаются в звательной форме.
Светлые высокие сосны, как вытяжки справедливости.
Туман в горле, как заменитель пустоты и безнадежности.
Протяжённость леса, как протяжённость ритма.
Тревожная акустика библиотек и карьеров.
Вот как нами подсвечиваются длинные просеки.
Осенние леса нашей непрерывности.
Непрерывности письма, непрерывности пения.
Могилы в воздухе, что отмечают каждую великую литературу.
Песок под ногами, начинённый зубными коронками языка.
(Перевод с украинского)
+ + +
Відчуття, ніби щороку,
посеред листопаду,
ліс обступає поетів -
ліс розстрільних команд,
ліс смертників, що зберігають у кишенях
літери, наче крихти вчорашнього хліба.
Сезонна травма літератури, яку вибивали
з міст, як найбільшу загрозу.
Виловлювали письменників із редакцій,
ніби форель із потоків,
лишаючи серед плеса
кола сирітства й невиговореності.
Осіннє загострене відчуття обірваного вірша,
рукопису, що, наче дерево, починає хворіти
в міському просторі несвободи.
Обступає ліс поетів, що стоять із легенями, випаленими газом великої війни.
Обступає акторів, що відтворюють своїми рухами кабареткові танці агонії.
Обступає священників, обступає вчителів та коректорів.
Тиха громада, вивчена книгами.
Люди, що навіть до смерті звертаються у кличній формі.
Світлі високі сосни, як витяжки справедливості.
Туман у горлі, як замінник пустоти й безнадії.
Тяглість лісу, мов тяглість ритму.
Тривожна акустика бібліотек і кар'єрів.
Ось як нами підсвічуються довгі просіки.
Осінні ліси нашої безперервності.
Безперервності письма, безперервності співу.
Могили в повітрі, які означують кожну велику літературу.
Пісок під ногами, начинений зубними коронками мови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967953
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2022
А потом нам ещё предстоит отстроить язык.
Чтобы свеча перестала быть окопной,
чтобы птица снова покрылась перьями,
чтобы цветы перестали плеваться огнём.
Чтобы подвал снова стал жилищем сладкого варенья и усатой картошки.
Чтобы тепло стало тёплым, не отзвучивая «тепликом», как нашим дедам отзвучивало «теплушкой».
Язык отстроить трудней всего, ведь даже когда мы вставим все окна, они останутся оконными проёмами,
и стена, заново окрашенная, не будет иметь значения, если за ней не будет второй,
и даже когда постелим ковры, не перестанем думать о прочности перекрытий под ними:
так война обнажила наши дома до скелета,
содрала с нас кожу, чтобы легче было проверить, бьется ли ещё под ней сердце.
Сердце бьётся, и мы успокаиваемся. Таким стало значение слова «спокойствие».
Но удастся ли нам вылечить слово «мир», чтобы из него не высыпались вооружённые до зубов оккупанты?
Удастся ли нам отстроить слово «братство», чтобы от него не сдавливало в горле?
И даже если слова эти останутся в поле, непригодные и тупые, как обгоревшие вражеские танки,
стоит ли сожалеть о них? Разве мало нам будет печали?
(Перевод с украинского)
**
А потім нам ще доведеться відбудувати мову.
Щоб свічка перестала бути окопною,
щоб пташка знову вбралася в пір’я,
щоб квіти перестали плюватись вогнем.
Щоб підвал знову став житлом солодкого варення й картоплі вусатої.
Щоб тепло стало теплим, не відлунюючи «тепликом», як дідам нашим віддавало «теплушкою».
Мову відбудувати найтяжче, бо навіть коли ми вставимо усі вікна, вони залишаться віконними отворами,
і стіна, пофарбована свіжо, не матиме значення, якщо за нею не буде другої,
і навіть коли постелимо килими, не перестанемо думати про міцність перекриттів під ними:
так війна оголила наші доми до скелету,
здерла з нас шкіру, щоб легше було перевірити, чи ще б’ється під нею серце.
Серце б’ється, і ми заспокоюємося. Таким стало значення слова «спокій».
Але чи вдасться нам полікувати слово «мир», щоб із нього не висипалися озброєні до зубів окупанти?
Чи вдасться нам відбудувати слово «братерство», щоб від нього не здушувало у горлі?
І навіть якщо слова ці лишаться в полі, непридатні й тупі, як обгорілі ворожі танки,
чи варто буде сумувати за ними? Хіба мало нам буде смутку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967734
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2022
[b]обычно им на руки[/b]
садятся птицы
но бывает и так
что под взглядом бдительным
вражьей пташки
посреди леса
замрут
станут деревьями
и у каждого
птица в ветвях
а бывает и так
что птицы
накликая дождь
очень низко летают
и тогда птицерукие
воду прячут в крыльях
а движение
в ногах
20.11.2022
(Перевод с украинского)
[b]зазвичай їм на руки[/b]
сідають птахи
та буває й таке
що під поглядом пильним
вражої пташки
посеред лісу
завмруть
стануть деревами
і в кожного
птах у гіллі
а буває й таке
що птахи
накликаючи дощ
дуже низько літають
і тоді птахорукі
воду ховають у крилах
а рух
у ногах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967676
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2022
приснились вертолёты, что тихо кружили
под музыку белого поля
с чёрным куполом неба
под стеклянными слёзами звёзд
к бездонному горизонту
тусклая струйка человеческих силуэтов
текла
в своё
неизвестное
23.11.22
(Перевод с украинского)
* * *
наснилися гелікоптери що тихо кружляли
під музику білого поля
з чорним куполом неба
під скляними сльозами зірок
до бездонного горизонту
тьмяна цівка людських силуетів
текла
у своє
невідоме
23.11.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967598
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2022
в ночном киевском скверике
с электрическим неоновым ошейником
пёсик одинокий блуждает
без хозяина
25.11.22
(Перевод с украинского)
* * *
у нічному київському скверику
з електричним неоновим нашийником
песик самотній блукає
без господаря
25.11.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967597
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2022
изменчивое беспокойство
это новое спокойствие
и мыслям что отправились к близким
не хватает силы
(Перевод с украинского)
*
неспокій що змінюється
це новий спокій
і думкам що вирушили до найближчих
не стає сили
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967518
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2022
Наш дом –
подстреленная лодка
он до сих пор ползает по безводью
как большой растерянный жук
шевелит вёслами
взбивая сливки тумана
А мы жили в старой печатной
машинке
отважные байстрята бабы Кириллицы
и тёплая ещё кровь на наших надгробьях
помнит авторский стиль
А мы были мотыльками небесными
и жили в церковном колоколе
но ударили чёрные звуки
и мы посыпались пеплом
Теперь мы
у тёмно-красных дверей
Сен-Поль-Сен-Луи
солнце-часы обыскивает нас щупальцами
Женевьева мастерит лодочки
из письменных заявлений об убежище
пускает их по Секване
буквы отекают сиреневой плесенью
Делает важный звонок и кивает
– Пусть заходят
(Перевод с украинского)
+++
Наш дім -
підстрелений човен
він і досі повзає по безводдю
як великий розгублений жук
ворушить веслами
збиваючи вершки туману
А ми жили у старій друкарській
машинці
відважні байстрята баби Кирилиці
і ще тепла кров на наших надгробках
пам‘ятає авторський стиль
А ми були небесними мотилями
і жили у церковному дзвоні
та вдарили чорні звуки
і ми посипались попелом
Тепер ми
біля темно-червоних дверей
Сен-Поль-Сен-Луї
І сонце-годинник обшукує нас мацаками
Женев’єва майструє човники із письмових заяв на прихисток
пускає їх по Секвані
літери набрякають бузковою цвіллю
Робить важливий дзвінок і киває
- Нехай заходять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967445
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2022
тактика или
стратегия выживания
что-кто
не задевает
подводное ухо
тысяча певчих машин остановилась
прости сестрица изоморфия
привет братец снег
ты ни
чего не знаешь о снежных гусях
скоро заменишь за
мёрз
шие сполохи
ветки /должники-лошадки/
всмятку на чемоданах
вычтенное но пока живое
/сквозь декабрьский фильтр –
гирляндами хрупкими
киевскими леденцами/
разбираешь
тонкий ненужный свет
текст работает как ловушка для метода
спать ли в морозном подвале
пить ли горячее молоко
провесы в
каждой из странствующих меток:
«с облегчением узнаём что ещё присутствует на сцене
и прикрывает слово от ветра»
(Из цикла "Пустоши")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967436
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2022
Цвет выливается из листьев –
не бойся,
там ещё
есть.
Осень. Тёмные времена.
Много лишней одежды,
но всё равно ты слышишь
в груди музыку.
Стучит,
но это не ритм.
И чувствуешь телом дождик –
неожиданное, чужое касание
к самой тонкой коже –
другое,
но не страшное.
(Перевод с украинского)
---
Колір виливається з листя —
не бійся,
там ще
є.
Осінь. Темні часи.
Багато зайвого одягу,
та все одно ти чуєш
у грудях музику.
Стукає,
але це не ритм.
І чуєш тілом дощик —
несподіваний, чужий дотик
до найтоншої шкіри —
інший,
але не страшний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967225
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2022
Должно было статься, что среди надрезов по небу,
оставленных острыми стеблями травы,
надрезов, которыми кровоточит лето
вечером, на песчаном берегу,
отчитывая почерк усталости
в ночной рукописи подъезда,
мы с тобой утратили бдительность, утратили недоверие, что
заставляло наc носить при себе
евангелия скепсиса.
Вокзал, словно коробка из-под обуви,
наполненная письмами людей, что любили, верили,
спрятанная в ящиках городов,
нанизанных на низину, вдоль глубокого русла –
вот он касается твоего плеча своим задымленным
поцелуем, вот он отпускает тебя в мир,
как птицелов.
Ступаем вслед за шумной толпой, за процессией прохожих,
что непрерывным своим перемещением
творит общий фронтир, освещает контуры вечности.
Должно было статься так, что осенью
ничего не изменилось.
И ты, так привычно полагавшаяся на время, на его способность
ломать структуру любви, теперь несёшь в руках
первый снег, как знак – мы остаёмся вместе,
наша верность мотивам и пению, звучанию тревоги и радости –
вот она, всё время с нами, между нами,
как? как, скажи, ты могла сомневаться в возможностях
света, в его нестерпимой целебности?
Должно было статься именно так. И то, что ты
не замечала, не считала стоящим доверия и трепета,
теперь ведёт тебя так, как ветер ведёт паруса,
правит тобой, как календарь правит водами –
пойдём теперь со мной, вслед за музыкой остывания,
за приливами сумерек, по почвенной влагой печали.
Должно было статься так, никто нас об этом не спрашивал, но
и у нас было право ожидать и надеяться.
Вечер похож на порезанную руку садовника –
столько муки, жертвенности, столько терпения и безнадёжности.
Как можно вынести в себе этот яростный перепад
жизни, несовпадение любовей, деталей, служений?
Всё должно было статься так. Это ведь я рассказывал –
нами продолжает говорить любовь, как единственный доступный язык,
язык немых, язык отчаявшихся, язык взрослых,
язык тех, кто меньше всего верит в возможность понять друг друга,
объяснить постороннему, проговорить чужому
все свои сомнения, все убеждения.
Это ведь ты отзывалась со вниманием
на каждую мою попытку
говорить так, будто за языком не стоит это бремя недоверия,
будто мы продолжаем быть детьми словарей,
счастливыми, влюблёнными в письмо школьниками,
теми, кто верит в структурность речи,
в необжалованность нежности,
в лёгкость пения.
Это ведь ты привела к перерождению букв,
переплетению корней – из них
формируются лозы силабики.
Тихо-тихо настаивается воздух зимы.
Долго-долго заворачиваются в темень стебли в долинах.
Грейся моим наговариванием, согревайся им, прячься в нём.
Вот уже ночь. Время защищаться. Время не бояться.
(Перевод с украинского)
+ + +
Мало статися так, що серед надрізів по небу,
залишених гострими стеблами трави,
надрізів, якими кривавить літо
ввечері, на піщаному березі,
відчитуючи почерк утоми
в нічному рукописі під’їзду,
ми з тобою втратили пильність, втратили недовіру, яка
примушувала наc носити при собі
євангелії скепсису.
Вокзал, мов коробка із-під взуття,
наповнена листами людей, що любили і вірили,
схована в шухлядах міст,
нанизаних на низину, уздовж глибокого річища –
ось він торкається твого плеча своїм задимленим
поцілунком, ось він відпускає тебе у світ,
як птахолов.
Ступаймо услід за гамірною юрбою, за процесією перехожих,
що неспинним своїм переміщенням
витворює спільний фронтир, освітлює контури вічності.
Мало статися так, що восени
не змінилось нічого.
І ти, що так звично покладалась на час, на його здатність
ламати структуру любові, тепер несеш у руках
перший сніг, мов знак – ми лишаємось разом,
наша вірність мотивам і співам, звучанню тривоги і радості –
ось вона, з нами, весь час поміж нас,
як? як, скажи, ти могла сумніватися в можливостях
світла, в його нестерпній цілющості?
Мало статися саме так. І те, що ти
не зауважувала, не вважала вартим довіри і трепету,
нині веде тебе так, як вітер веде вітрила,
править тобою, як календар править водами –
ходімо тепер зі мною, услід за музикою остигання,
за припливами сутінків, за грунтовою вологою смутку.
Мало статися так, ніхто нас про це не питав, але
і ми мали право очікувати і сподіватись.
Вечір схожий на порізану руку садівника –
стільки муки й жертовності, стільки терпіння й зневіри.
Як можна винести в собі цей шалений перепад
життя, неспівпадіння любовей, деталей, служінь?
Все мало статися так. Адже це я говорив –
нами і далі говорить любов, як єдина доступна мова,
мова німих, мова зневірених, мова дорослих,
мова тих, хто найменше вірить у можливість порозумітись,
пояснити сторонньому, проговорити чужому
всі свої сумніви, всі переконання.
Адже це ти озивалась уважно
на кожну спробу мою
говорити так, ніби за мовою не стоїть цей тягар недовіри,
ніби ми далі є дітьми словників,
щасливими, закоханими в письмо школярами,
тими, хто вірить у структурність мовлення,
в неоскарженість ніжності,
в легкість співання.
Адже це ти спричинила переродження літер,
переплетіння коріння, з якого
формуються лози силабіки.
Тихо-тихо настоюється повітря зими.
Довго-довго вгортаються в темінь стебла в долинах.
Грійся моїм наговорюванням, грійся ним, хоронись.
Ось уже ніч. Час боронитися. Час не боятись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967117
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.12.2022
Говорят, эта страна боится цвета –
серо-зелёного, и правда, много.
Туман, не морозно, приятная мятность.
И месяц выведен ещё по старинке,
безупречным почерком, редко такой теперь встретишь.
Сядь на краешке, расслабься, можно.
Загорается барвинком конфорка, от поцелуя воды расправляет
морщины свои спящий шиповник.
Тянут-потянут, сумрак вытащить не могут
одиночные вёдрышки окон.
И всё так же, словно собралось жить вечность.
Вон за окном баба деда тянет, а внучка – саночки.
И кот на минутку улыбнулся – на небе появилось созвездие Мыши.
И заснежило, и не таяло.
2018
(Перевод с украинского)
Кажуть, ця країна боїться кольору –
сіро-зеленого, щоправда, багато.
Туман, неморозно, приємна м’ятність.
І місяць виведений ще по-старому,
бездоганним почерком, такий тепер рідко зустрінеш.
Сядь на краєчку, розслабся, можна.
Загорається барвінком конфорка, від поцілунку води розправляє зморшки свої спляча шипшина.
Тягнуть-потягнуть, сутінь витягнуть не можуть
одинокі відерця вікон.
І усе так само, ніби зібралося жити вічність.
Он за вікном баба діда тягне, а внучка – саночки.
І кіт на хвилинку всміхнувся – на небі з’явилось сузір’я Миші.
І засніжило, і не тануло.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967036
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2022
1.
Как я люблю этот протяжный первый аккорд робкого снега.
Инкрустированную луну наверху.
И свет её сквозь тёмную византийскую ладонь по Старому Киеву идёт.
В брошке двора, где они жили, сломана застёжка,
но осталось отражение их ботинок.
И я становлюсь в них, в родные, и ста лет как не бывало.
Самое время рассказать девочке, что сидит за книгой
и часто ворует свечи в церквях, и лепит из них кузнечиков – как оно дальше будет.
Но я промолчу – небо совсем голубиное, свет уже высоко-высоко,
и луна больше не такая таинственная – в точечку, словно перепелиное яйцо.
Так когда-нибудь кто-то другой заглянет в другой сундук – и увидит в нём тебя.
2.
Идёшь по городу, и он тебя узнает: поступь и слова на ходу.
Прозрачные дворы и заслеплённые звезды на небе, и гулкую тишину.
Ты бы бредил им, целовал бы отметки на кирпичах, которым, может, лет сто или больше.
Твой дом растёт, как цветок в саду – и потолки всё выше.
Расходятся стены, расширяются дальние части комнат,
и ключ в кармане пустил росток, словно боб или какое-то семя.
Ты найдешь её в одной из комнат и посадишь себе на колени.
И все, кто здесь был, кто позабыл о нас, будут стоять в стороне – это не для них.
Проявятся другие за столом в назначенное время, и места им хватит.
Иди по городу – шёлковой лаской, гибким зверем.
Так гром ударяет, будто из-за решёток, и летним ливнем тебя настигает
под лапой у липы, рядом с Десятинной.
И всё, чего желал под ней и под этими звёздами – стоит рядом с тобой –
а город светится вниз. И город светится вверх.
2017
(Перевод с украинского)
КИЇВ
1.
Як я люблю цей протяжний, перший акорд несміливого снігу.
Інкрустований місяць вгорі.
І світло його крізь темну візантійську долоню Старим Києвом йде.
У брошці двору, де вони жили, поламана застібка,
але лишився відбиток їх черевиків.
І я стаю в них, у рідні, і сто років як не було.
Саме час розказати тій дівчинці, що сидить за книжкою
і часто краде свічки у церквах, і ліпить з них коників – як воно піде далі.
Але я промовчу – небо зовсім голубине, світло вже високо-високо,
і місяць більше не такий таємничий – у крапках, мов перепелине яйце.
Так колись хтось інший вже зазирне у іншу скриню – і побачить у ній тебе.
2.
Ти містом ідеш і місто тебе впізнає: ходу і слова на ходу.
Прозорі двори і засліплені зорі з небес, і тишу лунку.
Ти марив би ним, цілував би тавра цеглин, яким, може, років із сто, ну, або більше.
Твій дім виростає, мов квітка в саду – і стелі все вищають.
Розходяться стіни і ширшають крижі кімнат,
і ключ у кишені пустив свій росток, мов біб чи яка насінина.
Ти знайдеш її у якійсь із кімнат й посадиш собі на коліна.
І всі, що були, що забули про нас, стоятимуть осторонь – це не їхнє.
Проявляться інші за столом в призначений час, і місця їм вистачить.
Ти містом іди – шовковою ласкою, гнучким звіром.
Так грім ударяє немов із-за ґрат і літньою зливою тебе застає
під лапою липи обік Десятинної.
І все, що під нею бажав. І під тими зорями – стоїть біля тебе –
а місто світиться вниз. І місто світиться вгору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966936
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.11.2022
совсем
тихий зву
[к]
среди дальнего пепельного ландшафта
что держит в своей памяти
большой лес
писк в ушах
будто от вспышки
сверкает лезвием во тьме
каждыйраз как
становится тихо
комната расширяется И будто отекает
до другого конца не дойти
что-то не даёт
то ли слабодушие
то ли деревья между домом и дорогой
(Перевод с украинского)
++++++++++++++++
*
зовсім
тихий зву
[к]
серед далекого попелястого ландшафту
що тримає у своїй пам'яті
великий ліс
писк у вухах
ніби від спалаху
виблискує лезом у темряві
кожногоразу як
стає тихо
кімната розширюється І наче набрякає
до іншого кінця не дійти
щось не дає
чи то слабкодухість
чи дерева між будинком і дорогою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966858
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2022
Ноябрь на карте вегетативных ладоней –
поэтому вы, скульптуры, и заснули.
Мальчик, вынимающий занозу из ноги,
голова, распавшаяся на мыслей треугольники,
женщина с совой,
женщина с собой,
лев из саркофага в фонтане,
человек в плаще, в углу, на углу кладбищенской стены,
где спят могилы свежие, с флагами.
Только розы бодрствуют,
всё дискутируют.
Только козёл с каменной вазы
выходит из кустов самшита
и думает, что бы такое
с ними всеми сделать.
(Перевод с украинского)
ТРОЯНДИ НЕ СПЛЯТЬ
Листопад на мапі вегетативних долонь —
тому ви, скульптури, й поснули.
Хлопчик, що виймає скалку з ноги,
голова, що розпадається на думок трикутники,
жінка з совою,
жінка з собою,
лев з саркофагу в фонтані,
чоловік у плащі, у кутку, на кутку кладовища стіни,
де поснули могили свіжі, з прапорами.
Лиш троянди не сплять,
усе дискутують.
Лиш козел з кам’яної вази
виходить з кущів самшиту
і думає, що б такого
з вами всіма зробити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966513
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2022
когда два десятка бойцов
под обстрелом загружаются верхом на броню
(абсолютно, между прочим, для этого не предназначенную),
если ты сидишь по центру,
то как-то невольно начинаешь оценивать
защитный потенциал тех, кто закрывает твое тело:
этот здоровый;
этот высокий;
у этого броник крутой;
а этот, как шомпол, тощий;
между этими двумя дырками большая –
там трубы лежат
(интересно, не сдетонируют ли);
справа вроде всё ок,
а слева может и залететь;
но всё же ты в относительной безопасности;
иногда даже простреливает
циничная мысль "лучше уж он, чем я".
эту мысль сначала отгоняешь,
но в конце концов
привыкаешь к ней –
она здесь одна
на всех.
прагматизм.
вот тоже прагматизм,
но с противоположным знаком:
когда ты на броне с краю,
то периодически поглядываешь через плечи, просчитывая, кого закроешь собственным телом:
этого можно собой закрыть;
этого не жалко собой закрыть;
этого – вообще ох*енно собой закрыть;
а этого – не очень хотелось бы,
но если надо, значит – надо;
лишь бы, засранец,
хоть иногда вспоминал,
кто ему шкуру спас.
(Перевод с украинского)
15.11.2022
коли два десятки зброяків
під обстрілом вантажаться верхи на броню
(абсолютно, між іншим, для цього не призначену),
якщо ти сидиш по центру,
то якось мимохіть починаєш оцінювати
захисний потенціал тих, хто закриває твоє тіло:
цей здоровий;
цей високий;
в цього бронік крутий;
а цей, як шомпол, худий;
між цими двома дірка велика –
там труби лежать
(цікаво, чи детонують);
праворуч ніби все ок,
а ліворуч може й залетіти;
та все ж ти у відносній безпеці;
інколи навіть прострілює
цинічна думка "краще вже він, аніж я".
цю думку спочатку відганяєш,
але зрештою
звикаєш до неї –
вона тут одна
на всіх.
прагматизм.
ось теж прагматизм,
але з протилежним знаком:
коли ти на броні скраю,
то періодично позираєш через плечі, прораховуючи, кого закриєш власним тілом:
цього можна собою закрити;
цього не жалко собою закрити;
цього – взагалі ох*єнно собою закрити;
а цього – не дуже хотілося б,
але якщо треба, значить – треба;
аби лиш, засранець,
хоч інколи згадував,
хто тобі шкуру врятував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966512
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2022
буквы расплываются
перед глазами
остаётся только догадываться
какие слова ты хотел прочитать
оборванные возгласы машин
растворяются в вертикальном небе
идут от нас по невидимым ступенькам
над брошенными мостами
над трассами вдоль побережья
ты прижимаешь книгу к груди
учишься читать сердцем
учишься любить по памяти
припоминаешь сказанное
забываешь написанное
понимаешь что не хотел никого обидеть
но если уж так выходило
то говорил: нет печали между нами
больше той что может причинить молчание
падают груши в сырую землю
шелест листвы напоминает шум радиоволн
жизнь – это прямой эфир
ничего не исправить
никого не вернуть
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966469
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2022
только что узнал
от одного физика
что корпускулярно-волновая
теория
ошибочна
так вот
всю жизнь меня
наёбывали
глаза на правду
раскрывает
война
10.11.2022
ЗАМІСТЬ ВІРША
щойно дізнався
від одного фізика
що корпускулярно-хвильова
теорія є
хибною
отак
усе життя мене
найобували
очі на правду
розплющує
війна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966467
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2022
ноябрьская краска облетела
берег зацепился за крючок реки
хочется успеть на последний рейс в неаполь
спрятаться в глухой закуток самолёта
в глазу иллюминатора иглу найти
заснуть так чтобы проснуться в машине виктора
он знает о чём рассказать во время кружения
по серпантину
это говорит поццуоли
тут родилась софи лорен
горячая вроде бы тут земля
ведь под нами живёт и дышит большая вулканическая масса
когда-нибудь она взорвётся и всем кранты
аж до самого рима
за все эти годы я успел изучить эту страну настолько
что все наши мне завидуют
ведь мало кому так посчастливилось
и выплыть изо всего дерьма наполняющего
эмигрантские лёгкие
и жениться на итальянке
ведь местные женщины сейчас предпочитают арабов
этих неутомимых жеребцов
с белыми рубашками и зубами...
загорелая душа
обветренная кожа
тёмный песок вулканического происхождения
щедро рассыпан по побережью
южная италия это то же самое что и северная африка
чтобы ты знал
острова выныривают из моря
волны изгибаются и плюют брызгами на столики
небольшой кофейни
знаешь кто моя тёща? – спрашивает он вдруг
представь – она из семьи местных коммунистов
тольятти – слыхал о таком?
в честь него назвали город в россии
так вот – все деньги этим гандонам отдавала
виктор едет всё быстрей
виктор бешено гонит
виктор не замолкает ни на миг:
а я коммунистов не люблю
у меня в голодомор из-за них полсемьи поиздыхало
детей своих сожрали
как-то раз
говорю своей тёще – ты конченая старая сука
она смеётся и кусает тяжёлый воздух вставными зубами
пятнадцать лет купаться в солнце старой италии
пятнадцать лет мечтать вернуться
и знать, что не вернёшься никогда
что там что здесь – всем правит мафия
говорит он забывая включить левый поворот
могут посреди улицы застрелить
год назад одного нашего завалили
сюда прилетел живым а назад отправили в коробке
осторожно тормозит
прощаемся как добрые знакомые
а ты как поселишься позвони мне
говорит напоследок –
отвезу тебя к везувию
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966353
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2022
царство божие силой берётся
сегодня у меня так болел зуб
что голова сияла как у праведника
и я пошёл нести на землю огонь
закинулся транками наблюдал
как желтеют листья в 17:10 по киевскому времени
брёл по проспекту правды
думая что нет в мире правды
в конце ХIX века её небось
отключили как газ или электроэнергию
над проспектом электроэнергии
птица летит с мертвецом поперёк хвоста
в конце ХIX века
родился габриеле д'аннунцио
фашист и корефан муссолини
во главе военной экспедиции
он провозгласил себя диктатором свободного города фиуме
с девизом quis contra nos?
написал стихотворную конституцию
что предусматривала обязательное музыкальное образование
республика просуществовала 16 месяцев
д'аннунцио протянул 75 лет
умер от инсульта это я к тому
что царство божие силой берётся
а она является произведением массы и ускорения
с которым стало теперь совсем не ахти учитывая
сколько берут на гидре за граммчик фена
не пей из моих уст не оставляй моих городов
в эту ночь я погибал от зубной боли
данной в перечне вещей
и сведённой к чередованию пунктов
нога слуга анданте сыр бушлат
что сотворить исходя из этого кроме
новых процедур коммеморации
и скорби
сардины гибкие ножевые
выныривают из асфальта
рассыпаются из-под колес
пассажирского транспорта
ошмётки народной воли соединение всех
возражений и утверждений пожалуйста не надо
сияют георгины пионы и печальные
руки святых хрустальные клепсидры
наполнены реактивами
для бессмертия
не тождественного жизни вечной
подобного выстрелу одиночному
из книги чисел где всё неправда
кроме собственно чисел
страдание
дается в перечне фактов
возникает из договоров и деликтов
а раз так
забыть нормально
не ответить нормально
больше не мочь
даже желательно
даже интересно
что будет после того как все было
птица падает огонь встаёт
голова излучает радость единения
с закэнселенным творцом
подреберный рубец отклеивается
тело отслаивается понемногу от остального я
надо немного поспать
13.11.2022
(Перевод с украинского)
Оригинал:
amidst the wolves
царство боже береться силою
сьогодні так у мене болів зуб
що голова сіяла ніби у праведника
і я пішов нести на землю вогонь
закинувся транками і спостерігав
як жовкне листя 17:10 з київським часом
човгав проспектом правди
думаючи що нема в світі правди
наприкінці 19 сторіччя її либонь
відімкнули як газ чи електроенергію
над проспектом електроенергії
птах літає з мерцем впоперек хвоста
наприкінці 19 сторіччя
народивсь габріеле д'аннунціо
фашист і корефан муссоліні
на чолі військової експедиції
він проголосив себе диктатором вільного міста фіуме
з девізом quis contra nos?
написав віршовану конституцію
що передбачала загальнообов’язкову музичну освіту
республіка проіснувала 16 місяців
д'аннунціо протягнув 75 років
помер від інсульту це я до того
що царство боже береться силою
яка є добутком маси й прискорення
з яким стало тепер зовсім кепсько враховуючи
скільки правлять на гідрі за грамчик фену
не пий з моїх вуст не полишай моїх міст
сю ніч я конав від зубного болю
даного в переліку речей
і зведеного до чергування пунктів
нога слуга анданте сир бушлат
що виснувати звідси крім
нових процедур комеморації
і скорботи
сардини гнучкі ножові
виринають з асфальту
розсипаються з-під коліс
пасажирського транспорту
шмаття народної волі поєднання всіх
заперечень і тверджень будь ласка не треба
сяють жоржини півонії і печальні
руки святих кришталеві клепсидри
наповнені реактивами
для безсмертя
не тотожного життю вічному
подібного пострілу одиночному
з книги чисел де все неправда
крім власне чисел
страждання
дається в переліку фактів
виникає з договорів і деліктів
відтак
забути нормально
не відповісти нормально
більш не могти
навіть бажано
навіть цікаво
що буде після того як все було
птах падає вогонь встає
голова випромінює радість єднання
з закенселеним творцем
підреберний рубець відклеюється
тіло відшаровується поволі від решти я
треба трохи поспати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966345
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2022
Вы же знаете, я работаю на телевидении,
комментирую трансляции боксёрских поединков –
за два часа работы ртом
зарабатываю, как хорошая шлюха.
Иногда бои заканчиваются раньше, чем запланировано –
здесь, как и в делах любовных,
бывает, что всё угасает за миг –
нокаут всегда приходит неожиданно.
У меня есть
влиятельные знакомые –
бандиты,
бывшие чемпионы и государственные деятели,
есть несколько преданных поклонников.
Вот и выходит, что в самом деле у меня много общего
с работницами секс-индустрии.
А ещё: со мной обычно расплачиваются наличными,
обо мне время от времени могут написать в соцсетях,
что я вялое бездарное дерьмо,
пидар, долбоёб, никчёма,
и, конечно же, я ничего не понимаю в том, за что беру деньги.
Параллели, ясное дело, на этом не исчерпываются.
Впрочем,
есть о чём сказать – поэтому не молчу,
понимаю, как это – скручиваться от удара по печёнке,
знаю, как оно – дорабатывать до финального гонга,
когда не остаётся воздуха в лёгких,
и, захлёбываясь, вырывать конец раунда,
биться до последнего
за честь клуба и медаль с грамотой.
Моя философия проста – любовь не требует оправданий,
страх – пепел, который надо стряхнуть,
сдаваться – не вариант…
Спелые груши падают в сырую землю.
Ни один удар не остаётся без ответа.
Иногда рассказать о чужой боли трудней, чем ощутить её самому…
Но я буду отпускать ваши грехи – словно кулаки, что летят в никуда,
я буду вышёптывать ваши муки, буду выговаривать вашу неуверенность.
Господь – хороший тренер,
и каждый получит шанс.
Поэтому –
поддерживайте своих любимцев,
даже когда кажется, что бой безнадёжно проигран,
слушайте мой простуженный голос,
подписывайтесь, ставьте лайки.
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966251
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2022
Пейзаж становится прозрачней, он похож
на переписанную от руки молитву –
лист окрасила сукровица;
на механизм воздушных часов
в твоём горле –
колёсики с драгоценными камнями
так невидимо двигаются, прозрачно,
определяя интонацию,
выговаривая общее время.
Снова лучшая пора любить всё наше
таким, как есть, без прикрас и излишеств,
без вездесущей зелени, упругой,
как молодое бедро.
Отяжелевшую с возрастом плоть бессонного города
и раскинутые руки дорог,
нагое мясо мокрого кирпича,
фонари поздних яблок в чёрных ветвях,
судорогу старой лозы,
тягучую тоску панельных спальников,
следы от пожаров, присыпанные снегом,
сады и собак, одинаково взъерошенных,
изморозь на высоких полёгших стеблях,
будто в прядях, перебираемых ночью,
ненасытную жажду подворотен и руин в центре города,
где мрак гасит, как спички, горячие тела.
Тоньше всего люблю в тебе
это повсеместное упорное присутствие –
в воздухе, между лучей, в темноте,
особенно в темноте, непременно
в каждой темноте –
будто стоишь, исподлобья смотришь,
подперев плечом дверной косяк,
и не двигаешься,
и не исчезаешь;
это близкое узнавание в тесном переулке строки,
когда не ищу ничего,
а нежность находится и находится.
(Перевод с украинского)
***
Краєвид прозоріє, схожим стає
на переписану від руки молитву –
аркуш забарвила сукровиця;
на механізм повітряного годинника
у твоєму горлі –
коліщатка з коштовним камінням
так невидимо рухаються, прозоро,
визначаючи інтонацію,
виговорюючи спільний час.
Знову чесна пора любити все наше
таким, як є, без прикрас і надмірностей,
без усюдисущої зелені, пружної,
як молоде стегно.
Обважнілу з віком плоть безсонного міста
і розкинуті руки шляхів,
голе м'ясо мокрої цегли,
ліхтарі пізніх яблук у чорному гіллі,
судому старої лози,
тягучу тугу панельних спальників,
сліди від пожеж, присипані снігом,
садки й собак, однаково зворохоблених,
паморозь на високих полеглих стеблах,
ніби у пасмах, які перебираю вночі,
ненатлу жагу підворітень і руїн в середмісті,
де морок гасить, як сірники, гарячі тіла.
Найтонше люблю в тобі
цю повсюдну вперту присутність –
у повітрі, межи проміння, в пітьмі,
особливо в пітьмі, неодмінно
в кожній пітьмі –
ніби стоїш і спідлоба дивишся,
підперши плечем одвірка,
і не ворушишся,
і не зникаєш;
це близьке впізнавання в тісному провулку рядка,
коли не шукаю нічого,
а ніжність знаходиться і знаходиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966230
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2022
мелкие швы
возле корней чужих гор
заканчиваются водоворотом домов
в небе над Почтовой площадью
покрывая
тонкими красными линиями
всё расстояние от запястья
[сквозьзиму]
домой.
видят не глаза
видит предчувствие оседлости
в далёком тихом городке
где при вспышках на небе
наплывают воспоминания из своего-будто-чужого
детства
мы бежим
и заслоняем собой
горизонт
(Перевод с украинского)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965938
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2022