Зоя Бідило: Одна з моїх найперших спроб перекладати - невміло, але натхненно. Найпершою спробою був теж Ділан - \"Не говори смиренно прощавай\". Зачарована ним назавжди. Але дуже складний, немає ні в кого адекватних перекладів - все натхнення за мотивами Томаса Ділана. Неможливо ні мимо пройти, ні піднятися до його висот.
Зоя Бідило: Де цього разу спіткнувся Ваш язик? Невже об мій коментар під сонетом? Ні сонета, ні коментарів...
Я свідомо не викладаю свої переклади в прайм-тайм. Не треба було їх рекламувати.
Зоя Бідило: Якщо вести відлік аж від змагання Аполлона з Марсієм, то про перемогу аполлонічного в мистецтві годі й думати. Ви послухайте потужне звучання \"демократизованих\" струнних - плебейське захопило Аполлона. Варто було здирати шкіру з суперника, щоб натягнути її на себе?
Зоя Бідило: Ваш варіант такий же далекий від оригіналу, як мій і Гітовича.
В моєму розумінні ворона не гусь, тому дурна її спроба замінити своїм товариством втрачених рідних по духу і долі.
Повстання Ань Лушаня розкидало столичне товариство танських поетів по всьому Китаю. На них чекали самотність, злидні, смерть у вигнанні.
Зоя Бідило: Греки звали її Скілла (Σκύλλα ), географічно таки Сіцілійська. Красуня, коханка морського бога, перетворена суперницею в потвору. Радикальний засіб, яким досі користуються ревнивці і ревнивиці в марній боротьбі за кохання.
Зоя Бідило: Дякую. В душі залишилося відлуння Вашого прочитання Целана.
Я не перекладаю, а читаю і намагаюся повторити прочитане словами рідної мови. Дуже добросовісно і професійно переклав Целана Петро Рихло. Вам у вдячність від мене його переклад Корони:
Осінь ласує в мене з руки своїм листям:
ми подружилися з нею
Ми вилущуєм час із горіхів і вчимо його
знову ходити:
Час вертає назад у свою шкаралущу.
В люстерці - неділя,
у маренні спиться,
уста кажуть правду.
Мій погляд блукає до лона коханої:
наші очі стрічаються,
ми шепочемо темні слова,
ми кохаємося, як мак і пам'ять,
ми спимо наче вина у мушлях,
як море в кривавому місячнім сяйві.
Ми стоїмо край вікна обійнявшись,
вони з вулиці нас розглядають:
вже час, щоби знати!
Вже час, щоб каміння навчилось цвісти,
щоб забилося серце в тривозі.
Вже час, щоб настав-таки час.
Вже час.
Зоя Бідило: Вірш чужою мовою як зустрінута незнайома людина. І кличе, і уникає. Десь проходиш, а десь завмираєш і намагаєшся заговорити. Диво, якщо чуєш відповідь і починається взаємопроникнення. Закінчений переклад як кіноафіша - ознака минулих подій. Я не люблю читати афіші.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
