Все, що у мене є – твій віддалений голос,
Від якого в мені, як в воді, розходяться кола;
Вони кольорові, пахучі і теплі (о де я?!),
Як твій живіт, як любов, зрештою, як батарея.
Все, що у мене є – твої кольорові світлини,
Папка в лептопі, п’ятнадцять фото, і довгі, як зими,
Вії твої, зіниці, котрі бувають веселими, добрими, злими,
Вони вдивляються в мене і я зливаюся з ними.
Все, що у мене є – в телефоні твої есемески,
Короткі, веселі, безглузді, довгі, ранкові,
На шкірі моїй проступають, як палімпсести, як фрески,
Я – згусток для тебе квітковий тепла і любові.
Все, що у мене є – тіні, що довжаться, тіні,
У хитросплетінні мене і тебе, нічний і осінній –
Спомин,
Далекий, як ти, і нестримний, мов стогін,
Пахучий, колючий, так ніби ми спали на сіні,
Ніби навколо ліс і над нами – так близько – небо,
Ніби в тобі зовсім не я, а безмежне гаряче небо,
Все, що у мене є – це квиток до тебе,
Це квиток до тебе, квиток до тебе.
|
|
