Хмари додолу, не наче вуаль,
Небо на гори ніби лягло.
На серці образа, журба і печаль,
Туманами душу чомусь затягло.
Дощик накрапує ,сонця нема,
Вітер гуляє плаями.
В очах заблистіла зрадлива сльоза,
Немає довіри між нами.
Вечір згасає ,робиться ніч,
Зорі з-за хмар виглядають
Спитати я хочу у чому тут річ?
В горлі слова застрягають.
Капає з стріхи на землю вода,
Дуже погода погана.
Невже все так просто ,пусті лиш слова,
Невже почуття то омана .
Пугає в лісі на гілці сова,
Тишу нічну розриває.
Чому на душі лиш одна пустота?
Чому розуміння не має?
