Суть пацифікації така –
Націю поставить на коліна,
Вбити все вкраїнське в козака
Ціль нациста вбивча, але тлінна!
Щоб козак, хто по суті є
Щоб забув історію й своїх,
Щоб він став таким, як сюзерен,
Щоб не знав, що він є ерен
Щоб змінив усю свою породу
Й зрадив предковічному народу….
Та чи зможе вільність так прожити,
чи може він згубити ідентичність?
Це все рівно, що себе втопити,
назавжди впокоїти всю звичність…
Й запанує в світі той народ,,
Що єдиним показавсь царату…
Й руки владних він лизатиме господ твьордий згак
Цілуватиме хазяїна… у ср@ку…
Та мені моя рідніша Русь,
Та, що зветься здавна, – Україна
В рпшу я ніколи не вернусь,
В ту, що вбила не одно̀го сина!
Дим вітчизни пахне тільки мій,
Де моя згоріла рідна хата
Мій прародич лиш князевич Кий,
старшого немає в мене брата!
Тож, убивцю сина, йди вже геть –
Не прийму тебе умом і серцем!
Я того, що причинив нам смерть
Що забрав мою горілку з перцем!
Де нацифікація, там мир
І подуга вже на віки вічні
Денацифікація – сортир,
Де замочим цариків калічних
21.03.2022, Дуйсбург (ФРН)
|
|
