Хотіла багато сказати, але з моба сильно не розженешся :) просто щаслива... що серед усіх стресів бувають промені світла, які зараз вкрай потрібні, що можна ще бути у захваті від горнятка класнючого зеленого чаю і тільки від того відчувати мало не нірвану, що можна витягнути руку у вікно потяга і ловити вітер... Що маю про кого мріяти і маю для кого писати, навіть коли зовсім не маю сили це робити... Що вчуся бути вдячною і вмію радіти, хоч інколи, буденним речам... Коли буду вдома напишу більше. Нестримно хочеться... Мовчу.) опускаю очі... Усміхаюся...
|
|