Як мило, як любо,
Які горизонти.
Радість у грудях,
Довкола краса.
Надворі зима,
Не мов би весна.
Мов молодуха,
А подих який.
Яка там вже старість,
Живий й молодий.
Таке все пушисте,
Блиск, красота.
Хатина мов палац
Й королева сніжна.
Скрізь мов хазяйка,
Землю убрала.
Пух лебединий в заносах блищить,
Серденько в грудях мов річка звучить.
Зима мов Снігуронька з снігом крокує,
Сонечко вгору повільно мандрує.
Любо, уважно я це споглядаю.
Думки сумні під сніг я сховаю.
Хай буде милою кожная мить,
Мирно й спокійно метіль вкриє світ.
Білими будуть міста і поля.
Полумя горя зупинить зима.
Кожен життям нехай дорожить
Та усвідомить радості мить.
Діти Землі
Ми сини,
Сини Землі.
Миру мир,
Ми на Землі.
Ми планети цеї діти,
Нам потрібно всіх любити.
Всі ми родичі,
Ми діти.
Це потрібно зрозуміти.
Ми сини, Землі ми діти.
Хто чужинці на землі ?
Хто захватчики Землі.
Ми частинки, ми крупинки,
Ми не власники планети.
Яка власність й дивіденти?
Хто придумав цей абсурд ?
Хто скажіть тут душегуб ?
Де кохання, де контакт ?
Тут постійно Сталінград.
Знову йде війна за Крим
Та будують жиди Рим.
Знов підручники напишуть.
Діти все це перепишуть.
Розуму нема й не буде.
Ви раби, ви є не люди.
Ви не діти цій планеті.
Ви в тюрмі
І ви всі зеки.
