Ось, за пагорбом дорога
Через степ в душевний краю,
Весь в передчутті тривоги –
Там сім'я лелек киває
І акації з під неба
Придивляються – признають?
Любі, я ж іду до себе,
Все ж – околиці впізнаю?...
Край села, що звався Кряків,
Жаб, піснями знаменитий...
В річечці плотва і раки,
Берег сонцем перемитий...
Там жили ласкаві люди,
Бабусі́ в неділю, в свято,
На стільцях в хустинах всюди –
У роки п'ятидесяті.
А Дід Курський – швець й рибалка,
Зрання з вудкою до річки,
Де городи через балку,
На бригаду з сіном бричка...
Розігнавшись битим шляхом,
Пісня шин велосипедних,
Вже лечу подібно птахам –
Край батьківський, заповідний...
О, стежини вірні й рідні,
Через сотні кілометрів
Обійму – вас... й пірамідний
Світ тополь, на шелест щедрий...
...Побувавши віртуально
Там, де Божий дар для серця,
Я з тобою, сповідальна,
Туя – де могилки, в'єшся...
Тож простіть мене, небогу,
Душі, що літають в небі –
З вами вічно в діалогу...
Боже, стрінемося в Тебе.
Вячеслав Шикалович
15.10.2021р. – 29.10.2024р.
Мелодія на слова пісні:
