Напевно, зірки світяться для того, щоб рано чи пізно кожен міг знайти свою✨️
Хто зорі запалив
У темних небесах над головою?
Їх світло до землі
Крізь терни й простір прокладає шлях.
Чи може завинив?
Будь чесним хоч на мить перед собою,
Бо щастя у імлі...
Полин гірчить нестерпно на устах...
Як я до тебе йшов
У темну ніч весняною порою,
То бачити хотів
Очей твоїх бездонну глибочінь...
І тільки зорі знов
Підслухали розмову із тобою
Та в суть ласкавих слів
Прокралася печалі чорна тінь.
Я шепотів: "Люблю..."
Ти підставляла губи поцілункам
І ніч ховала все
І дотик рук, й обійми, й тихий щем,
І вірив, що зроблю
Тебе щасливою безмеж в стосунках
І ранок принесе
Одну з бажаних вічних ніжних тем...
Та раптом пролетів
У верховітті прудконогий вітер.
Із гілля він зірвав
Зелений трепетний легкий листок.
В той час я розповів,
Що їду за кордон на ціле літо,
І навіть показав
Недавно придбаний уже квиток.
Пробігла смутку тінь
По твоєму чарівному обличчі
Сказала: "Прощавай!
Мені уже давно пора іти..."
Не вистачило вмінь
Утримати, щоб стати трохи ближче
І я сказав: "Бувай..."
Де, серце моє миле, зараз ти?
Минає час весни...
Минуло літо... Промайнула осінь...
Зима давно в душі...
Їм я давно уже утратив лік...
Ти увійшла у сни...
Лиш зорі іноді питають - просять
Мене в нічній тиші:
"Чому ти сам?" Жду зірку, що навік...
7.11.2024
