Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Неви́димий я, неви́дима ти,
І ба́йдуже: що там зі сві́тло,м
Іди, якщо хо́чеш іти …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Бо воно́ не поро́жнє на́ми,
Зно́ву ся́ду за стіл урочи́сто,
Щоб писа́ти тобі́ вірша́ми …
Осмілі́ли птахи́,
безпардо́нні коти́,
А ще очі сумно́ї соба́ки,
Яка куди́сь хоті́ла б піти́ …
І ти там десь у четве́ртому вікні́,
Подзвони́ти чи просто пройти́,
Я зна́ю: ти ска́жеш ні,
Хоч тобі́ б ду́же хотілось піти́ …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Ляка́ють наля́кані о́чі,
Ляка́ють, хто нічо́го не хо́че,
Кому́ зо́всім не ті́сно …
Але ти не здає́шся,
Я це точно зна́ю,
Із себе само́ї сміє́шся,
Я на зу́стріч з тобо́ю чека́ю …
А по́ки писа́тиму ві́рші,
Закида́тиму все́світ думка́ми,
Це не кра́ще, але й не гі́рше,
Ніж гамсе́лити кулака́ми …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Бо воно́ не поро́жнє на́ми,
Зно́ву ся́ду за стіл урочи́сто,
Щоб писа́ти тобі́ вірша́ми …
Музичне прочитання з допомогою ШІ
"Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Ляка́ють наля́кані о́чі,
Ляка́ють, хто нічо́го не хо́че,
Кому́ зо́всім не ті́сно …" Ваша поезія мені сподобалась, особливо припали до душі саме ці рядки.
Розбавили...супер. 
